Каспійська конвенція: це такий новий вектор експансії Кремля?

Каспійська конвенція: це такий новий вектор експансії Кремля?

710
Ukrinform
Усе залежить лише від пильності цивілізованого світу, який не має права допустити розширення агресивної активності Росії

Підписання 12 серпня у казахстанському місті Актау «Конвенції про правовий статус Каспію» - спричинило майже ураганну реакцію в російських та деяких світових ЗМІ про «чергову велику перемогу» дипломатії Кремля та показове офіційне мовчання на Заході. Що ж це насправді? Чого тут більше: економічного чи військово-геополітичного змісту в дуже заплутаному та контраверсійному регіоні «Великого Сходу»?

Що та хто ділить?

Почати треба із загальновідомих географічних фактів: Каспій – це найбільша у світі водойма, що обмежена сушею із усіх сторін. Після розпаду СРСР та отримання незалежності Азербайджаном, Казахстаном та Туркменістаном кількість держав, що могли впливати на політику та економіку навколо його збільшилося з двох - до п’яти. Іран ще з давніх-давен Перської імперії мав вихід до Каспію, Росія – за часів завоювання Астраханського ханства ще за Івана Грозного та встановлення контролю над Калмицькою ордою за Петра Першого, а в сучасності – як правонаступниця СРСР. Так до 1991 року і вирішували долю Каспію «на двох» - за російсько-перськими та радянсько-іранськими угодами, але вони – втратили сенс та силу.

А ділити там є що. Всім відомо, що Каспій – це в прямому сенсі – рибні місця, про запаси та поголів’я різних видів риб складено чимало фольклору, але головне – балики та ікра приносять стабільний дохід. Замкненість водойми сприяє розмноженню риби, що дозволяє розширювати торгівлю.

Відомі й багаті запаси нафти та природнього газу, що видобувається на шельфі і є основою економіки та енергетичної незалежності двох держав – Азербайджану та Туркменістану. Не менший сенс Каспій має і в стратегічному контексті: як військова площадка для конкретних дій Каспій останнім часом був застосований Росією задля бомбардування позицій «антиасадистів» у Сирії.

Отже – регіон у всіх вимірах цікавий. І домінування когось одного в ньому звісно призвело б до конфлікту інтересів. Більше того: країни регіону два десятиліття сперечалися – чи взагалі Каспій – це море чи все ж таки велике озеро? Із цього визначення випливав би й статус економічних та військово-політичних відносин регіону. Наприклад, для Ірану усі ці роки було принциповим недопущення розміщення десь на Каспії військово-морських баз США чи їх найближчих союзників – а це могли зробити в різні часи й Азербайджан, й Казахстан, й Туркменістан, враховуючи коливання власної зовнішньої політики. Останні десять років найближчим союзником Тегерану виступала якраз Росія, риторика якої також була просякнута густопсовим антиамериканізмом. Для трьох умовно ж «молодших» партнерів актуальними були інші завдання: як забезпечити власну економічну самостійність та захистити власні об’єми видобутку нафти та газу (Азербайджан та Туркменістан) та зберегти роль такого собі геополітичного «джокера» в регіоні, який балансує ситуацію сам по собі (Казахстан). Треба зауважити, що збиралися за ці двадцять років лідери каспійських країн чотири рази – але дійти згоди щодо остаточного вирішення дискусійних питань так й не змогли.

Фото: AzerNews
Фото: AzerNews

І ось вчора – підписується таки «Конвенція». За нею Каспій так і залишається в статусі водойми, що обмежена з усіх боків сушею, тобто – ані морем, ані озером він не названий. Далі: водні простори розділюються на внутрішні, територіальні та риболовні зони, а також на загальний водний простір. Дно та надра будуть поділені згідно із міжнародним правом, а правила судноплавства, рибальства, наукових досліджень, прокладки кабелів та трубопроводів будуть вирішуватися шляхом укладання угод між державами, на ділянках яких має все це відбуватися.

Головним же політичним пунктом стало спільне рішення про нерозміщення військових об’єктів та баз некаспійських держав. І саме це трактується зараз у Москві та Тегерані як головна перемога. Що ж насправді може за цим усім стояти?

