Чому Польща ініціює зміну “нормандського” формату?

Чому Польща ініціює зміну “нормандського” формату?

Аналітика
Укрінформ
Пропозиції Варшави щодо врегулювання на Донбасі пов’язані з намірами допомогти Україні, захистити себе і посилити свій вплив на теренах ЄС

Призначити спеціального посла генсека ООН з питань України і змінити нормандський формат переговорів щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі закликав міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович. Він вважає, що до перемовин за участю України, Німеччина, Франції та Росії мають приєднатися Сполучені Штати і Євросоюз.

“Німеччина і Франція, можливо, вважають, що вони представляють Європу, але, на нашу думку, це не так", – наголосив глава польського МЗС.

Європейську позицію, за його словами, мають захищати не окремі – навіть найбільш впливові – країни, а спільні інституції – зокрема, Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки. При цьому Чапутович в інтерв’ю Handelsblatt натякнув, що ефективній участі в переговорах європейських грандів – насамперед, Німеччини – заважають власні економічні інтереси. Із цього приводу глава польської дипломатії висловився доволі категорично: проект газопроводу "Північний потік-2" загрожує безпеці України та підтверджує антиєвропейську позицію Німеччини.

"Газогін руйнує наслідки санкцій, вбиває Україну. Коли транзит російського газу українською територією буде припинено, ця країна втратить не тільки серйозні прибутки, а, перш за все, гарантію захисту від чергової російської агресії. Польща, США і Європейська комісія представляють тут проєвропейську позицію, Німеччина – антиєвропейську”, – вважає Яцек Чапутович. Світ, за його словами, потребує більш рішучих дій для врегулювання “українського питання”. Погоджуються із цим і вітчизняні експерти, з якими поспілкувався кореспондент Укрінформу...

Мета польських ініціатив: підтримка України і “власний” інтерес

Микола Маломуж
Микола Маломуж

Відомий громадський діяч, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж вважає невипадковим те, що саме Варшава оприлюднила чергові ініціативи із пошуку більш ефективних моделей перемовин щодо врегулювання російсько-українського конфлікту. Адже Польща, як і держави Балтії, бачить безпосередні загрози для себе у разі продовження агресивної політики Кремля. Тому вона “кревно” зацікавлена у підтримці України, яка наразі прийняла на себе основний удар.

“Розширення нормандського формату у Варшаві вважають одним із механізмів, що потенційно вплинуть на ситуацію. Безумовно, ваги роботі оновленого переговорного майданчика можуть додати США – як важливий геополітичний гравець. Його посиленню сприятиме і участь ЄС – як впливової у світі та регіоні організації. Адже Німеччина і Франція не мають офіційного статусу лідерів Євросоюзу чи його уповноважених представників. Тобто, у цій ситуації Польща хоче посилити підтримку України і захист її життєвих інтересів на міжнародних переговорах. Інша мета Варшави – убезпечити себе у разі втілення подальших кремлівських сценаріїв із дестабілізації ситуації на європейському континенті”, – наголошує Микола Маломуж.

Також він вважає, що Польща переслідує ще й певну амбіційну мету, пов’язану із посиленням власного впливу на процеси, що відбуваються в регіоні.

На цьому аспекті акцентує і політолог, голова Єдиного координаційного центру “Донбас” Олег Саакян:

Олег Саакян
Олег Саакян

“Це вже не перша ініціатива Польщі, яка намагається у той чи інший спосіб долучитися до процесу мирного врегулювання російсько-українського збройного конфлікту. Така активність продиктована, зокрема, антинімецькими (умовно) чи контрнімецькими настроями всередині польської еліти, намаганням збільшити власну геополітичну вагу, посилити рівень впливовості на теренах ЄС. Адже, на думку представників Варшави, нинішня Польща разюче відрізняється від країни, яка свого часу доводила готовність до членства в Євроспільноті. А ось вага її в рамках цієї організації залишається фактично на тому ж рівні, що й півтора-два десятиліття тому”, – каже експерт.

Олег Саакян нагадує, що питання російсько-української війни – один із ключових викликів для європейців. Тож, посилюючи свої позиції на перемовинах щодо мирного врегулювання, Об’єднана Європа має довести, що здатна ефективно відповідати на безпекові виклики самостійно, без долучення інших геополітичних гравців.

