Загроза Україні йде не лише з Росії

Загроза Україні йде не лише з Росії

Аналітика
Укрінформ
На жаль, є й така, що виходить  з протилежної частини Європи. І нею не варто легковажити

Напруга у стосунках заходу і Росії через отруєння Сергія Скрипаля та його доньки не спадає. Кожного дня маємо новини на цю тему. Однак, на жаль, є й іншого характеру новини з Європи. Ось, з останнього.

Фінляндія дозволила прокласти у своїй винятковій економічній зоні газопровід «Північний потік  2». Спецпредставник уряду Німеччини зі співробітництва з Росією Гернот Ерлер закликав утриматися від подальшої ескалації напруги у відносинах з Росією. Він вважає, що досі достеменно не доведено, що нервово-паралітична речовина, якою отруїли родину Скрипалів, була виготовлена в Росії: “Ми не знаємо цього. І фахівці цього теж не знають". Канцлер Австрії Себастьян Курц відмову своєї країни вислати російських дипломатів як вияв солідарності з Великою Британією пояснив так: “Австрія традиційно вибудовує добрі стосунки з Росією при одночасному зміцненні позиції на Заході... Інші країни, такі як прибалтійські держави чи Польща, мають історично інші стосунки з Росією. В обох випадках потрібно знаходити розуміння”. Тобто, це слід розуміти так: хай хоч що робить Росія, наша хата однаково з краю, бо у нас свої історично інші стосунки з Росією, і горе Великої Британії чи Польщі нас не колише. Це до питання про солідарність Заходу.

При бажанні у стрічці новин можна віднайти ще не одну подібну інформацію. Звісно, за великим рахунком, нічого особливо дивного чи навіть особливо небезпечного для справи протидії агресії Кремля тут нема, хоча б тому, що все це не є сенсацією. Тим більше, що інформації про протидію “Північному потоку 2” як мінімум не менше. Ось приміром, остання: генеральний директор Директорату з питань енергетики Єврокомісії Домінік Рісторі заявив, що проект будівництва газопроводу «Північний потік 2» не сприяє диверсифікації постачання газу до Європи і не буде підтриманий Європейською комісією.

Однак, все ж таки, від “Північного потоку 2” просто так не відмахнутися. Якщо проект буде реалізований, то це буде серйозним ударом по єдності Заходу перед Росією, а отже по його здатності стримувати агресію Кремля.

Про німецьку логіку і метафори

«Handelsblatt» - щоденна фінансово-економічна ділова газета Німеччини, найбільше німецькомовне ділове видання - вмістила розлогу статтю на захист “Північного потоку 2”. Один з українських сайтів зробив повний її переклад. Не варта вона була б нашої прискіпливої уваги, якби в ній була викладена проста, неприємна нам, але зрозуміла “шкурна” мотивація: проект — комерційно вигідний, бо дає газ, найдешевший з можливих варіантів; політики тут нема, що таке Росія - чудово усвідомлюємо, але йдеться не про збільшення постачання російського газу, а про зміну маршруту його доставки, який зменшує ціну за нього; Україна невдоволена, бо втрачає доходи від транзиту, але у кожного свій інтерес.

Однак аргументи “за” “Північний потік 2” у «Handelsblatt» принципово інші. Ні, про комерційну вигоду сказано, але таким собі другим планом, а на першому — справжнісінька геополітика! Тобто, міркування, котрі мають стратегічний, на багато десятиліть вперед, характер і тому претендують на обґрунтування певної стратегії політики Європи щодо Росії. І ось ця стратегія справді страшна.

Страшна тим, що вона ні на йоту не відрізняється від тієї, яка й привела Захід до нинішньої кризи стосунків з Росією. Таке враження, що автор (чи автори) статті у «Handelsblatt» жодних висновків з агресивної політики Кремля, починаючи хоча б з 2014 року, якщо не з 2008 — року агресії проти Грузії, не зробив. Іншими словами: так, Росія змінила політику, але це не причина, щоб змінювала свою Європа («Handelsblatt» постійно говорить про Євросоюз, чітко відділяючи його, а інколи й протиставляючи, від США).

