Імпічмент по-молдавськи
Президента Молдови Ігоря Додона учетверте після вступу на посаду глави держави в 2016 році тимчасово позбавили президентських повноважень. Тричі через його відмову підписати укази про кадрові перестановки в уряді, і один раз – за непідписання прийнятого парламентом закону про протидію російській пропаганді на території країни. У Молдові, яка, згідно з Конституцією, є парламентською республікою, така процедура можлива.
Право тимчасового усунення президента від посади має виключно Конституційний суд, який і виносить відповідний вердикт про таку тимчасову передачу президентських повноважень спікерові парламенту або прем'єр-міністрові, які отримують право підписувати відповідні укази й закони. Молдавські журналісти «охрестили» описану процедуру «імпічмент по-молдавськи».
СЕНСАЦІЇ НЕ ВИЙШЛО...
Однак, якщо при першому усуненні Ігоря Додона від посади реакція громадськості, ЗМІ та експертів була досить емоційною і неоднозначною, то останнє рішення Конституційного суду, прийняте у двадцятих числах вересня цього року, пройшло практично непомі і було сприйнято суспільством як рядове переміщення «фігур» політичної «гри» країни.
Щоправда, в останньому усуненні президента все ж таки присутня невелика інтрига. У ЗМІ Молдови на минулому тижні з'явилися помітні заголовки про нібито майбутній імпічмент президенту. Начебто прем'єр-міністр Молдови Павло Філіп виступив з ініціативою про оголошення президенту Ігорю Додону вотуму недовіри. Не можна сказати, що це викликало бурхливу реакцію суспільства, але народ усе-таки «збадьорився». Хоча, як кажуть, громадянам Молдови в самий розпал осіннього збору врожаю винограду й фруктів – тільки референдуму про імпічмент і бракувало.
Утім, через деякий час після публікації, заголовки видозмінилися, а «сенсація», дійшовши до прем'єр-міністра країни Павла Філіпа, «луснула», як мильна бульбашка, і отримала відповідну оцінку. Мова йшла, як виявилося, про «образність» викладення, тобто про намір уряду звернутися до Конституційного суду в зв'язку з відмовою президента укотре підписати укази про призначення двох нових міністрів в уряді – міністра сільського господарства, регіонального розвитку та навколишнього середовища Ніколае Чубука і глави Міністерства охорони здоров'я, праці та соціального захисту Сильвії Раду.
НЕМАЄ НІЧОГО ПОСТІЙНІШОГО ЗА ТИМЧАСОВЕ?
Не можна не помітити, що в Молдові звернення уряду до Конституційного суду з кадрових перестановок у Кабінеті міністрів – міра не зовсім звичайна, але при цьому – цілком законна. І застосовується, коли відсутній компроміс між урядом і президентом. Сама процедура врегулювання конфлікту між двома гілками влади, як уже зазначалося, проста. Суд тимчасово усуває главу держави від посади, а його повноваження (тимчасово) передаються спікеру чи прем'єру. Після підписання указів і прийняття присяги у нових міністрів повноваження глави держави знову повертаються до їх законного власника, тобто, до президента.
До таких тимчасових усунень президента від посади громадяни встигли звикнути, адже немає нічого постійнішого...
При цьому чомусь замовчується, що у випадку з законами, що їх президент відмовляється підписувати, ситуація не така вже нешкідлива.
У Конституції країни чорним по білому написано, що «якщо парламент повторно голосує за прийняття відкинутого президентом закону, то глава держави зобов'язаний його підписувати». Експерти запують: а хто, крім Конституції, може зобов'язати? І логічно собі ж відповідають, що «своєю відмовою президент порушує Конституцію країни». А закон про протидію російській пропаганді, як відомо, Ігор Додон так і не підписав.
ЧИ ПОТРІБЕН МОЛДОВІ ІНСТИТУТ ПРЕЗИДЕНТСТВА?
До речі, нові міністри (охорони здоров'я і сільського господарства) вже призначені, указ про це підписано тимчасовим виконувачем обов'язків президента, головою парламенту Андріаном Канду. Але не це найголовніше. Після підписання указу і прийняття присяги у нових міністрів голова парламенту вперше, мабуть, від часів проголошення незалежності Молдови засумнівався в необхідності існування в країні інституту президентства.
«У ситуації, коли президент не дотримується закону і даних йому Конституцією повноважень, а парламент і уряд працюють, виконуючи свої зобов'язання перед громадянами, не можу не задатися питанням: а чи є взагалі сенс у подальшому існуванні в країні інституту президентства? Чи є необхідність у витрачанні фінансових коштів на утримання президентури?», – з жалем зазначив Канду.
