«Безсмертники» з ложок. Ніхто не повертається з війни таким, як був раніше

Польський журналіст Paweł Reszka вночі створив експромт-текст по "смерті" А.Бабченка, щоб вранці донести читачам. 

"Newsweek" на другий день після "вбивства" опублікував. Перша реакція будь-кого – завжди найщиріша. Автор раніше зустрічався з Бабченком у Львові. Обоє були панелістами на якійсь конференції. Продовжили знайомство у затишному підвальчику за келишком. Говорили і курили. Поляка вразило, що російські солдати в чеченських війнах робили т.зв. "безсмертники" із ложок, бо державні плавились у вогні. Аби не загинути безіменним. Колись хтось згадав би про тіло солдата, викопав би його і, побачивши ложку з "ФИО", передав додому мамі чи рідним. А в гібридних війнах робиться все так, щоб ніхто не згадав нічого.

Війна по Бабченкові, за словами поляка, «то була правдива війна. Описано неспішно. Із самої середини. Війна складається із пострілів, штурмів, оборони лиш у малій частці. А в більшості – складається із вошей, смороду поту, порепаних ніг, гнилого м'яса, голоду та смутку". Такою побачив війну Аркадій. І першу, і другу чеченські.

Не питаючи згоди у живого Бабченка, дозволю собі привести уривки з його твору «Кусень чужої війни»:

«...Пятеро несут на носилках шестого. Сразу видно, что он убит. Все смотрят, как они поднимаются по склону. Они, поднимаясь и дыша ртом, смотрят на нас. Как мы сидим и смотрим. Видно, что они сильно устали. Когда разведчики подходят к началу вершины, туда, где стоит медицинская таблетка и палатка медвзвода, то опускают носилки на землю. Двое садятся рядом, выбрав наименее раскатанные участки. Один подстилает под себя поджопник. Остальные идут выше, к палатам штаба...

Появляются два санитара. Подходят к носилкам, садятся на корточки. Один достает большую тетрадь в девяносто шесть листов, раскрывает ее, вынимает ручку. В тетради таблица, можно понять, что это список потерь – скорее всего число, подразделение, фамилия, дата и причина смерти. Второй санитар оттягивает на плече убитого куртку, затем свитер. В ямке под ключицей уже образовалась маленькая лужица густой крови. Санитар разглядывает входное отверстие и что-то говорит первому. Тот записывает. Потом натягивает куртку и свитер обратно, берет убитого за раненую руку и переворачивает его на бок. Задирает куртку и свитер на спине. На месте левой лопатки огромная дыра в два кулака, из нее кусками, как ягодный кисель, выпадают сгустки фиолетовой с белыми прожилками крови, шлепаются на носилки. В носилках литра два уже... Мне кажется, я чувствую ее запах. Лопатки у парня нет, вырвана. Видны раздробленные кости, еще что-то желтое... Рука, за которую убитого держит санитар, неестественно оттягивается, кажется, она отрывается. Рука большая, мускулистая. Спина тоже. Видно, что парень был мощным, очень сильным физически. Он молод. Его кладут обратно на спину, снова натягивают куртку, свитер... Первый санитар – с книгой – забирает военник погибшего и уходит. Второй начинает подвязывать убитому челюсть. Затем складывает его руки на груди и перевязывает и их. Еще минуту назад убитый выглядел неприглядно, но как живой. Теперь, когда бинт на его голове завязан бантиком,
он не выглядит ни глупо, ни неприглядно. Он убит...

Скорее всего, он так и пролежит в машине всю ночь, и если завтра к середине дня не будет еще  убитых или раненых, его отвезут одного.

...Сегодня приснилось почему-то.  Как в грязи лежит убитый человек. Его щека измазана глиной. Глаза санитар не закрыл, они остались открыты».

З війни не повертається ніхто таким, як був раніше. З окопної війни, як зараз – також. Фахівці стверджують, що окопна війна збочує людей по-особливому. Це ґрунт для росту анархії, розпусти, пияцтва. За першої світової окопна війна на західних фронтах проявилась хімічними атаками отрут, на фронті східному – пролетарською революцією.

Тому правда про ситуацію на фронті завжди є архіважливою, з точки зору впливу суспільства і помочі солдатам від зрілих, переконаних і свідомих громадян. Задля того, щоб не було другої донецької. Щоб не звучали з трибуни Верховної Ради запевнення, як від колишнього міністра оборони, про скорий парад українського війська у Севастополі.

Цікаво, як би описав А.Бабченко події біля Іловайська, якби тоді там був і лишився живим? Правдиво!

Сергій Шевчук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства