Катар виходить з ОПЕК. Але нафта дешевшатиме не тому
Світовий лідер із виробництва скрапленого газу і один з активних учасників нафтового ринку, Держава Катар, вирішила з 1 січня вийти зі складу ОПЕК (Організації країн-експортерів нафти). Міністр енергетики країни Саад Шеріда Аль-Каабі пояснив, що такий крок не має жодного політичного підґрунтя, а є хоча й стратегічним, але суто технічним і технологічним рішенням. Хоча експерти й не відкидають політичного підтексту – мовляв, таким чином офіційна Доха прагне позбутися бодай опосередкованого впливу Саудівської Аравії, яка, по суті, визначає стратегію організації, і з якою катарська влада має доволі напружені відносини. Нагадаю, півтора року тому, 5 червня 2017-го, саудити та їхні союзники (Бахрейн, ОАЕ, Єгипет, Лівія, Ємен, Мальдіви, Мавританія і Коморські острови) розірвали дипломатичні відносини із Катаром – через нібито надмірне втручання у справи інших арабських держав, фінансову підтримку ісламського тероризму та дружбу з Іраном. Тож не дивно, що катарський міністр побіжно обмовився, що серед «другорядних» причин рішення його країни – «розбіжності в поглядах» з іншими членами організації.
Крок Дохи: мета і можливі наслідки
Та все ж основним каталізатором майбутнього виходу із ОПЕК у Катарі називають наміри зосередитися на збільшенні видобутку газу – з нинішніх 77 мільйонів тонн (приблизно 104 мільярди кубометрів) на рік до 110 мільйонів тонн (близько 149 мільярдів кубів).
Нагадаємо, окрім Катару, до складу ОПЕК входять ще 14 країн: Алжир, Ангола, Венесуела, Габон, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Ірак, Іран, Конго, Кувейт, Лівія, Нігерія, ОАЕ та Саудівська Аравія. Мета організації - «координація й об’єднання нафтової політики країн-членів і забезпечення стабілізації світових нафтових ринків». Разом країни ОПЕК постачають приблизно 44% світових обсягів нафти. При цьому частка Катару у видобутку «чорного золота» незначна – менше 2%. Тобто, Доха впливає на забезпечення нафтою менш ніж 1% споживачів. Причому, більшість із 600 тисяч барелів, які видобуваються в країні щодня, призначені для внутрішніх потреб. А квоти країни у світовій торгівлі – лише кілька десятків тисяч барелів.
Тож, на думку аналітиків, цей крок Дохи на світових нафтових ринках суттєво не позначиться. Хоча, за прогнозами, Катар паралельно з інтенсифікацією газовидобутку (пік якого, за розрахунками місцевих урядовців, має припасти на 2024 рік), може спробувати збільшити й виробництво нафти, оскільки уже не підлягатиме квотуванню і не залежатиме від політики ОПЕК та Ер-Ріяда – як лідера організації.
«Безперечно, вихід Катару із ОПЕК буде використаний основними гравцями нафтових ринків як інформаційний привід, що – залежно від цілей – може призвести як до підвищення котирувань, так і до їх зниження, – наголосив у коментарі Укрінформу директор спеціальних проектів Науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев, – адже електронний ринок нафти уже давно не пов'язаний із реальними цінами на вуглеводні. Це вже не ринок ф’ючерсів, який формувався у 70-і роки минулого століття, а ринок деривативів, тобто, вторинних фінансових інструментів. І присутні на ньому фінансові гравці, для яких немає різниці, чим торгувати – нафтою, зерном чи кавою. Головне – заробити. З огляду на це, на ринку працюють уже не стільки економічні закони (співвідношення попиту і пропозиції реального товару), скільки спекулятивні чинники. Тому спроби поспекулювати на заявах офіційної Дохи також будуть», – пояснює експерт.
Тобто, країни-члени ОПЕК і надалі використовуватимуть усі можливості, щоб переконати світову спільноту в тому, що попит на нафтопродукти зростатиме, а пропозиція – зменшуватиметься. Але, як переконаний Рябцев, йдеться лише про голослівні заяви. Адже ми не раз були свідками дивної ситуації, коли країни-учасниці картелю заявляли про скорочення видобутку, а насправді збільшували його, говорили про зростання попиту, а він де-факто зменшувався.
Але, навіть, «спекулятивний» ефект відмови Катару від членства в ОПЕК буде малопомітним, кажуть експерти. Він навряд чи позначиться на загальній ситуації із нафтовидобутком у світі та на вартості вуглеводнів у найближчій перспективі.
«Гра» експортерів на підвищення вартості вуглеводнів
Куди важливішими сигналами для світових ринків (що, власне, уже демонструє початок нового торговельного тижня) стали заяви Саудівської Аравії, Росії й Канади щодо можливого скорочення видобутку нафти. На цьому тлі вартість «чорного золота» на міжнародних майданчиках у понеділок почала зростати (у межах 5% – тобто, нафта марки Брент, яка постачатиметься у січні, подорожчала до $53,17, а та, яку споживачі отримуватимуть у лютому – до $61,78.
Нагадаю, Ер-Ріяд і Москва (частка Росії у світовому нафтовидобутку становить 12-13%) домовилися про скорочення видобутку нафти, рішення, як очікується, буде офіційно затверджене у четвер на саміті ОПЕК+ у Відні. А влада основної канадської нафтовидобувної провінції Альберта вирішила примусово зменшити видобуток нафти, аби спровокувати підвищення цін на ринку. Щоденне скорочення може сягнути 9%. А це (для порівняння) – відповідає майже 60% щоденного видобутку «чорного золота» у Катарі. Таким чином канадці хочуть пришвидшити продаж 35 мільйонів барелів нафти, що накопичилася у сховищах. «Ціна питання» за нинішньої вартості – майже 1,9 мільярда американських доларів (а за цінами лютневих ф’ючерсів – 2,17 мільярда). Але, навіть, після розпродажу запасів Канада розраховує повернутися до нинішніх обсягів нафтовидобутку не раніше початку 2020 року.