Президент, на його думку, повинен бути гарантом політичної стабільності, балансом між гілками влади, а не політичним гравцем.
Сам президент Додон таким трактуванням дуже щиро обурився, як, власне, і рішенням Конституційного суду, назвавши його «небезпечним прецедентом порушення юридичних і демократичних норм не тільки для Молдови, але й для всього регіону». Глава Молдови також обіцяв «усунути з посад спікера і прем'єра», причому «усунути надовго», натякаючи на перемогу пропрезидентської Партії соціалістів на майбутніх парламентських виборах.
Ігор Додон не просто «пригрозив» перемогою на виборах, – він погодився очолити на них список Партії соціалістів, що, на думку багатьох політиків і експертів, серед яких і екс-голова Конституційного суду Александру Тенасе, є також порушенням Конституції, згідно з якою глава держави – особа позапартійна.
Президент пояснив своє рішення не підписувати призначення у зв'язку з тим, що новий міністр охорони здоров'я, праці та соціального захисту Сильвія Раду, як і керівник міністерства сільського господарства, регіонального розвитку та навколишнього середовища Ніколае Чубук, нібито не мають ні політичної, ні моральної, ні професійної легітимності.
Пропрезидентська Партія соціалістів виступила на підтримку Додона. Відтак, в оприлюдненій соціалістами заяві наголошується, що тимчасовим усунення Ігоря Додона від посади правляча коаліція на чолі з Демократичною партією має на меті виключити з майбутньої передвиборної гонки Партію соціалістів.
Досить дивна заява, особливо якщо врахувати, що до парламентських виборів часу ще, як то кажуть, чималенько. Вони заплановані на лютий 2019 року. Та й самі представники коаліції в своїх заявах про майбутні парламентські виборі й слова не сказали.
НЕПЕРЕКОНЛИВІСТЬ АРГУМЕНТІВ ДОДОНА І УДАР ПО ІМІДЖУ МОЛДОВИ
У світлі подій, що відбуваються, резонно трохи детальніше зупинитися на самих претендентах на посади. А сьогодні це вже міністри, які прийняли присягу.
Можливо, є необхідність дещо відійти від старих стереотипів: міністр оборони – обов'язково кадровий військовий, міністр освіти – обов'язково педагог, відповідно, міністр охорони здоров'я з медичною освітою та досвідом роботи в цій галузі.
Сильвія Раду (за освітою юрист) до призначення на посаду міністра охорони здоров'я протягом декількох місяців виконувала обов'язки мера молдавської столиці після усунення від посади Доріна Кіртоаке. За цей час їй вдалося дуже багато зробити для Кишинева і завоювати симпатії багатьох жителів молдавської столиці. На позачергових виборах мера, що відбулися на початку літа нинішнього року, вона хоч і програла, але зуміла посісти третє місце (це близько 20% голосів виборців), поступившись лідерством лише представникам Платформи «Гідність і правда» і Партії соціалістів – відповідно, Андрію Нестасе і Йону Чебану. Досить солідний для Сильвії Раду, яка пребувала всього кілька місяців на цій посаді, рейтинг довіри серед мешканців молдавської столиці. Особливо, якщо врахувати, що у виборах такого рівня вона взагалі брала участь уперше, тимчасом як за плечима Нестасе і Чобану був солідний політичний стаж, зокрема й виборчий. А бути хорошим менеджером – це теж талант, і для керівника дуже значущий.
Другий же новий призначенець в уряді Павла Філіпа – Ніколае Чубук також не прийшов «з вулиці», постійно працював у різних структурах міністерства сільського господарства. Складно, у зв'язку з цим не погодитися з думкою молдавського політолога Романа Міхеєша, який заявив, що «аргументи президента про те, що запропоновані на посади міністрів охорони здоров'я і сільського господарства кандидатури професійно не компетентні, а значить, не відповідають посадам, – виглядають дуже непереконливими».
Безумовно, процедура тимчасового усунення президента від посади не є, на думку експерта, приємною процедурою, адже вона дає підстави засумніватися в здатності глави держави бути в гармонії з усіма державними інститутами. Але, на думку іншого відомого в Молдові політолога, керівника Центру політичного аналізу і консалтингу «Политикон» Анатолія Церану, усунення президента від посади не тільки створює поганий імідж для Республіки Молдова перед зарубіжними партнерами, але й свідчить про недосконалість законодавства країни, зокрема й конституційного.
Але це вже, як мовиться, зовсім інша історія. І Молдова має дуже серйозний привід для роздумів у цьому напрямку.
Зинаїда Гурська, Кишинів
Фото на першій сторінці: presedinte.md
