Візит Порошенка в ООН, або Чому програє Росія

Чи знав президент РФ Путін до початку нової сесії Генасамблеї ООН, що цього вересня йому таки не варто їхати особисто до Нью-Йорка, щоб продемонструвати свою "рукопожатність" зі світовими лідерами? Звісно він це розумів, й тому послав до США Лаврова на чолі офіційної делегації. Причина проста – Росія ще раніше почала програвати по всіх дипломатичних фронтах, і світ став свідком цьому протягом останніх днів і тижнів. Москва стрімко втрачає позиції в ООН, а коло тих, хто донедавна підтримував її на ключових голосуваннях, помітно рідшає. Втім справа не тільки в цьому. Україна отримує дедалі більшу міжнародну підтримку по багатьох напрямах – від спільного протистояння агресії РФ до повернення додому українських заручників Кремля, що лише підтвердив візит Порошенка до ООН.

РОСІЯ І США: ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ПУТІНА

Попри те, що адміністрація президента Трампа останнім часом послідовно посилювала санкції проти Росії, у Кремлі все ж не втрачали надії, що глава Білого дому продовжить публічно наполягати на поліпшенні двосторонніх відносин. Принаймні щоразу, коли Трамп говорив про необхідність зближення позицій, російські ЗМІ підхоплювали й тиражували його заяви, аби зайвий раз продемонструвати, що із РФ таки хочуть мати справи. А тому зовнішня політика Кремля є вірною. Втім, цього разу не судилося. Трамп не просто припинив свою "дружню риторику", а й підписав указ минулого тижня про закріплення повноважень Мінфіну й Держдепартаменту США щодо посилення санкцій проти Росії. У Держдепі скористалися цим негайно, оголосивши буквально перед початком нової Генасамблеї ООН про санкції проти 33 фізичних і юридичних осіб РФ.

Причиною такої недружньої "несподіванки" для Кремля, скоріше за все, слід вважати майбутні вибори до Конгресу (в листопаді), де республіканці прагнуть зберегти більшість в обох палатах. Тож, Дональд Трамп очевидно зрозумів, яку позицію треба обирати проти агресора, щоб допомогти своїм однопартійцям виграти голосування.

Водночас, в адміністрації глави Білого дому ще більш відкрито говорять про загрози з боку Москви – починаючи від втручання в нові вибори, завершуючи сприянням у поширенні й застосуванні хімічної зброї. Про це, зокрема, заявили постійний представник Сполучних Штатів в ООН Ніккі Гейлі (США нині головують у Радбезі ООН), держсекретар Майк Помпео, радник Трампа з питань нацбезпеки Джон Болтон. Крім того, Сполучені Штати вдалися до дуже активного тиску в ООН на Сирію та Іран – давнішніх союзників Кремля, здатних піти навіть на застосування зброї масового знищення (звісно, не без руки Москви) заради збереження власного режиму.

Для Путіна все це означало лиш одне – хизуватися на полях Генасамблеї немає чим, а про зустріч із Трампом взагалі годі й мріяти.

ШИРОКА ІЗОЛЯЦІЯ ЗЗОВНІ

Та йдеться не лише про можливість контактів між президентами, адже Трамп, як бачимо, має свої підходи й охоче йде на контакт із диктаторами. Росія почала втрачати по всіх фронтах. Буквально напередодні дебатів високого рівня в Нью-Йорку Генасамблея більшістю голосів прийняла до свого постійного порядку денного пункт "Ситуація на тимчасово окупованих територіях України". Тут звісно важливо, що відтепер про ситуацію на Донбасі в ООН говоритимуть з точки зору присутності там російських військ, а не "ополченців", як наполягають у Кремлі. І це триватиме на постійній основі, допоки РФ не припинить окупації.

