Про баскетбол, дайни та електронну державу: балтійські акценти Папи

Про баскетбол, дайни та електронну державу: балтійські акценти Папи

826
Ukrinform
До підсумків апостольського візиту Франциска до Латвії, Естонії і в цілому – Балтії

Візит Папи римського Франциска до країн Балтії завершено. Два дні в переважно католицькій Литві (про що ми вже писали) та по одному дню в багатоконфесійних Латвії та Естонії. Візит був добре підготовлений. Він мав спільну лінію і особливі акценти – для кожної з країн перебування.

ГОВОРИТИ ТАК, ЩОБ ТЕБЕ ПОЧУЛИ

І справа тут не лише в тому, що Франциск орієнтувався в реаліях, деталях життя країн перебування. Тобто, в Литві говорив про баскетбол, в Латвії – про дайни, а в Естонії – про електронну державу (і на самому початку візиту отримав від президента Керсті Кальюлайд електронне резидентство цієї країни). Це важливі деталі, але не вони головні, вони – лише візерунок з основної канви.

Звичайно ж, насамперед, Папа римський нагадував про гуманне ставлення до людей – у першу чергу, до тих, хто потрапив у складні обставини. І крім того – про тупиковість надмірного індивідуалізму, егоїзму. Це занадто просто і банально, скаже хтось. Можливо. Але і про банальні речі, на жаль, потрібно нагадувати. Причому, бажано так, щоб від них не відмахувалися сходу.

Ось тому в балтійських країнах Франциск так багато говорив про важливість збереження ідентичності, національне коріння, відчування яких дає перспективи розвитку. У невеликих країнах – як-от: Литва, Латвія, Естонія, – такі слова, звісно, сприймаються на «ура». І сказавши їх, далі можна вести мову в напрямку, потрібному пастиреві.

Однак, щоб укоріненість не призводила знову ж до егоїзму, тепер уже етнічного, Папа нагадував і про плідність різноманітності, про важливість пошуків взаєморозуміння, про взаємозбагачення співіснування.

Усі попередні розмови про своє нібито виняткове антизахідництво, антиамериканізм Понтифік нейтралізував у першій же країні перебування, Литві, зробивши акцент на засудженні тоталітарних режимів – нацистського і радянського. У Латвії – його акцент був на екуменізмі. В Естонії, економічно найпросунутішій та найбільш забезпеченій, – на милосерді, особливо щодо нужденних.

СКАНДАЛИ Й САМООЧИЩЕННЯ

Напередодні балтійського візиту, просто за день до його початку, Ватикан оголосив одразу два рішення, пов'язані з сексуальними скандалами. По-перше, тимчасово усунув від виконання обов'язків південноіндійського єпископа – у зв'язку з кримінальним розслідуванням стосовно нього за звинуваченням у зґвалтуванні (надійшов від черниці). Крім того, він прийняв відставку ще двох чилійських єпископів. Раніше, в червні, він прийняв відставку від п'яти єпископів у цій країні. Відставки почалися після того, як у травні всі 34 єпископи країни подали прохання про колективну відставку на тлі скандалу про сексуальне насильство.

Тому аналітики й оглядачі чекали – чи скаже Франциск у Балтії що-небудь про сексуальні скандали. Дехто навіть ставив у залежність від цього всю успішність візиту. І Папа зробив це. Причому для оголошення вибрав Естонію – найбільш атеїстичну з трьох балтійських країн. На зустрічі з молоддю різних конфесій Франциск заговорив про те, чому люди на самому початку життєвого шляху не приходять до церкви – зокрема й тому, що їх відлякують сексуальні скандали. Папа сказав, в якому напрямку хоче змінюватися церква: «Ми хотіли б стати прозорим, сприйнятливим, чесним, товариським, радісним й інтерактивним співтовариством».

Пов'язавши з безбожництвом основні поточні скандали в церкві (до речі, не лише сексуальні, але й фінансові, як кажуть у Західній Україні – «Церква гарна, та ксьондзи жадібні»), Франциск робить їх фігурантів прямими винуватцями поширення атеїзму. Тобто людьми, які, по суті, принципово протистоять вірі. Можливо, згодом це знайде якесь концептуальне наповнення та інструментально допоможе очищенню церкви від гріхів.

