Президент США щось не те сказав? Забудьте!

Президент США щось не те сказав? Забудьте!

Аналітика
3616
Ukrinform
Хто може заборонити громадянину США Трампу говорити те, що він думає?

Видання BuzzFeed News рознесло світом чутку, що президент США Дональд Трамп під час вечері з лідерами G7 у Канаді нібито заявив, що Крим є російським, оскільки усі, хто живе на півострові, розмовляють російською. Що Трамп сказав саме так, і не інакше, видання стверджує посиланням одразу на два анонімних джерела у дипломатичних колах.

Прес-секретар Білого дому Сара Сандерс на брифінгу відмовилася говорити про повідомлення BuzzFeed News: “Я знаю, що про це повідомили, але я не збираюся коментувати приватну розмову, в якій я не брала участі, про яку у мене немає інформації”.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у коментарі інтернет-виданню Lb.ua зауважив, що президент США не говорив про приналежність Криму Росії, ці слова вирвані з контексту. І взагалі — Трамп “багато чого говорив”, і не варто “розкручувати два-три слова, сказані під час вечері”.

Прес-секретар МЗС України Мар'яна Беца заявила, що Україна не буде реагувати на заяву президента США Дональда Трампа про “російський Крим”: “Ми не будемо реагувати. По-перше, ми ніколи не реагуємо на плітки. Мені відомо, що Білий дім не відреагував, сказавши, що ця інформація відсутня у них”.

Отже, тема закрита (український сегмент соціальних мереж — то інша сфера). Обговорювати, принаймні — на офіційному рівні, нічого. Сказав, то й сказав. Забудьте. Слово — горобець.

І це дуже правильно. Забути, точніше — не звертати уваги, ігнорувати, робити вигляд, ніби ніхто нічого не говорив, це єдиний розумний вихід. Має рацію наш міністр, Трамп справді багато чого говорив. Журналісти, звісно, ніколи не стомляться вишукувати і оприлюднювати зразки “усної творчості” лідера найпотужнішої світової держави, зрештою, це їхній “хліб” і професійний обов’язок. Але робити висновки-припущення з кожного такого зразка на кшталт: “не зрозуміло, чи були коментарі Трампа озвучені жартома, чи вони сигналізують радикальній відхід від сьогоднішньої зовнішньої політики США” - це вже занадто. Радикальний відхід від зовнішньої політики — це дуже рідкісне явище в історії будь-якої країни, у тому числі — такого “важковаговика” як США, воно не виникає раптом за рішенням однієї людини, хай навіть у неї — найвища державна посада.

Однак, все-таки, чому Трамп таке говорить?

Багато вже сказано, починаючи з президентської кампанії в США 2016 року, що Дональд Трамп — так званий несистемний політик. У сенсі, що він не належить до тих, хто довгі десятиліття займався політикою професійно, його політична кар’єра почалася одразу з найвищого щабля — посади глави держави.  У Трампа нема політичного досвіду і він, за великим рахунком, не керується в політиці методами, технологіями чи принципами традиційними для політиків США. Водночас, вчора, 14 червня, Дональду Трампу виповнилося вже 72 (наші запізнілі вітання!). Тобто, він — цілком сформована людина (характер, звички, світогляд), навчатися, а тим більше — перевчатися, йому трохи, м’яко кажучи, запізно. А головне — чому він має перевчатися? Дональд Трамп — успішна людина, він досяг вершини іншими, ніж професійні політики США, методами, то чому він має їх змінювати?

Крім того, не забуваймо: Дональд Трамп — нетиповий політик, але типовий американець. Який не любить жодної влади, для якого особиста свобода — понад усе. І для кого “я” - центр Всесвіту. А у Дональда Трампа цих типових рис американця ще й трішки аж занадто. Це десь у Росії політику легко заткнуть рота, щоб не ляпав зайвого, навіть якщо цей політик — номінальний президент. Російський офіційний лідер ніколи не піде проти “колективу”, який призначив його на найвищу державну посаду. В Америці — не так. Хто може заборонити громадянину США Трампу говорити те, що він думає!?

Інша справа, що має робити політична і ділова еліти США, якщо “усна творчість” глави держави і справді така, що породжує припущення про радикальний відхід від зовнішньої політики? Еліти мають терпіти. Не пускати несистемного Трампа до Білого дому треба було раніше, зараз вже пізно. Зараз елітам потрібно акуратно підтримувати свого президента там, де він, з точки зору еліт має рацію, і так само акуратно поправляти його там, де він рації не має. Що вони, власне, і роблять.  Імпічмент — дуже неприємний варіант для багатьох американських політиків, точніше — для всієї Республіканської партії, оскільки їй доведеться відповідати за те, що від її імені президентом країни став чоловік, якого потім довелося достроково виганяти. Тому імпічмент — це вже аж дуже крайній захід щодо Дональда Трампа. Утім, повністю і категорично цей спосіб усунення Трампа виключити сьогодні не наважиться ніхто.

“Проблема Дональда Трампа”, якщо так буде дозволено означити цю тему, - це, за великим рахунком, насамперед внутрішня політична проблема США. Світові, і Україні, звісно, також, не варто аж надто перейматися нею, незважаючи навіть на те, що висловлювання (а тим більше — конкретні дії) Дональда Трампа прямо зачіпають інтереси інших держав.

Американська еліта терпить, й іншим не гріх потерпіти.

Юрій Сандул. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-