Міграційна криза у країні мігрантів

Міграційна криза у країні мігрантів

927
Ukrinform
У Канаді Ліберальна партія Джастіна Трюдо втрачає підтримку виборців через зростання незаконних мігрантів

Кожен п’ятий мешканець Канади народжений поза її територією, а в Торонто кількість натуралізованих іноземців уже перевалила за 50% від загальної кількості населення. За таких умов очевидно, що ставлення до мігрантів у Канаді має бути доволі теплим. Так і було до 2015 року – часу, коли світ охопила глобальна міграційна криза.

ФОТО, З ЯКОГО ВСЕ ПОЧАЛОСЯ

Рано вранці 2 вересня 2015 року троє членів родини Курді разом із 3-річним сином Аланом та 12 іншими особами сіли у 8-місний моторний човен та відчалили від узбережжя Туреччини. Всі вони втікали від громадянської війни у Сирії й мали намір просити політичного притулку в Греції, незаконно висадившись на острові Кос. Утім, через п’ять хвилин після початку небезпечної морської подорожі перевантажений човен пішов на дно. Тіло маленького Алана хвилями прибило назад до турецького берега, де його сфотографував журналіст Нілюфер Демір.

Фото: AP
Фото: AP

Ця трагічна світлина стала всесвітньовідомою та спровокувала глибоку дискусію у Канаді, яка саме перебувала у розпалі виборчої кампанії.

Як виявилося, родина Алана безуспішно намагалася отримати статус біженців у Канаді й у відчаї наважилася шукати кращої долі в ЄС. Абдулла Курді, батько загиблого Алана, поклав відповідальність за цю трагедію на тогочасний уряд Канади, що відмовив його родині у притулку.

ВПЛИВ НА КАНАДСЬКУ ВИБОРЧУ КАМПАНІЮ

Спричинена загибеллю Алана Курді дискусія стала ключовою для перемоги на виборах Ліберальної партії Джастіна Трюдо. Він найактивніше критикував тогочасного главу уряду Стівена Гарпера та його Консервативну партію за нібито неспроможність допомогти уразливим людям та обіцяв, у разі перемоги, все робити інакше. Зокрема, Трюдо тоді заявив про намір прийняти у Канаді 25 тисяч біженців із Сирії та сприяти приїзду ще більшої кількості утікачів від війни. Канада, яка історично демонструвала гуманну позицію по відношенню до людей у біді, почула Трюдо та підтримала його кандидатуру й партію на виборах.

Після приходу до влади, Трюдо дійсно відносно швидко організував складний процес відбору біженців та виконав свою обіцянку щодо сирійців. Більше того, на хвилі громадської підтримки було зібрано достатньо коштів від громадян та організацій, аби привезти до Канади ще майже 15 тисяч біженців за приватними програмами спонсорства. Всього ж із кінця 2015 року до початку 2017-го до Канади офіційно прибуло 40 тисяч шукачів притулку із Сирії.

Хоч і з певними складнощами, але вони досить успішно інтегрувалися у суспільство, що своєю чергою підвищило рейтинг Трюдо. Однак, у листопаді 2016 року відбулася непередбачувана подія, що пустила все шкереберть: на виборах президента США переміг Дональд Трамп.

РАДИКАЛЬНИЙ СУСІД

Протекціоністські, радикальні, антимігрантські погляди нового глави Білого дому прямо суперечили ліберальним цінностям глави уряду Канади. Ці відмінності стали особливо помітними, коли за кілька місяців Трамп оголосив про заборону в’їзду до США громадянам семи мусульманських держав. Трюдо відреагував на це коротким повідомленням у мережі Твіттер: “Звертаюся до тих, хто втікає від переслідування, терору й війни: канадці приймуть вас, не залежно від вашої віри. Різноманітність – це наша сила”, – написав Трюдо і завершив текст гештегом: “#ЗапрошуємоДоКанади”.

Цей твіт був поширений більше 405 тис. разів і став одним із найпопулярніших у мережі мікроблогів у 2017 році. Утім, його ефект вийшов далеко за межі віртуального світу, спричинивши масштабні наслідки, що відчуваються й досі, загрожуючи політичному майбутньому Трюдо та всієї Ліберальної партії.

ЗАОХОЧЕННЯ НЕЗАКОННИХ БІЖЕНЦІВ

“Цей неймовірно немудрий і потенційно руйнівний твіт був чітко сприйнятий іноземцями, які незаконно проживають у США і знають, що уряд позбавить тимчасового захищеного статусу сотні тисяч осіб у липні 2019 року. Ба гірше, твіт прем’єр-міністра був побачений людьми по всьому світу, які не є біженцями, а є лише шукачами країни, де їм буде краще”. Таким чином опозиційний депутат парламенту Канади П’єр Пол-Хус прокоментував кілька місяців тому заяву Трюдо. Він також назвав її “коренем” чинних проблем і, можливо, мав рацію. За місяць до злощасного твіта кордон Канади незаконно перетнуло 315 осіб, наступного ж місяця їх стало удвічі більше, а в серпні 2017-го їх число досягло рекордних 5712 осіб.

Дійсно, позбавлення захищеного статусу в США спершу громадян Гаїті, а потім і кількох інших країн, спровокувало цих людей на подорож до Канади, а нюанси законодавства змушували потрапляти до країни незаконно.

