Путін спокушав Меркель, але йому категорично відмовили

Путін спокушав Меркель, але йому категорично відмовили

Аналітика
1233
Ukrinform
Німці не хочуть допомагати міжнародній легітимізації диктаторського режиму Асада в Сирії в обмін на повернення біженців. Вони вимагають від Росії серйозніших поступок

Володимир Путін, президент РФ, на зустрічі з канцлером Німеччини Ангелою Меркель 18 серпня запропонував Європі загалом і Німеччині зокрема - допомогти (грошима, насамперед) відновити зруйновану війною інфраструктуру в Сирії, а це, каже Путін, сприятиме поверненню біженців до Сирії.

За два дні, 20 серпня, стало відомо, що Путіну відповіли. Причому, відомо не з анонімних джерел, а від офіційного представника уряду Німеччини Штеффена Зайберта: уряд ФРН вважає передчасним обговорювати питання про допомогу у відбудові Сирії; спочатку у Сирії має бути досягнуто політичного перемир’я.

Кремль, безперечно, дуже хоче скасувати або хоча б пом’якшити санкції Заходу, для чого потрібно почати з ним серйозні перемовини, тобто - з питань, які справді важливі для Заходу, і ціною допомоги (згоди) Росії у вирішенні цих питань і має стати скасування (послаблення) санкцій. Не таємниця також, що вже давно Кремль розраховує “дотиснути” Захід (у даному випадку — Європу) проблемою біженців-мігрантів, бо вона є сьогодні найпекучішою і для європейських політиків, і для європейського обивателя (власне, перше випливає з другого, бо демократія!).

Тому, в принципі, пропозиція Путіна, зовсім не вперше озвучена 18 серпня, виглядає дуже спокусливою для Європи загалом і зокрема - для Німеччини, де урядова коаліція повільно, але стабільно втрачає у рейтингах довіри саме через питання мігрантів. Справді, хіба не спокусливо: досить заплатити гроші (а гроші у німців зараз є, і чимало; німецька економіка на підйомі, торговий профіцит Німеччини — 299 мільярдів доларів — найбільший у світі) — і найбільша проблема для ХДС-ХСС зникла. Сирія відбудована, мільйони сирійців повертаються додому, ще й можна Євросоюзу (Німеччині) якісь економічні чи торгові преференції забезпечити у Сирії. І за все це щастя треба тільки (окрім грошей) визнати й так доконаний факт: у громадянській війні Росія й Асад перемогли опозицію, яка так і не дочекалася адекватної допомоги Заходу.

Одним словом, з усіх питань, які потенційно могли обговорюватися (і обговорювалися) на зустрічі Путіна з Меркель оборудка “гроші та визнання Асада в обмін на повернення з Європи біженців” мала найкращі шанси на реалізацію.

І все-таки вона зірвалася. Причому, зауважимо, мова не лише заяву офіційного представника уряду ФРН. Уряд (тобто — ХДС і ХСС) підтримали, і куди різкішими висловлюваннями, фактично усі інші провідні німецькі політичні сили (окрім, звісно, ультраправих), представлені в парламенті: “зелені”, соціал-демократи, вільні демократи. Приміром, заступник голови фракції вільних демократів у бундестазі Александер Ламбсдорф сказав так: «Ми відбудуємо розбомблені Росією вулиці міст, на яких поплічники Асада хапатимуть біженців, які повертатимуться, для тортур у в'язницях». Соціал-демократ Нільс Шмід теж про це саме: «Біженці повернуться, якщо не боятимуться політичного переслідування та втрати всього свого майна».

Неважко помітити, що тут маємо цікаве поєднання німецького практицизму з дотриманням моральних принципів у політиці. Німці не хочуть допомагати міжнародній легітимізації диктаторського режиму Асада, винного у безлічі військових злочинів, і водночас розуміють, що така допомога однаково не допоможе вирішити проблему біженців, бо ті просто не захочуть повертатися під владу Асада, бо це для них смерть. І відбудоване для них житло нічого тут не змінить.

Цілком можливо, що згаданий німецький практицизм — не єдина причина, чому Путіну відмовили, принаймні — поки що. Можливо, Меркель та її союзники у Європі вважають, що Путін має ще чимось поступитися (приміром, у питанні миротворців ООН для Донбасу), щоб можна було говорити про якісь стратегічні домовленості, які б зробили можливим пом’якшення санкцій. Однак наразі це не так важливо. Важливо — що не домовилися, причому відмова прозвучала офіційно. Якби вважали, що російської допомоги щодо біженців просто замало для серйозної розмови, то у Берліні, швидше за все, для публіки знайшли б м’якші слова або взагалі промовчали б, тим часом продовжуючи торгуватися з Кремлем.

Все це разом зайвий раз свідчить, що прірва між Заходом та Росією таки поглиблюється, незважаючи на всі зусилля Кремля та його явних та прихованих симпатиків на Заході. Путіну не вірять — раз, вимагають від нього для початку справді принципових поступок — два, на такі поступки Кремль не піде, бо теж Заходу не вірить — три. Тому далі — війна. Загалом - “холодна”, а десь і для когось, на жаль, - “гаряча”.

Юрій Сандул. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>