Як бачить «Handelsblatt» ситуацію? Ось так: “Одна з історичних помилок Євросоюзу після падіння “залізної завіси” у тому, що він нічого не зробив для того, щоб сильніше прив’язати Росію до себе”. Тому сьогодні, мовляв, маємо те, що маємо: “Замість конструктивних стосунків через три десятиліття після закінчення “холодної війни” у стосунках домінує небезпечна гра м’язами”. Що робити? Ось що: “ЄС повинен швидко подолати свою істерію, котра посилилась з отруєнням Скрипаля і подальшими дипломатичними діями. Антиросійські настрої в Польщі або країнах Балтії не мають затуляти огляд всієї картини. Політична стабільність у Європі може існувати тільки разом з Росією, а не проти неї. Тому будівництво “Північного потоку 2” є необхідним проектом для всього континенту”. Все, приїхали, кінець цитати.

Що ще по-справжньому дивує, так це повна відсутність у статті «Handelsblatt» (до речі, вона називається “Побудовою “Північного потоку” ЄС прив'яже Росію до себе”) найменшої спроби вибудувати якийсь ланцюжок логічних аргументів на доказ позиції. Натомість текст переповнений образами-метафорами, котрі кожен може розуміти (точніше — не розуміти) по своєму. Тобто, стаття, у класичних традиціях спрощеної пропаганди, націлена не на розум, а на емоції читача. Що таке “гра м’язами”? Це не термін логіки і взагалі не термін, просто художній образ, зате з явно негативним емоційним присмаком. Як розуміти “тривога і нерозуміння з обох сторін” - що Кремль не розуміє причин несприйняття Заходом його агресії? Що таке “конструктивні стосунки”? Незрозуміло, чи винна Росія у “неконструктивних”, бо про “історичні помилки” ЄС згадано, а про вину Росії — ні слова. Чому реакція на агресію Росії — істерія? Що, зрештою, означає ця головна мета для ЄС - “прив'язати Росію до себе”? Чому продаж газу через Балтійське море, а не через Україну, ще більше “зв'яже економіку Сходу і Заходу”? Як і чому ця “прив’язка” унеможливить агресію Росії проти, приміром, України? Чи Україна — це не Європа, і Росія може робити там все, що хоче? До речі, за «Handelsblatt», в Україні “громадянська війна”. А замість констатації, що Росія порушила міжнародне право, вживається фраза “Росію звинувачують у порушенні міжнародного права”.

Коли пани б’ються, у центральноєвропейських хлопів чуби тріщать

Карта: Quatrostrategies.com
Карта: Quatrostrategies.com

Щойно опубліковано інтерв'ю, дане “Голосу Америки” міністром закордонних справ Угорщини Петером Сійярто. Дуже цікаво, як він висловився загалом про політику провідних країн Євросоюзу щодо Росії і про  “Північний потік 2” зокрема. «Ми ніколи не сприймемо подвійні стандарти з цього питання, - сказав Сійярто, - тому що великі європейські країни, які сперечаються з Росією на поверхні, насправді мають потужну співпрацю, якій можна позаздрити». Прикладом таких подвійних стандартів, на думку угорського міністра, і є “Північний потік 2”: «Великі західноєвропейські енергетичні компанії готували будівництво цього трубопроводу разом з російським «Газпромом», і ці західноєвропейські країни твердять, що це питання бізнесу. Однак, це – подвійні стандарти». А далі Сійярто висловив думку, яку нам варто добре запам'ятати: “Ми – невелика центральноєвропейська країна і у нас є чітке розуміння та історична пам’ять. Коли між Сходом та Заходом був конфлікт, центральноєвропейські країни завжди програвали, завжди. Ми не хочемо знову програти».

Можемо трішечки пофантазувати і по-своєму переказати те, що сказав угорський міністр: “Ви, великі країни — Німеччина, Франція, Італія — свого ніколи не втратите, ви завжди відкупитеся від Росії нами, маленькими країнами. Ви можете сваритися з Росією, а ми — не можемо, бо ви нас захищати не будете”.

Повторимося, що Захід і Росія — як “кораблі”, що далі розходяться у морі. Це — об'єктивна історична тенденція, зумовлена принциповою несумісністю способів життя, якими живуть на Заході і в Росії. Однак шлях до логічного закінчення протистояння буде довгим і виснажливим. І щоб нам, Україні, витримати цей шлях, не пропасти на ньому у випадку, на який натякає міністр Сійярто, варто мати на увазі не лише небезпеку, яка йде з Кремля. На жаль, є й така, що виходить зовсім з іншої частини Європи.

Юрій Сандул. Київ

Фото: Nord Stream II

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-