США за Трампа стали вести себе значно жорсткіше і значно принциповіше

США за Трампа стали вести себе значно жорсткіше і значно принциповіше

Аналітика
613
Ukrinform
Саме тому довгоочікуваному саміту в Сингапурі — бути, бо шантаж США виявився сильнішим за шантаж КНДР

Сьогодні японський телеканал NHK повідомив, що до Сінгапура зі США та Північної Кореї прибули команди з підготовки саміту Дональд Трамп — Кім Чен Ин. Протокол, безпека і таке інше. Тобто, довгоочікувана світом зустріч таки відбудеться, як і заплановано, 12 червня. Зазвичай, такі команди не приступають до спільної роботи, якщо нема остаточного політичного рішення про зустріч лідерів. Утім, звісно, в житті буває всяке, а будь-яке правило має свої винятки. Але про них є сенс говорити, якщо тільки раптом саміт таки зірветься в останню мить.

То як тоді пояснити всю цю детективну історію, коли «миролюбний і лагідний» Кім Чен Ин вже після оприлюднення дати зустрічі раптом демонструє “відкрито ворожу” (вислів Трампа) риторику щодо США, а потім знову стає примирливим після скасування Трампом саміту, а Трамп теж одразу полагіднішав, щойно Кім Чен Ин погодився знову бути слухняним? І чи закінчилися вже “кульбіти” цього детективу, адже до зустрічі ще аж два тижні? За цей час сторони можуть зробити ще з десяток поперемінно жорстких і примирливих заяв.

Загалом, великої інтриги, попри несподівані повороти, насправді нема. Аж надто все очевидно. Так, КНДР (читай — Китай) спробували “продати” Трампу відмову від ядерної зброї якомога дорожче, застосувавши простенький шантаж (відмова від саміту, який так важливий для Трампа в сенсі особистого політичного успіху). Що ж, не вийшло: Трамп (чи його команда) на шантаж не піддалися, різко підвищивши голос, і все повернулося на місце. Сьогодні, до речі, у виданні The Wall Street Journal з'явилася інформація, що адміністрація президента США підготувала пакет нових санкцій, пов'язаних з Північною Кореєю, а також третіми країнами, які продовжують взаємодіяти з КНДР, однак призупинила процес їх оголошення та імплементації з огляду на поновлення підготовки до саміту США і КНДР. “Білий дім був готовий оголосити про посилений режим санкцій у вівторок, але в понеділок вирішив відкласти ці кроки на невизначений термін з огляду на продовження переговорів з Північною Кореєю”, - йдеться у повідомленні. Іншими словами, на шантаж КНДР-КНР-Росії США відповіли своїм шантажем (відкладені санкції, в тому числі, проти китайських та російських підприємств), котрий виявився вагомішим. Тому саміту — бути!

Можливо, окрім цієї найочевиднішої та найпереконливішої версії варто згадати трохи іншу, котра не є очевидною і не є переконливою, але зате веселішою і цікавішою. Може, Кім Чен Ин та його “радники” з числа його закордонних друзів-покровителів просто так підіграли Трампу, зробили йому послугу? Ось, мовляв, дивися світ, якою запеклою була боротьба за денуклеаризацію Корейського півострова, з яким впертим, хитрим, нахабним і непоступливим супротивником довелося зчепитися Дональду Трампу! А все-таки він його здолав! Образно кажучи, забив вирішальний гол на останній хвилині фінального матчу! Така перемога запам'ятовується в історії і цінується набагато більше, ніж коли рахунок 3:0 і все було ясно з самого початку. Версія не без логіки, а головне - струнка, красива і навіть вишукана (ось тільки одне неоковирне слово -денуклеаризація - стилістично і фонетично у неї погано вписується, але може це тільки у викладі українською...).

А якщо без гумору і без веселих кпинів на адресу Дональда Трампа, то варто відзначити: США за його президентства стали вести себе на міжнародній арені значно жорсткіше і значно принциповіше. Як ілюстрація: два дні тому американський аналітик Джон Шіндлер в колонці для Observer нагадав, що адміністрація Барака Обами практично відразу знала (і мала докази), що малайзійський “Боїнг” збили з російського “Бука”, але чомусь не оприлюднила цю інформацію, що дозволило Росії тривалий час (практично — до сьогодні, до висновку міжнародної слідчої групи) уникати офіційних звинувачень. У подібній ситуації Рональд Рейган (йдеться про трагедію вересня 1983 року, коли радянський винищувач збив пасажирський літак корейської авіакомпанії) вчинив зовсім інакше, і “через п’ять днів американський посол в ООН на засіданні Ради Безпеки публічно звинуватив Кремль у масових вбивствах... Це була дипломатична поразка і приниження СРСР на вищому рівні” (Шіндлер). Трамп та його команда вже продемонстрували на практиці, що у таких питаннях вони ближчі до Рейгана, ніж до Обами. Тому й не спрацював шантаж Кім Чен Ина. Тому реакція Державного департаменту США на висновок міжнародної слідчої групи у справі рейсу МН-17 очевидно жорсткіша щодо Росії, ніж, приміром, реакція Німеччини чи ЄС.

Діяльність Трампа, звісно, не є абсолютним взірцем відкритої та принципової політики, однак ми (і Україна насамперед) шукаємо не ідеал, а того (країну і політиків), хто послідовно і максимально жорстко протидіятиме таким небезпечним для всього світу крокам, як північнокорейська чи іранська ядерні програми, військовий напад Росії на Україну, застосування хімічної зброї, тощо. На жаль, перелік таких країн і таких політиків досить короткий, що, власне, і пояснює, чому трапляється у світовій практиці згадана агресія.

Юрій Сандул, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-