Як США та Польща дружать проти Німеччини та Франції

Як США та Польща дружать проти Німеччини та Франції

Аналітика
777
Ukrinform
Для Польщі американські військові – це не тільки захист від Росії, а й підмога у суперечках з Берліном та Брюсселем

Президент Польщі Анджей Дуда в ефірі Polsat News заявив, що США вже ухвалили рішення про розміщення постійної американської військової бази в Польщі. Дослівно: “Ті, хто знається на американській внутрішній політиці, кажуть: якщо ведуться настільки предметні розмови і Білий дім дуже серйозно цікавиться цією темою, це означає, що, насправді, рішення вже схвалено, залишаються тільки технічні питання”.

Як бачимо, офіційного рішення США ще нема. Але Анджей Дуда не може (чи не хоче) його чекати і поспішає поділитися з поляками та світом звісткою, що американська військова база в Польщі – доконаний факт!

Польському президенту не варто дорікати за нетерплячість і нехтування формальностями. Тим більше й справді: сумнівів, що американці погодяться на пропозицію поляків прийняти у себе американських вояків на постійній основі, вже нема. Адже йдеться не про що-небудь, а про здійснення вікової мрії усіх поляків: убезпечення від військової агресії Росії! Про це мріяли багато поколінь поляків, і тому тим польським політикам, кому вдасться досягти цієї мети, гарантована вдячність і повага наступних багатьох поколінь. Як можна у цій ситуації терпляче чекати завершення усіх формальних процедур?!

Анджей Дуда говорить без усяких там алегорій чи недомовок: “Я собі не пригадую, щоб Росія коли-небудь наважилася атакувати країну, в якій є американські військові”. У вересні, коли у Варшаві гостював президент США Дональд Трамп, і тоді вперше Трамп і Дуда заговорили про ймовірність американської бази і про необхідні для цього 1,5-2 мільярди доларів, Росія відреагувала очікувано. Заступник міністра закордонних справ РФ Олександр Грушко заявляв, що плани зі створення військової бази США в Польщі становлять загрозу для Російської Федерації, що, мовляв, змусить Москву вжити “додаткових військово-технічних запобіжних заходів”, які гарантуватимуть безпеку Росії в нових умовах: “Жодних ілюзій не повинно бути: створення такої бази поблизу наших кордонів призначене для проекції сили в бік російського кордону”.

Тоді ж одразу ж за російським МЗС подало голос і білоруське. Прес-секретар зовнішньополітичного відомства Білорусі Анатолій Глаз заявив: готовність Польщі розмістити у себе американську військову базу призведе до посилення військово-політичної напруженості. Зауважимо, що білоруси висловилися помітно м’якше за росіян.

Про поляків і Польщу, про Росію та Білорусь – зрозуміло. Але постійна присутність американських військових підрозділів на території Польщі має неабияке значення не лише як “антиросійський” фактор. Можна напевне стверджувати, що у Берліні знайдеться чимало політиків найвищого рівня, котрі будуть незадоволені появою американських вояків у Польщі на постійній основі (хоча навряд чи наважаться говорити про це вголос).

Тому що, отримавши гарантію безпеки від Росії (максимально можливу, ще раз згадаємо висловлювання Анджея Дуди), Варшава не потребуватиме її від Німеччини, чи від Франції, чи від Євросоюзу загалом. А отже зможе проводити політику, незалежну від цих суб’єктів міжнародних відносин. Польща вже має далеко не безхмарні, скажемо м’яко, стосунки з ЄС, точніше – з Німеччиною, як неформального, але реального лідера цього об’єднання. Тепер поляки можуть піти далі, гуртуючи під своїм крилом інші східноєвропейські держави, які шукають гарантованого захисту від Росії. А це вже реальна альтернатива умовному “блоку Німеччини” всередині ЄС. Це вже інший блок, котрий, між іншим, може розраховувати на підтримку США не лише в плані захисту від військової загрози з боку Росії, а й в інших сферах.

Тобто, у зв’язку із заявою Анджея Дуди, з якої ми почали, можемо говорити, що США здобули серйозну перемогу в американо-європейському протистоянні, здобувши на континенті надійного союзника на довгі роки в особі Польщі (і не тільки). Це протистояння існувало завжди, навіть (у дуже притлумленому стані) під час “холодної війни”. Антиамериканізм європейської політики (якщо під нею розуміти французьку та німецьку) – факт незаперечний. І сьогодні його прояви відомі усім, зокрема, у тому, як відрізняється “російська” політика США і значної частини членів Євросоюзу. Чи, приміром, у ставленні до “Північного потоку 2”.

Ми ще побачимо наслідки цієї тактичної перемоги американців і поляків над німцями і французами. Буде цікаво.

Юрій Сандул. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>