«Казус Бабіша»: горе політики чи горе-політики
Історія із нібито викраденням та утриманням в окупованому Росією Криму сина діючого глави чеського уряду Андрія Бабіша – Андрія Бабіша-молодшого тільки набуває розголосу. Звісно, буде дуже цікаво дізнатися істину, адже зараз фактично є слова двох людей, що все ж таки рівнозначні. Але от висновки щодо якості світової політики можна зробити вже зараз. І вони – невтішні.
Майже шекспірівський сюжет
Отже, що відомо про цю історію зараз: син очільника уряду Чехії Андрій Бабіш-молодший вийшов на зв’язок із чеськими журналістами з Швейцарії та заявив про таке: минулого року батько організував вивезення його, 35-річного чоловіка, спочатку до України, а далі у Росію та – невідомим щляхом – до окупованого Криму, де певний час його утримували силою. Проте, бранець зміг написати листа електронною поштою до поліції, чим привернув увагу до себе, після чого почалося розслідування. Але як Бабіш-молодший вибрався з Криму та опинився у Швейцарії, де мешкає зараз із матір’ю, залишилося незрозумілим. Більше того, виявилося, що безпосередньо ці мандри забезпечувала подружня пара Діта та Петро Протопопови. Жінка за фахом є психіатром та радником у Міністерстві охорони здоров’я та членом партії Бабіша-старшого «ANO 2011», навіть балотувалася від неї на муніципальних виборах в Празі нещодавно. А от її чоловік працює водієм в концерні Бабіша-старшого «Агроферт», є росіянином за походженням, і скоріш за все, має подвійне громадянство. І от, нібито, ідея перевезення бранця у Крим належала саме Петру. Цитата з Бабіша-молодшого: «Я боюся цієї людини. Його дружина – психіатр. Вони мали велику довіру і вони нею зловживали… Він сказав мені в Україні: «Я і твій батько зробимо все, щоб тебе закрити».
Чеський глава уряду та одна з найбагатших людей в країні відповів на звинувачення сина достатньо стримано. В смс-коментарі (!) для журналістів він зазначив: «Мій син психічнохворий, він приймає ліки, йому потрібен нагляд і він живе зі своєю матір’ю у Швейцарії. Мого сина ніхто не викрадав, він добровільно покинув Чехію. Я відкидаю цю маніпуляцію та невиправданий тиск з боку журналістів на правоохоронних органів». Тобто політик фактично натякнув, що сімейна проблема використовується в політичних цілях.
Але навіщо ж було викрадати та ізолювати Андрія Бабіша-молодшого? Справа в тому, що головою уряду його батько став 6 грудня 2017 року після тривалих перемовин щодо створення коаліції. Її, до речі так і не створили, тому керує країною уряд меншості з партій «ANO 2011» та соціал-демократів, що ситуативно за різними питанням підтримують або комуністи, або – євроскептики з партії «Свобода та пряма демократія». А якщо згадати, що президентом в Чехії переобраний Мілош Земан, то можна уявити, яка політична атмосфера складається в країні. Втім, кожен уряд, який не спирається на більшість, не є сильним апріорі.
Тим часом, проти Андрія Бабіша-старшого триває розслідування щодо зловживань з фінансовою допомогою ЄС, яка ніби була ним витрачена на потреби власного бізнесу. Ще 2008 року родина Бабішів придбала старий будинок в Празі під назвою «Гніздо лелеки» та зголосилася його відреставрувати. Загальна вартість робіт була оцінена в 350 млн. чеських крон. І от стало відомо, що 50 млн. з цієї суми були отримані як грант від ЄС на розвиток малого бізнесу. А «Гніздо лелеки» ніби і було представлене як бізнес-проект, яким володіють донька та син Андрія Бабіша – за документами власники саме вони, а не батько. Згідно проекту, стара будівля перетворювалася на конференц-хол класу люкс, що і було зроблено. Але коли Бабіш став прем’єром, уся ця історія вилізла «на світ». До власників «Гнізда» у правоохоронців з’явилися питання. Але Андрій Бабіш-молодший… зник. І тепер не відомо – де ж він був увесь цей час – в окупованому Криму? В Україні? В Москві? Чи все ж таки в Швейцарії?