Чи то Жириновський – пророк, чи то – занадто бояться Трампа

Розглянемо ситуацію без емоцій, тим більше, що оцінки звучать поки що лише з московського боку, а там усе одразу вже звикли оголошувати «виключною перемогою» та «програшем» Заходу, в першу чергу – Штатів. Звісно, ситуація саме в останні місяці змінилася докорінно: президент США Дональд Трамп оголосив про вихід із «ядерної угоди» із Іраном, поновив санкції проти ісламської республіки та почав тиснути та вводити санкції проти європейських компаній, що прийшли на іранський ринок. Це значно послабило позиції саме Тегерану на перемовинах щодо Каспію, адже поновлення санкцій – одразу обвалило і без того слабку грошову одиницю та на горизонті замайоріла перспектива масштабної економічної кризи.

На цьому тлі режимові аятол як повітря потрібне закріплення статусу Каспію без некаспійських військових сил – теж вигода. Адже, якщо подивитися на співвідношення саме військових кораблів на Каспії, формально, Росія поступається – усього 28, для порівняння – у Казахстану їх 91, у Азербайджану – 67, у Ірану – 60. Але зрозуміло: саме Росія може оснащати свої судна більш сучасною зброєю власного виробництва та й взагалі – в «Конвенції» нема ані слова про заборону розширення військової присутності.

Здається, все знову зводиться до трикутника «США-Іран-Росія». Вимальовуються декілька варіантів, що можуть мати різні наслідки.

США продовжують тиск на Іран, що поглиблює кризу іранської економіки та спричиняє спробу розхитання політичної ситуації в ісламській республіці. Владі у Тегерані будуть потрібні союзники – з держав Каспійського регіону це реально може бути тільки Росія, яка цілком може втрутитися у внутрішні політичні процеси в Ірані та підвищити свій вплив у регіоні.

Але який це може бути вплив? Сьогодні російська економіка перебуває в аналогічному іранському кризовому становищі: рубль падає лише трохи повільніше, ніж ріал. І тому, за сирійською аналогією, йтися може саме про військово-політичну допомогу. І отут «ціна питання» може бути підвищена Москвою аж до розміщення військових баз. Відомо, що стратегічна мета Вашингтону – це будівництво супергазогону з Перської затоки – ОАЕ та Кувейту – до Туреччини та далі у Європу, що разом із американським скрапленим газом остаточно зведе вплив російського «Газпрому» на континенті нанівець.

Але ідея ірано-російського супергазогону від Ірану крізь Сирію до Туреччини та також у Європу – цілком реальна також, власне, вона й стала однією з причин втручання Росії та Ірану у громадянську війну у Сирії на боці Башара Асада.

Така перспектива – це привід подивитися на «Конвенцію про правовий статус Каспію» дещо з іншого боку. Якщо тиск Вашингтону буде посилюватися, а конструйована Трампом вісь «Вашингтон – Тель-Авів – Ер-Ріяд – Кабул» (останній – умовно, як країна, де залишається потужний контингент військ США на Великому Сході) постане як альтернатива вісі «Москва – Анкара – Дамаск – Тегеран» (звісно, при маріонетковій ролі Сирії), то події можуть набути достатньо серйозного характеру. У разі остаточної дестабілізації іранської економіки та звернення по допомогу до Москви, у Кремлі можуть згадати домовленості ще початку XX століття, коли Російська імперія напряму мала власну зону впливу у країні, а за розділовою лінією стояла інша імперія – Британська. А тепер виходить, що англійців замінять американці, тобто в глобальному протистоянні ядерних держав з’явиться ще одна точка безпосереднього контакту.

Такі припущення – не варто повністю відхиляти. Звичайно, колись сформульовані відомим російським «геостратегом» Жириновським ідеї щодо «миття сапог в Індійському океані», як результату російської експансії на південь можна вважати питомою маячнею. Але колись неможливим здавалися й відторгнення Абхазії із Південною Осетією та й анексія Криму могла привидітися лише у поганому сні.

А тому: «Конвенція про правовий статус Каспію» вирішивши економічні питання, поставила інші – військово-геополітичні. І знову все залежатиме лише від пильності цивілізованого світу, який не має права допустити розширення агресивної активності Росії.

Віктор Чопа, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>