Путін напросився на зустріч з Трампом. Це перемога Кремля? Однозначно — ні

Путін напросився на зустріч з Трампом. Це перемога Кремля? Однозначно — ні

Аналітика
Укрінформ
США не вважають Росію рівноправним партнером, і кожна зустріч президентів цю нерівноправність лише підкреслюватиме

Учора президент Росії Володимир Путін на зустрічі у Москві з радником президента США з питань національної безпеки Джоном Болтоном (Див. перше фото) заявив, що хоче нової розмови з американським колегою Дональдом Трампом. Сьогодні сам Трамп сказав, що така зустріч цілком можлива 11 листопада.

Йдеться про те, що цього дня і Трамп, і Путін будуть у Парижі, де відзначатиметься сторіччя закінчення Першої світової війни. Тож, як мінімум, десь перетнутися двом лідерам “на полях урочистостей” - нескладна проблема, і нова зустріч Трамп — Путін, дуже ймовірно, таки відбудеться.

Це перемога Кремля? Однозначно — ні.

Американо-російські стосунки вже давно і незворотно перестали бути рівноправними. Це колись, у часи СРСР і “холодної війни”, йшлося справді про паритет. Щоправда, це стосувалося обмеженого кола питань, пов’язаних з ядерним озброєнням, але більшого у Кремлі і не вимагали. Сьогодні, і цей момент треба особливо підкреслити, США тиснуть на Росію на усіх напрямах, у тому числі — у сфері стратегічних військових озброєнь. Заява Трампа про намір США розірвати американо-російський Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) це не тільки реакція на його порушення Росією. Це й частина загальної стратегії США на примус Росії забути про колишню роль СРСР у світовій політиці, не намагатися її повернути нинішній Росії, а вдовольнятися тим, що відповідає її реальному економічному стану. Грубо кажучи, Кремль має припинити шантажувати світ ядерною війною, для чого США мають продемонструвати свою рішучу військову перевагу, у тому числі — у ядерних і ракетних озброєннях. Договір СНО (стратегічні наступальні озброєння) — основний американо-російський документ, що забезпечує нині паритет у стратегічних озброєннях, закінчується у 2021 році, і досі жодних кроків до його продовження (на кшталт зустрічі експертних груп військових обох країн) не робиться. А Трамп відкрито і голосно говорить про свій намір модернізувати ядерну потугу США. Власне, така модернізація вже відбувається, і нинішня Росія нову “гонку озброєнь” явно не витримає.

Суть не в тому, як часто, коли і де зустрічатимуться російський та американський президенти, і навіть не в тому, на які саме теми розмовлятимуть (особливо віч-на-віч), а в тому, що нині США проводять чітку антиросійську політику, ключовим елементом якої є підрив можливостей Кремля вести наступальну, ініціативну (а отже - агресивну) зовнішню політику.

Приміром, залежність Європи від постачання російського газу максимально використовується Кремлем для політичного тиску на європейські країни. Газ — найголовніший (якщо не єдиний) російський аргумент, коли Кремль має справу з Європою. Нині США дуже наполегливо пропонують європейцям свій зріджений газ як альтернативу російському. Здавалося б, шансів у американців небагато, оскільки їхній газ суттєво дорожчий за російський. Однак насправді американські успіхи — наяву. У Європі вже збудовані близько півтора десятки газових терміналів, які готові приймати американський газ. І ще зо два десятки будуються або заплановані до будівництва. Велика Британія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Франція, Литва, Польща — це далеко не повний перелік країн, де вже є або незабаром будуть газові термінали. А головне — до них приєднується Німеччина! Канцлер Ангела Меркель (інформація The Wall Street Journal) на непублічній зустрічі з німецькими промисловцями заявила, що уряд виділить півмільярда євро на будівництво газового терміналу на узбережжі Німеччини, і прийматиме він газ саме зі США. Дональд Трамп, ясна річ, одразу ж висловив задоволення таким намірам Меркель. Чи треба окремо говорити, що чекає Росію, якщо її частка у споживанні газу Європою різко скоротиться за два — три роки?

Так само Росія втрачає по всіх напрямах. Санкції не слабнуть, а посилюються. Американці зробили їх обов’язковим елементом у стосунках з Росією, то про яку рівноправність можна говорити? Дональд Трамп може тисячу разів бути “агентом Путіна” чи з якихось причин особисто симпатизувати російському президенту, однак це не змінить стратегії США щодо Росії. А вона полягає в тому, повторимо, що США не вважають Росію рівноправним партнером, з яким доводиться ділити світ на двох, як про це марять у Кремлі. І кожна зустріч американського і російського лідерів (як і контакти на нижчих рівнях) цю нерівноправність лише підкреслюватиме.

Інша справа, що факт кожної зустрічі Путіна з тим чи тим іноземним лідером (а Трамп серед них — найперший) російська пропаганда максимально використовує для утвердження і серед росіян, і серед закордонного обивателя репутації президента Росії як вельми шанованого в усьому світі політика, без якого, звісна річ, нічого важливого на цій планеті не відбувається. Нині така репутація із зрозумілих причин руйнується, як-то кажуть, просто на очах, і пропагандистам потрібні справді титанічні зусилля, щоб якось її втримувати. Очевидно, що для такої справи зустрічі з президентом США підходять найбільше, і доводиться вже Путіну самому проявляти ініціативу, буквально напрошуючись на розмову з Трампом, а його радника приймати у Москві за найвищим розрядом (зустрічі з усіма найвищими російськими посадовцями, з якими Болтон забажав поговорити). Нам важливо розрізняти реальну політику США зокрема і Заходу загалом щодо Росії і галас пропагандистів Кремля.

Юрій Сандул. Київ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-