«Така ситуація цілком зрозуміла, – наголошує Геннадій Рябцев. – Щоденний видобуток вуглеводнів зараз суттєво перевищує обсяги споживання. Тобто, щодоби на ринок потрапляє набагато більше нафти, аніж потрібно для світової економіки. Отже, всі країни-експортери змушені частково працювати «на склад» і нарощувати власні запаси. Але така ситуація не може тривати нескінченно. Тож цілком ймовірно, що настане день, коли нафтові котирування опустяться до 20, або й 10 доларів за барель. Тому що будь-яка економіка має працювати із реальним співвідношенням попиту й пропозиції, а не нав’язаним фінансовими спекулянтами – банківськими, інвестиційними, венчурними та іншими фондами», – пояснює Рябцев. При цьому експерт нагадує, що ту ж канадську нафту нині збувають на ринку за ціною 25-30 доларів за барель. При цьому виробники не працюють собі у збиток, отримуючи 10-відсоткову норму прибутку з реалізації кожного бареля.
Але настільки стрімке знецінення «чорного золота» – більш-менш віддалена перспектива. Що ж до найближчих кроків держав-експортерів нафти, які зацікавлені у підвищенні котирувань (адже економіки двох із трійки світових лідерів постачання вуглеводнів – РФ і Саудівської Аравії – фактично не диверсифіковані і повністю залежні від цього експорту), то Геннадій Рябцев сумнівається в ефективності кроків, що можуть бути запропоновані на зборах у Відні. Поготів не вірить експерт у можливість досягнення саудівсько-російських домовленостей про створення під протекторатом Москви і Ер-Ріяда нової міжнародної структури, що може замінити функціонально застарілу ОПЕК. Нагадаємо, такі «перспективи» нині активно розмальовують «п’ятдесятьма відтінками рожевого» російські пропагандистські ЗМІ.
«Окрім природного бажання дорожче продавати свій основний експортний продукт, Російська Федерація і Саудівська Аравія не мають інших точок дотику, які б дозволили їм домовитися про спільну діяльність із регулювання міжнародних нафтових ринків, – каже Рябцев. – Куди більша вірогідність домовленостей Ер-Ріяда зі США. Йдеться, насамперед, про колосальні взаємні інвестиції. Приміром, десятки мільйонів гектарів землі у Сполучених Штатах належать саудитам, великі пакети акцій майже всіх провідних американських компаній так чи інакше пов’язані з інвесторами із Саудівської Аравії. Також нещодавно підписано масштабну угоду про постачання Ер-Ріяду американської зброї. Москва ж тим часом продовжує активно загравати із головним ворогом саудитів в арабському світі – Іраном», – нагадує експерт. І робить висновок: «спільного управління» Москви й Ер-Ріяда на світових нафтових ринках не буде. Щоправда, це не означає, що зроблені за підсумками віденського енергетичного зібрання заяви не будуть використані спекулянтами для того, щоб зіграти на підвищення або на зниження нафтових котирувань (швидше за все – таки на підвищення).
Бензин та дизпаливо в Україні і далі дешевшатимуть
Тим часом падіння світових цін на нафту, що триває останніми місяцями, позитивно позначається на ринку світлих нафтопродуктів у нашій країні. В листопаді бензин подешевшав, у середньому, на дві гривні. Здешевлення дизпалива, щоправда, не було таким відчутним. Як пояснив у коментарі Укрінформу директор консалтингової групи А-95 Сергій Куюн, це пов’язано із певним «ресурсним дискомфортом», що виник у зв’язку із тимчасовими проблемами з постачанням. Але зараз, зокрема, і через сезонне скорочення попиту, ціни пішли на спад. Також. за прогнозами експерта, бензин та дизпаливо дешевшатимуть і надалі.
«Грудень теж пройде під знаком зменшення цифр на цінниках автозаправних станцій, – каже Куюн, – адже вартість нафти у світі суттєво впала. Поступово це позначатиметься і на цінах перероблених нафтопродуктів, які продаються вроздріб. За моїми розрахунками, потенціал зниження – до 3 гривень за літр. Це «оптимістичний» сценарій. А «песимістичний» – зниження до кінця року на 2 гривні».
Такі ж тенденції, за словами Сергія Куюна, характерні і для ринку автогазу. У відсотковому вимірі здешевлення у цьому сегменті може бути, навіть, більшим. Вже зараз закупівельна вартість газу впала на 30%. За оптовими цінами «піде» і роздріб. Тож якщо зараз літр палива коштує у середньому 15 гривень 50 копійок, то за грудень ціна може знизитися до 13—13 гривень 50 копійок.
При цьому, за висновками Сергія Куюна, на ситуації на роздрібному ринку нафтопродуктів жодним чином не позначилося спекулятивне збурення на валютному ринку, яке намагались роздмухати на початку минулого тижня, Адже суттєвий стрибок стався лише на «чорному» ринку. Ситуація ж на міжбанку майже не змінилася. А імпортне пальне закуповують саме за валюту, яку купують на міжбанківському ринку. Тож розмови про можливий вплив цього фактору на цінову ситуацію на ринку вуглеводнів – відверта спекуляція», – підсумовує Сергій Куюн.
Владислав Обух, Київ
