США: Рух опору Трампу чи конституційна криза?
“Я – член руху опору в адміністрації Трампа”. Анонімна авторська колонка з такою назвою з’явилася вчора на шпальтах одного з найвідоміших видань США The New York Times. Редактори пояснили, що розкриття імені автора, який є діючим високопосадовцем, неодмінно поставило би його подальшу роботу під загрозу. Видання визнає, що зазвичай не публікує анонімні тексти, але нині, на їхню думку, це єдиний спосіб донести важливу інформацію до читачів.
САБОТАЖ У БІЛОМУ ДОМІ
У своїй анонімній сповіді чиновник (чиновниця) Білого дому повідомляє сенсаційні речі.
“Багато високопосадовців в адміністрації Трампа старанно саботують деякі рішення його порядку денного і протистоять його найгіршим нахилам”, – йдеться у колонці.
Фактично, чиновник (чиновниця) звинувачує президента США у непридатності до посади, небезпечних ідеях, незваженій політиці, відсутності моральних чеснот, байдужості до цінностей демократії, свободи і прав людини, прихильності до автократів, розпалюванні ворожнечі до засобів масової інформації.
“Корінь проблеми – в аморальності президента. Всі, хто з ним працюють, знають, що для нього не існує жодних явно виражених принципів, яких би він дотримувався, ухвалюючи рішення”, – не добирає слів анонімний автор.
І далі пояснює, яким чином він (вона) та деякі інші чиновники, формально підтримуючи президента, насправді роблять все можливе, аби нівелювати його небезпечні ініціативи. Підсумок: в адміністрації де-факто існують дві президентських політики. Одна з них дотримується курсу Трампа, інша – курсу всіх тих, хто діє всупереч йому, або незважаючи на його рішення. Особливо у питаннях зовнішньої політики США.
“Публічно та у приватному спілкуванні президент Трамп висловлює свою прихильність до автократів і диктаторів, таких як президент Росії Володимир Путін або лідер Північної Кореї Кім Чен Ин, натомість не виявляючи особливого ентузіазму до розбудови зв’язків із нашими союзниками й однодумцями. Однак уважні оглядачі помітили, що решта адміністрації слідує іншому курсу, згідно з яким країни типу Росії отримують чітку відповідь на втручання у справи інших країн і покарання за такі дії, а союзників долучають, як рівноправних партнерів, а не відштовхують, як суперників”, – йдеться у колонці.
На Росії автор зупиняється і більш детально: “Президент не хотів депортувати таку кількість дипломатів, яку вислали після отруєння колишнього російського шпигуна у Великобританії. Він тижнями жалівся на високопосадовців адміністрації, казав, що його штовхають у подальше протистояння з Росією, висловлював незадоволення тим, що Сполучені Штати продовжують накладати санкції проти Росії за її зловмисну поведінку. Але його команда з національної безпеки знала краще за президента: такі дії необхідні, аби змусити Москву відповідати за власні дії”.
ЗРАДА, КРИЗА, ПАРАНОЯ
Колонка викликала лють Дональда Трампа. На одному з публічних заходів журналіст запитав – чи вже читав її президент, і у відповідь почув таку тираду:
“Ніхто не зробив більше за мою адміністрацію у перші два роки при владі! І коли ви мені кажете тут про якісь “анонімні джерела в адміністрації”, про якусь людину, яка, певно, не справляється зі своєю посадою, і взагалі не мала би бути на цій роботі... Та й самі New York Times не справляються. Якби не я, думаю, і New York Times взагалі не існувало би. Колись, коли я вже не буду президентом – сподіваюся, це станеться через шість з половиною років – New York Times, CNN і всі інші брехливі медіа просто збанкрутують, друзі. Нічого писати і розповідати їм буде”, – заявив президент, повторюючи свої традиційні звинувачення на адресу засобів масової інформації.
Українці добре знають – хороша політична колотнеча неможлива без слова «зрада». Схоже, наш національний гумор останніх років тепер поступово стає зрозумілим в Америці. За кілька годин після коментаря журналістам Дональд Трамп написав на своїй сторінці у Twitter лише одне слово великими літерами зі знаком запитання: «TREASON?», що дослівно перекладається українською як «ЗРАДА?». Певно, він мав на увазі, що дії високопосадовця, який (яка) написала анонімну колонку, є державною зрадою, і висловив своє занепокоєння у притаманній йому емоційній манері. Однак реакція користувачів не забарилася. Дехто почав звинувачувати самого Дональда Трампа у зраді, дехто – просто жартувати: «Зрада? Ні, дякую, рахунок, будь-ласка».
Стаття спричинила справжній вибух в американському і світовому інформаційному просторі. Відомий історик і автор Енн Епплбаум написала, що після прочитання її має відчуття, ніби США “живуть під іноземною окупацією”. Журналіст і оглядач Айян Бреммер написав на сторінці у Twitter: “Тепер президент Трамп може бути переконаним, що звільнив автора анонімної колонки, лише звільнивши всіх (своїх підлеглих – ред.)”. Айян Бонд, директор із зовнішньої політики лондонського Центру європейських реформ висловився ще жорсткіше: “З одного боку, мене заспокоює, що поряд із Трампом є люди, які блокують його найгірші ініціативи. З іншого – не може бути здоровою демократія, яка покладається на притомних придворних аби обмежувати схибленого короля”.
Сара Хакабі-Сандерс, речниця Білого дому, закликала видання вибачитися за анонімну колонку, яку вона назвала “ганебною і егоїстичною“, “новим дном”, і закликала високопосадовця-автора “зробити правильний вчинок і негайно звільнитися”. Дональд Трамп звернувся до New York Times зі своєї сторінки у Twitter, вимагаючи “в інтересах національної безпеки” негайно передати йому інформацію про “боягуза-аноніма”, якщо він (вона) “справді існує”.
Варто відзначити, що не всі оглядачі схвально поставилися до резонансної публікації. Девід Фрум, головний редактор The Atlantic, який зазвичай жорстко критикує Дональда Трампа, написав у відповідь статтю під назвою “Це конституційна криза”. У ній він переконує, що публікувати анонімну колонку було помилкою.
Публікація, яка є “переворотом боягузів”, лише розпалить “президентську параною” і уже створює “справжню конституційну кризу”, вважає автор. Він переконує, що тепер критичні голоси в адміністрації матимуть ще менше впливу на рішення президента, менше його довіри, і це може негативно вплинути на безпеку США.
Георгій Тихий, Київ