Втім, ще більш важливо, що під час голосування по цьому пункту Москва, як виявилось, помітно втратила свої можливості просувати власний порядок денний. Якщо в 2016 і 2017 роках, під час розгляду в ГА ООН резолюцій по Криму, Росію твердо підтримували 25 країн, то цього разу їхня кількість скоротилася до 12-ти. Якщо поіменно, то це – Білорусь, Казахстан, Вірменія, Сирія, Іран, Венесуела, Куба, Бурунді, М'янма, Нікарагуа, Судан і Філіппіни. Скажемо прямо, не вражає.

З іншого боку, дедалі більше країн прямо виступають на підтримку української позиції в ООН. Кілька десятків офіційних і неофіційних зустрічей президента Порошенка на полях Генасамблеї, а також глави МЗС Клімкіна підтвердили, що світ сприймає боротьбу України як прецедент опору постійному члену РБ ООН, який використовує своє право вето для поширення агресії в міжнародних масштабах. Як підтвердили члени української делегації, країни Європи, Азії, й навіть Латинської Америки та інших регіонів зацікавлені в тому, щоб припинити безкарну практику ігнорування міжнародного права та підривання мирного світового порядку з боку Росії. І, звісно, це також відчутний сигнал для Москви – сигнал про посилення ізоляції ззовні, про наближення остаточної поразки в ООН та, що не виключено, втрати можливості маніпулювати правом вето в Раді Безпеки.

ПОСИЛЕННЯ ОБОРОННОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Ще одним важливим пунктом візиту української делегації на чолі з президентом до США стала демонстрація військової підтримки суверенітету й цілісності України з боку Америки на тлі російської мілітаризованої експансії в Азові. Штати передали Україні два патрульних катери класу "Island", які, за своїми характеристиками, здатні виконувати бойові місії в неглибокій акваторії Азовського моря.

"Росія окупувала Крим, продовжує конфлікт на Донбасі й намагається змінити кордони, використовуючи силу. Російська агресія не є лише загрозою для України. Це є загрозою для цілого регіону, Європи, Сполучених Штатів Америки і стабільності усього світового порядку", – сформулював позицію США під час церемонії передачі кораблів у Балтіморі помічник глави Пентагону Роберт Карем. Він звернув увагу як на військові, так і на гібридні загрози з боку Росії проти країни-партнера НАТО, що "підриває зусилля урядів та загрожує миру й стабільності в усьому світі".

Президент Порошенко, зі свого боку, назвав це підтвердженням того, що Україна стала "де-факто східним флангом НАТО", а оборонна співпраця зі США лише посилюється і виходить у нову площину. Адже передача катерів – завдяки законодавчим реформам в Україні – стала прецедентом для прямої взаємодії між оборонними відомствами США і України, без "Укроборонпрому" та інших посередників, як на цьому наполягали західні партнери. А це означає, що відтепер можливості укладення міжнародних договорів українською стороною в оборонній сфері набувають нових перспектив і масштабів. А Захід сам зацікавлений у локалізації російської загрози та її непоширення, зокрема, в європейському регіоні.

У програмі української делегації були й інші, не менш важливі пункти. Президент особисто звернув увагу Генасамблеї на практику РФ щодо утримання політичних заручників, катування в'язницею українців та ігнорування прав людини на окупованих територіях. Порошенко нагадав про потребу введення миротворчої місії ООН під мандатом Ради Безпеки на Донбас, щоб уникнути подальших жертв серед українців. Глава Української держави вкотре закликав світ "дати потужну відповідь" агресору й не чекати, поки наступною жертвою стане одна з інших країн ООН. Він закликав світ змусити Росію виконувати рішення міжнародного суду ООН.

І це стало не просто акцентами української політики, яку підтримує цивілізований світ. Це підтвердило якщо не остаточну, то суттєву поразку російської дипломатії, яка може втратити ще більше, якщо не зупиниться, й можливо – стати причиною докорінних змін у Раді Безпеки ООН.

Ярослав Довгопол, Нью-Йорк