Як ми переграли Сталіна: Кінець «кріпосного права російського вето» в РБ ООН

Як ми переграли Сталіна: Кінець «кріпосного права російського вето» в РБ ООН

Блоги
1102
Ukrinform
Слова "не Росії вчити нас міжнародного права" вже прозвучали. Віват Британії!

ЯК МИ ПЕРЕГРАЛИ СТАЛІНА. Схоже на те, що в ніч на суботу під ударами ракет коаліції нарешті сконав – закладений у фундамент ООН в Ялті-1945 "привид Сталіна". Скінчилося "кріпосне право російського вето" в РБ: тепер на нього просто не зважатимуть, і слова "не Росії вчити нас міжнародного права" вже прозвучали. (Віват Британії!)

І тут саме час пригадати (і дипломатам нашим теж!), що своїм членством в ООН Україна завдячує не стільки Сталінові, скільки, напряму – УПА, яку Сталін "думав, що переграв" (і в межах одного покоління воно справді так могло здаватися).

Хто забув, основні події розгорталися так:

1). Ще в 1944 р., задовго перед Ялтинською конференцією, УГВР запросила від альянтів статусу "уряду України у вигнанні" – такого самого, який мав у Лондоні польський уряд Рачковича. Зрозуміло, що коли такий запит підкріплюється діями потужної Армії Опору на вже визволеній від німців території, це надає йому додаткової переконливости – а "визволителям" сильно уймає леґітимности в очах цивілізованого світу. Тому (насамперед тому!) – 

2). Сталін спішно готує "атвєтку" – всім (!) республікам СРСР зненацька даруються "власні" наркомати оборони й закордонних справ, і СРСР – гоп-ля! – враз перетворюється... на конфедерацію, союз 15-ти "незалежних держав" (СНД!), кожна – з правом увійти в ООН окремим членом (!). 

3). Альянти обережно цікавляться в Сталіна, чи той, бува, егм-гм, не опрутенів, – і 07.02.1945 р. Сталін проводить з Рузвельтом окрему зустріч, на якій пояснює дружбану, що це все через загрозу України, яка "може відділитися" (с). Рузвельт виявляє повне розуміння й готовність допомогти – пацани сходяться на формулі "Україна+1" і вдаряють по руках. 

(Про те, якого деморалізуючого удару це завдало в Україні повстанському рухові, див. у "Музеї покинутих секретів", – щоб написати тих кілька речень "від Адріана" в 6-му розд., я свого часу цю всю історію й вивчала).

Так Україна (+Білорусь, замість "14-ти республік") стала членом ООН. Єдине, чого не передбачала ця надзвичайно вигідна тоді Сталінові "протибандерівська закладка", – це, що Україна і РФ можуть опинитися по РІЗНІ сторони барикад. У "пост-ялтинській" системі такого в принципі не могло статися. І коли воно, в 2014-му, таки сталося, то в системі "згорів вінчестер" – і Статут ООН, прописаний "для переможців", зненацька виявивсь анахронічним, як анекдот старого циніка, і увесь світовий баланс, так старанно вибудуваний на крові Другої світової, безнадійно "поплив"...

І нічим уже назад його не вернеш, і не скріпиш. Перші "альянтські" ракети по російських базах – уже випущено.

І Ялту доведеться віддавати. І Тегеран не врятує.

21-ше століття таки почалося. Welcome!

Оксана Забужко
Оригінал - FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>