Річ у тім, що між Канадою та США діє так звана Угода про безпечні треті країни. Її суть полягає у тому, що охочі отримати статус біженця у Канаді чи США повинні звертатися до тієї країни, куди вони прибули раніше. На практиці це означає, що особи, які перетнули американо-канадський кордон і спробували подати заявку на отримання статусу біженця у Канаді, отримають автоматичну відмову, адже мали зробити це в США. Утім, у цій угоді є одна прогалина: вона покриває лише офіційні пункти перетину кордону і не діє поза ними. Саме через це десятки тисяч шукачів притулку переходять до Канади незаконно.

Фото: AFP-JIJI
Фото: AFP-JIJI

НЕСТРИМНИЙ ПОТІК МІГРАНТІВ

Збіг таких факторів, як націоналістична політика нової Адміністрації США, глобальна міграційна криза та необачні заяви керівництва Канади, – зумовили суттєве (у десятки разів) зростання кількості незаконних мігрантів. Якщо до 2016-го їх щороку приходило всього кілька сотень, то після цих подій стало більше 28 тис.

Хоча ця цифра й може видатися незначною у порівнянні з мільйонами мігрантів, які в той же час перетинали Середземне море на шляху до ЄС, слід пам’ятати, що населення Канади становить усього 35 млн осіб і розпорошене на території, удвічі більшій за площу ЄС. Унаслідок напливу “біженців”, у деяких канадських прикордонних населених пунктах перебувало більше шукачів притулку, аніж місцевих мешканців.

Аби якось упоратися із цим нестримним потоком людей, влада мусила будувати табори для біженців прямо на кордоні. У Монреалі, аби розселити мігрантів, довелося використати Олімпійський стадіон, а в Торонто – віддати для цих потреб студентські гуртожитки.

Раптове багаторазове зростання кількості заяв на отримання політичного притулку створило складнощі для легітимної міграційної системи, яка не могла впоратися із напливом заяв і продукувала все довші черги. Так, на піку міграційної кризи влітку на розгляд заяви “біженцю” доводилося чекати майже два роки. Утім, протягом цього часу ним опікувалася канадська держава: мігрантів забезпечували житлом, надавали фінансову підтримку й доступ до безкоштовної медицини та освіти на рівні з канадцями.

ЦІНА ПИТАННЯ

Зрозуміло, що на це необхідні кошти. Відомо, що влада Торонто вимагала від центрального уряду відшкодувати більше 64 млн доларів, витрачених лише на проживання мігрантів протягом кількох місяців. Уряд провінції Квебек просив повернути йому 150 млн, а Онтаріо – 200 млн. Однак, точну суму витрат ще належить підрахувати і вона, вірогідно, буде суттєво вищою. Парламентська опозиція чи не щодня вимагає в уряду підготувати детальний звіт із усіма розрахунками та запропонувати план дій на майбутнє.

Ситуація стала особливо гострою у великих містах, куди шукачів притулку централізовано направляли очікувати на рішення щодо їхніх справ. Монреаль у червні оголосив, що більше фізично не може приймати біженців, після чого на такий самий крок пішла й влада Торонто. Для міста, яке пишається своїм статусом безпечної гавані для мігрантів, це було складне рішення.

Через мігрантів побили горщики міністр імміграції Канади Ахмед Хусен та його колега із провінції Онтаріо Ліза Маклауд. Не змогли порозумітися й прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо та глава уряду найбільш населеної провінції Онтаріо Даг Форд.

До речі, Форд і його Прогресивна консервативна партія прийшли до влади у Онтаріо саме на хвилі громадського невдоволення політикою правлячої Ліберальної партії. Подібне відбулося також і в Квебеку, Британській Колумбії та Нью-Брансвіку, де мешканці надали перевагу Консервативній партії, що виступає за суворіший прикордонний контроль.

THE CANADIAN PRESS/Paul Chiasson
Фото: THE CANADIAN PRESS/Paul Chiasson

ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ НЕВДАЛОГО ТВІТА

Соціологічні опитування показують, що наразі Ліберальна партія Джастіна Трюдо має великі шанси втратити більшість під час наступних парламентських виборів, запланованих на жовтень 2019-го. Аби бодай трохи пом’якшити падіння, партійні політтехнологи розглядають можливість оголошення дострокових виборів і чим раніше – тим краще. Наразі Ліберальна партія постійно втрачає підтримку виборців, а погіршення ситуації з незаконними мігрантами ще більше розлючує людей.

На користь Трюдо грає те, що США тимчасово припинили позбавляти захищеного статусу своїх мешканців-іноземців, однак вже незабаром непередбачуваний глава Білого дому може видати чергову заяву – й тоді Канаді буде непереливки.

Відповідно до внутрішнього звіту Ради з питань біженців, уповноваженої надавати притулок у Канаді, якщо кількість незаконних мігрантів не зменшиться, у 2021 році час очікування на розгляд справи досягне 132 місяців, що потягне за собою 3 млрд доларів витрат на соціальне забезпечення “біженців”. 19-річна особа, яка перетне кордон, буде 30-річною та матиме трьох дітей до того часу, поки отримає офіційне рішення. Утім, весь цей час вона насолоджуватиметься всіма благами знаменитого соціального захисту Канади.

Максим Наливайко, Оттава.

Перше фото: Shutterstock / Arindam Banerjee

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-