КОМПРОМІСИ ВАТИКАНУ – ДОКІР РОЗКОЛЬНИЦЬКІЙ МОСКВІ

Серед рішень, оголошених Ватиканом на самому початку візиту, варто відзначити одне. Утім, тут варто зайти трохи здалеку.

Після того, як до влади в Китаї прийшли комуністи, вони взяли місцеву католицьку церкву під свій контроль, але не таємно-гебістський, як це робилося в СРСР, а відкритіший. Зокрема й самі, по суті, почали призначати єпископів. Через це Китай, де налічуються мільйони католиків (зараз – близько десяти мільйонів), у 1951 році розірвав дипломатичні відносини з Ватиканом.

І ось 22 вересня стало відомо, що Папа Франциск визнав сімох єпископів, призначених Китаєм, у рамках угоди про поліпшення відносин між Ватиканом і КНР. При цьому він висловив сподівання, що ця угода «дасть змогу зцілити рани минулого» і забезпечить повну єдність серед католиків у Китаї. Вражаюче рішення. На тлі наджорсткої, і чим далі, тим більш розкольницької позиції Москви у зв'язку з майбутнім наданням автокефалії Українській церкві, – воно виглядає особливо виграшно. Католицька церква, найбільша в світі, показує, що заради євхаристійної єдності вона готова йти на безпрецедентні поступки. Натоміть позиція Московського патріархату стає дедалі більш дрімучою, нетерпимою. І Москва не може не бачити, наскільки невигідне для неї таке порівняння.

Взагалі, що стосується висвітлення візиту до Балтії, то російські ЗМІ намагалися бути відстороненими. Тобто, з одного боку, радіти їм було особливо нічому, але з іншого, розв'язувати інформаційну війну одразу на два фронти – не лише проти Фанару, але й проти Ватикану – було, щонайменше, не прагматично.

Але нема на то ради: роздратування все ж частенько проривалося. Як, наприклад, в огляді реакції соцмереж на візит Фанциска до Латвії на Sputnik'е. Тут сам лише заголовок говорить про багато що: «"Це примітивне обожнювання": соцмережі обговорюють візит Папи Римського до Латвії». Між іншим, ця і саме така грубість – дуже показова. Одне з головних (і погано продуманих) звинувачень кремлівських пропагандистів Константинопольському патріархові Варфоломію – «єресь папізму». «Примітивне обожнювання папи» – це саме ж про те.

Але щоб зрозуміти, наскільки такий заголовок відповідає дійсності, потрібно перенестися до латвійської Аглони, де ввечері 24 вересня відбулася Свята меса за участю Папи.

АГЛОНА В ЛАТГАЛІЇ, ЛАТГАЛІЯ – В ЛАТВІЇ

Спочатку кілька пояснень для українського читача. Аглона – це містечко зі знаменитої базилікою на сході Латвії, в Латгалії. В історичному минулому латгали займали більшу територію, ніж тепер, але після приходу рицарів були відтіснені на схід. Проте внесок цього субетносу в становлення Латвії дуже великий, починаючи з кольорів національного прапора (що йдуть, як вважається, від прапора перших латгальских дружин), і закінчуючи самоназвою країни, корінь якого – від племені латгалів.

Але так сталося, що пізніше Латгалія тривалий час перебувала у складі Речі Посполитої (решта Латвії становила Курляндію і частину Ліфляндії). Тому тут – переважно католицьке населення. А коли ці краї опинилися в складі Російської імперії, Латгалія адміністративно значилася у Вітебській губернії. Унаслідокі такого адміністративного поділу за століття накопичилися деякі етнокультурні відмінності. І ряд етнографів навіть говорили про наявність двох етносів – латишів і латгалів. Проте під час революції 1917-1918 років у ході представницьких з'їздів латгалів було підтверджено, що вони не окремий народ, а частина Латвії і єдиного латиського народу.

Вже в наш час «великий східний сусід» не проти розпалити сепаратизм у прилеглій до його кордонів Латгалії. Як добре нам це знайоме! Свого часу було розроблено і популяризовано концепцію автономного утворення – Латгальскої народної республіки. Але своєчасними діями латвійських спецслужб це було припинено...

