Три події світу. Вибух та православ’я

Смерть ватажка сепаратистів у Донецьку отримала зовнішньополітичне відлуння. Шеф РПЦ навіть шляхом особистої зустрічі з Вселенським патріархом не зумів зупинити процес надання автокефалії українському православ’ю. В Європі спостерігаються приємні для самолюбства Путіна процеси.

Смерть Захарченка у Донецьку російські влада та медіа використали по повній програмі. Часом видається, що його знищення було потрібно російській пропагандистській машині, щоб завести шарманку про «крах Мінська». Зрозуміло, що у Кремлі демонструють скорботу геополітичного масштабу, і керівник МЗС РФ Лавров вже заявив, що про зустріч керівників держав Нормандського формату не може бути й мови. Тактично загибель ватажка бойовиків та російської маріонетки на руку Москві, оскільки дозволяє уникати навіть мінімальних поступок, звинувачувати Київ та чекати зміни політичної кон’юнктури в Україні.

Прихильники конспірології отримали минулого тижня поживу для роздумів, мовляв, смерть Захарченка мала приховати негативний ефект від невдалого візиту предстоятеля РПЦ Кирила до вселенського патріарха Варфоломія. Зустріч лідерів потужних православних церков пройшла прохолодно, а Архієрейський собор, який підтвердив право Константинопольської церкви надавати автокефалію, лише поглибив протистояння між Варфоломієм та Кирилом. Останньому, щоправда, доведеться пояснювати причини власної неефективності у Кремлі.

Втім, варто згадати, що у Старому Світі росте кількість та суспільна вага путінферштеєрів (тих, хто розуміє Путіна). Наприклад, Еммануель Макрон з наполегливістю, гідною кращого застосування, просуває ідею про європейський оборонний союз за участю Росії та Туреччини. Складається враження, що Дональд Трамп передав куті меду зі знаками уваги молодому французькому колезі. Той намагається протидіяти падінню своєї популярності за допомогою ідей загальноконтинентального звучання. Зустріч міністра внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні та угорського прем’єра Віктора Орбана сприймається як елемент консолідації правих та націоналістичних сил, роль яких у ЄС помітно зростає. Схоже, вибори до Європарламенту навесні 2019-го стануть випробуванням для європейських цінностей у їх класичному розумінні. 

Євген МАГДА, Інститут світової політики