І треба констатувати: дізнатися про це буде нелегко. Адже реально зафіксувати можна тільки факт пересування в напрямку України. Якщо Бабіш-молодший та Протопопови перетинали кордон зі Словаччиною – то це буде точно зафіксовано. А от далі – можна тільки припускати. Для Росії все це в прямому сенсі «гачок» для Бабіша-старшого, а мати такого вимушено лояльного керівника в Чехії Москва тільки б мріяла. Причому підтвердження перебування Бабіша-молодшого в Росії, а тим більше – в Криму, стане для Бабіша-старшого серйозним ударом, цілком здатним зруйнувати його політичну кар’єру.
Шукаю особистість!
Ця родинний історія провокує глобальні політичні висновки. Партнери Бабіша-старшого по коаліції – соціал-демократи вимагають пояснень, їх лідер, до речі, міністр внутрішніх справ Чехії, Ян Гамачек заявив: «Ми будемо розбиратися з цією ситуацією. (…) Ми вимагатимемо чітких і конкретних відповідей. Я не можу виключати будь-яких кроків і не можу прогнозувати, що буде з коаліційним урядом». Комуністи та їх лідер Войтех Філіп також хочуть послухати пояснення Бабіша, а от євроскептики зі «Свободи та прямої демократії» вже готові підтримати недовіру уряду. І така різниця в швидкості реакції зрозуміла: в разі дострокових виборів втрат зазнають передусім саме «ANO 2011» та ліві, євроскептики ж з правими явно отримають більше голосів. Проте – це лише внутрішня сторона справи.
А от глобально – історія з «Андріями Бабішами» – це, схоже, свідчення кризи інституту особистості в політиці. Ну, чи можна уявити собі таку історію з Маргарет Тетчер чи Рональдом Рейганом? Чи навіть із Бараком Обамою та Ангелою Меркель? Ні, тому що відбір претендентів на вищі політичні щаблі був дуже якісним і відповідальним, «несподіванки» подібні до цієї,виключалися ще до початку великої політичної кар’єри, реально працювало таке поняття як репутація та авторитет. А зараз…
Дивіться, Бабіша зараз просто можна додати до цілого списку таких само політичних діячів сучасності, які прийшли до влади на хвилі нинішнього падіння стандартів, але політиками так й не стали. Так, вони можуть бути великими бізнесменами, мільярдерами, чудовими військовими чи, навіть, щирими політичними активістами. Але приходять в політику вони як просте віддзеркалення відповідного протесту та запиту суспільства, що не завжди може вірно зорієнтуватися. І виходить, що ці люди до справжньої політики не готові – вони не уміють і не знають, як її робити, а навчитися – не хочуть, або не виходить.
Потім – починається: на світ Божий виходять нескінченні «скелети з шаф», пов’язані з особистим життям, або і з бізнесом. І добре, коли це ще була справа про коханок колишнього французького лідера Франсуа Олланда, або «коханців» діючого - Емануеля Макрона. Ви подивіться на всі казуси з президентом «самих» США, Дональдом Трампом, якого ж відверто «низького» рівня скандали, які трапляються з ним, спричинаючи до інформаційного струсу: то порнозірки зізнаються у зв’язку з президентом наддержави і вимагають відступних, то російські спецслужби ведуть його по Москві чи поза нею і на виборах допомагають. А Марін Лє Пен, яку примушують пройти психіатричну експертизу за публікації у Твіттері. А сам кремлівський Путін, який обріс чутками про двійників, ботоксні ін’єкції, ледве не жіночої висоти підбори, Аліну Кабаєву та нібито прижитих від неї дітей.
Ці реально дріб’язкові люди – і оце насправді страшно – визначають світову політику, тримають пальці на червоних кнопках ядерних арсеналів. Чи варто дивуватися що стало в світі надто багато випадкового та непередбачуваного? Не з глибинних обставин, не в результаті точного розрахунку, а тільки тому, що черговому діячеві сьогодні просто «так хочеться»?
Олександр Севастьянов, кандидат історичних наук
Перше фото: EAST NEWS