“Саме через європейські інституції Варшава намагатиметься пропонувати власні сценарії і механізми, що забезпечуватимуть виконання цього завдання, – каже Саакян. – Адже польські представники обіймають у євроструктурах доволі високі посади (приміром, голова Європейської ради Дональд Туск – ред.). Отже, від втілення відповідної ініціативи Польща лише виграє. Хоча з точки зору ефективності перемовин, маємо говорити і про певні ризики. Вони пов’язані зі складністю ухвалення рішень в ЄС. Адже кожен, навіть найдрібніший крок у рамках переговорного процесу, вимагатиме консенсусного рішення країн-членів Євроспільноти. І це звужує поле маневру. Тоді як дві національні держави – Німеччина і Франція – набагато мобільніші в ухваленні рішень”, – констатує політолог. З іншого боку, “централізоване” європейське представництво убезпечить від можливого впливу на процес перемовин тих чи інших внутрішньополітичних проблем. Адже ризики їх виникнення одночасно у майже тридцяти, а не у двох окремих країнах, мінімальні.

Втілити не можна відмовитись: традиційна “дилема з комою”

Богдан Яременко
Богдан Яременко

Дипломат, голова правління благодійного фонду "Майдан закордонних справ» Богдан Яременко оцінює можливість реалізації польських ініціатив доволі скептично:

“Навіть, якщо відповідні ідеї будуть втілені, це навряд чи призведе до суттєвого прогресу у переговорах. Адже, окрім позиції посередників, варто брати до уваги ще й питання готовності сторін до здійснення певних кроків та ухвалення рішень. Цілком очевидно, що в Росії є тверде бажання продовжувати війну і дестабілізувати ситуацію в Україні. А ось у Європейському союзі наразі відсутня рішуча налаштованість на посилення тиску на Москву, аби змусити її відмовитися від такої політики. Без готовності до конкретних кроків, які можуть зашкодити і власним – приміром, економічним – інтересам європейців, “переконати” російську сторону неможливо. Тож переговори, попри розширене коло учасників, як і дотепер, “пробуксовуватимуть”, – вважає Богдан Яременко.

“Лише участь додаткових сторін у переговорах навряд чи принесе позитивний для України результат. Адже сам по собі нормандський (чи “розширений нормандський”) формат не передбачає механізмів реалізації досягнутих домовленостей чи ухвалених рішень, – погоджується Микола Маломуж. – Такі механізми можуть бути реально напрацьовані при створенні на основі нормандського формату майданчика для обговорення подальшого світового порядку і визначення стратегем безпеки не тільки для України та Польщі, а й для усього світу. У цьому разі до переговорів мають долучатися не лише нинішні їх учасники і, як пропонує Варшава – США та Євросоюз, а й інші впливові гравці – приміром, Китай, Японія, Індія”. До того ж, участь у таких переговорах, на думку Маломужа, повинні брати не просто представники двох-трьох десятків провідних країн і організацій, а їхні керівники. А наслідком перемовин має бути підписання юридично зобов’язуючого документа щодо врегулювання основних збройних конфліктів. Втім, у тому, що подібний майданчик вдасться створити у найближчий період, співрозмовники Укрінформу сумніваються. Як і в тому, що його оптимально створювати саме на “нормандській платформі”.

“Пошук шляхів мирного врегулювання російсько-українського конфлікту і надалі затягуватиметься, – прогнозує політолог Олег Саакян. – Хоча й не заперечую, що втілення польських ініціатив і долучення до процесу перемовин США, ЄС, Великобританії та інших впливових гравців таки може за певних умов посприяти формуванню більш ефективного переговорного майданчика. А в разі спротиву з боку РФ чи її відмови від входження до кола учасників такого формату перетвориться на нову форму союзницьких відносин України із західними партнерами, які готові долучатися до розв’язання конфлікту. Росія ж у цьому випадку посилить власну ізоляцію. А тому стане більш вразливою. І це – позитив. Але водночас це, на жаль, не означає, що Кремль відмовиться від своїх загарбницьких планів”.

Тому Саакян вважає: без актуалізації Будапештського меморандуму і переходу до якісно іншого формату переговорів розширення “нормандської четвірки” навряд чи буде ефективним.

Владислав Обух, Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-