У 1993 році Аглону також відвідував Папа римський, тоді Іван Павло II, на Святій месі за його участю були присутні 380 тисяч паломників. Цьогоріч було, звісно, набагато менше – близько 40 тисяч. Але тут варто зробити поправку на ряд обставин – скажімо, східноєвропейське походження Івана Павла, його роль у звільненні Східної Європи від радянської системи і загальну наснагу після відновлення незалежності на початку 90-х.

Та й погода була не найкраща. Напередодні синоптики обіцяли дощ. Не обдурили. Щоправда, він був не таким рясним, як очікувалося. Близько третьої години дня, коли більшість паломників ще стояла в черзі, щоб зайти на площу, він пирснув хвилин на двадцять. І пізніше, під кінець Меси, навідався ще раз. Але зливи не було. А коли до Аглони підлетів вертоліт з Папою (десь о пів на четверту), на небі, як на замовлення, засяяло сонце.

ВМІННЯ ОБ'ЄДНУВАТИ, А НЕ РОЗКОЛЮВАТИ

Вертоліт зробив два великих кола над присутніми, завдяки чому всі зрозуміли, що це – вертоліт із Франциском (кілька попередніх просто сіли за базилікою). Люди раділи – вся величезна площа оберталася, як дзиґа, спостерігаючи за траєкторією руху вертольота... Важко сказати, чи махав Папа з висоти своїм чадам, але люди дуже натхненно розмахували прапорцями (Ватикану та Латвії), хусточками, просто руками.

А потім був традиційний знаменитий папамобіль з охороною, яка бігла обабіч, – проїзд Франциска спеціально розміченими доріжками по всій площі, люди могли бачити свого Понтифіка буквально на відстані витягнутої руки. Проїзд, як і обліт, повторився двічі. Але це все так, антураж. Нюанси. Головне – Меса, проповідницькі слова, сказані Франциском. Якщо коротко: не можна відвертатися від знедолених, завжди треба пам'ятати, що буквально завтра – з безлічі причин – ти сам можеш стати загубленим і знедоленим. Тому ти маєш відгукуватися на чужий біль і печаль, точно так само хтось потім відгукнеться на твої... А коли Паапа сказав «Побудьмо в тиші й роздумах», уся площа змовкла, лише діти попискували та грім підгуркочував десь далеко – і це дуже вражало. Як і сувора біла Аглонська базиліка – контрастом на тлі похмурого неба.

Папа подарував базиліці чотки. А католицька церква Латвії піднесла йому список Аглонської ікони Божої матері. (У Аглоні цю старовинну ікону виносять із базиліки просто неба у вкрай рідкісних випадках; на честь меси з Папою – винесли).

Приємно, що згодом серед подарунків, вручених Папі на наступний день в Естонії, був і один – з великим змістом – зроблений українцями. Франциску передали «Поетичну Червону книгу Естонії». Це унікальна ілюстрована книга ручної роботи (дерево, шкіра, литий папір, авторська графіка, створена в Центрі української культури Таллінна. Вона – про захист Природи як частини Божого промислу. Як тут не згадати, що і Франциск Ассизький, на честь якого взяв ім'я Папа, проповідував не лише людям. Книга зберігатиметься в Бібліотеці Ватикану.

Та сама, що і в Аглоні, атмосфера – водночас урочиста й радісна – була і в останній день візиту на Месі в Таллінні. Але тут служба йшла на головній площі столиці – Вабадузе (Свободи). Зібралися близько 10 тисяч паломників, причому не тільки з Естонії, а і з різних країн світу.

І коли я побачив жінку з великим іспанським прапором, згадалося інше. Трохи більше місяця тому тут-таки, на Вабадузе, роміщувалася фан-зона Суперкубку УЄФА. Оскільки грали «Реал» і «Атлетіко», то католиків також було чимало. Але тоді вони віддавалися мирським радощам – насолоджувалися футболом. Матч був приголомшливий: у додатковий час «Атлетіко» вирвав перемогу у грізного «Реала» – 4:2.

Але тоді площа Вабадузе поділялася на дві частини: в залежності від того, хто забив черговий гол, половина раділа, половина сумуввала. А на Святій Месі радість була єдиною, загальною. І це – найважливіше. Пастир – об'єднує, а не розколює!

Олег Кудрін, Таллінн

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>