Вибори-2018: плебісцит довіри Дракону

Вибори-2018: плебісцит довіри Дракону

Укрінформ
Цифрові хитрощі виборів часів Путіна

Вибори президента в Росії відбулися. Переміг - ах, яка несподіванка - Володимир Путін. Очікуваність не тільки самої цієї перемоги, але навіть її цифрових показників просто дивує.

РОСІЙСЬКІ «ВИБОРИ»: ПЛАНОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Те, що відбувалося 18 березня в Росії, а також окупованому Криму, більше підходить під визначення «так звані вибори», але цифри в цьому випадку теж важливі. Тим більше, що в принципі вони визначалися зовсім не в цю неділю, а давним-давно.

Отже, більше року тому, в грудні 2016-го, колишній демократ, колишній соратник Нємцова, а нині заступник голови адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко зібрав у Кремлі на спеціальний семінар російських віце-губернаторів з внутрішньої політики. Обговорювалося питання державної ваги - забезпечення потрібних результатів на президентських «виборах»-2018. Директивні числа з цього приводу були поставлені такі - явка має становити 70%. Кількість голосів, поданих за «основного кандидата» (хто б це міг бути?..) теж 70%.

Судячи з усього, цей інформаційний витік «від анонімних джерел», був плановим, санкціонованим зверху. Бо ні якихось жорстких спростувань «Ах, що ви, що ви!», ні оперативного пошуку базікал не було.

І ось тепер уявіть собі принизливість ситуації: задовго до виборів влада каже про цифри, які хоче на них отримати. І далі по ланцюжку вниз кожен чиновник розуміє, що якщо він не зможе це забезпечити - для чого і потрібний був витік - то буде боляче, аж до звільнення. Власне, на цьому, в принципі, можна було б завершувати, використовуючи популярне у соцмережах формулювання «це все, що ви хотіли знати про...». Та все ж таки продовжимо.

Російські політологи і аналітики, які за довгі роки звикли сприймати абсурдність політичного життя за Путіна, як щось природне, холоднокровно пояснили: «Ну так, а що ви дивуєтеся? Сім ю сім, як відомо, 49. Значить, 0,7х0,7 = 0,49. Іншими словами при таких показниках вийде, що за Путіна проголосує 49%, приблизно половина населення Росії, що має право голосу. А якщо ще десь натягнути пару відсотків, то виявиться, що прихильники Путіна складають більше половини населення країни. Значить, національний лідер і далі спокійно може робити, що захоче».

Що дивно (чи якраз не дивно), це пояснення було прийнято як цілком логічне. Всі й надалі спокійно продовжили життя і роботу, вже знаючи суть того, що має статися 18 березня.

Фото: Reuters
Фото: Reuters

А щоб принизливість цього була не настільки очевидною, ті ж аналітики почали підміняти поняття. Наприклад, це не «вибори» Путіна, а референдум про довіру йому. Або плебісцит. Ну, правда ж, уже краще? А особисто у мене улюбленою стала така фраза: 18 березня 2018 року буде плебісцитарне голосування про довіру Путіну.

До речі, це не просто красива фраза, а тонкий натяк на можливий розвиток майбутніх подій. Адже саме плебісцитами зміцнював свою владу, закріплював її і робив монархічною Наполеон Бонапарт. Тому, гадаю, і на Росію чекає бонапутізм.

Втім, є приклади ближчі, спорідненіші й типологічно схожі... 10 липня 2000 року (а Путін був уперше обраний 26 березня того ж року!) в Сирії пройшов референдум з питання про обрання глави держави, за результатами якого Башар Асад був обраний президентом Сирії, набравши (як пише Вікіпедія) 97,29% голосів. 27 травня 2007 року в Сирії пройшов черговий референдум з переобрання Асада главою держави. У виборчий бюлетень було включене тільки одне питання: «Чи довіряєте ви управління країною Башару Асаду до 2014 року?». За результатами референдуму Башар Асад був переобраний на другий термін, набравши 97,62% голосів.

САМЕ ТЕ, ЩО ТРЕБА

А тепер давайте займемося підсумками виборів і порівняємо отримані цифри з директивними.

Отже, до потрібної явки трохи не дотягли - 67,5%. Зате в кількості голосів, поданих за ВВП, перетягли - 76,7%. Множимо. 0,675х0,767 = 0,518. Тобто у підсумку якраз вийшли на потрібні показники. Путіна підтримують «на кілька відсотків» більше половини населення, яке має право голосу - 51,8%.

Браво, Сергій Владиленович Кирієнко! Ефективний менеджер - йому поставили завдання, він його виконав. Тому, по суті, саме Кирієнко може вважатися головним переможцем минулих «виборів».

Фото: Reuters
Фото: Reuters

Щодо інших цифр минулого голосування, вони не такі вже й важливі - оскільки дуже схожі на інші путінські «вибори» президента. (За винятком найперших – 2000 року, які ще були схожі на справжні, але про це ми поговоримо окремо в останньому розділі).

Отже, порівняємо показники 2004, 2008, 2012, 2018 років.

Явка у межах 64,4-69,8%.

Голоси за Путіна (Медведєва) - 63,6-76,7%.

Голоси за комуністичного кандидата - 11,8-17,7%.

Голоси за ліберального кандидата – 1,3-8,0%.

Це ж все заздалегідь розраховані в президентській адміністрації реперні точки президентських «виборів» в авторитарній країні.

Явка повинна бути в середньому на рівні 67%, тобто 2/3.

А пересічне, округлене співвідношення в трикутнику кандидатів: Авторитарний Центр - Лівий Кандидат - Правий кандидат або, кажучи іншими словами Вождь-Комуніст-Ліберал: 70% -15% -5%. Разом 90%. А ще 10% на зовсім вже явних клоунів, на кшталт пана Ж. Володимира Вольфовича.

Докладніше аналізувати намальовані цифри путінських виборів просто безглуздо. Саме тому, що вони намальовані.

Але є ще одне питання, яке стосується безпосередньо України. Минулі «вибори» були незаконними з точки зору українського законодавства, оскільки проводилися в двох окупованих українських суб'єктах - АР Крим і Севастополі. Напередодні «виборів» наші партнери на Заході рішуче підтвердили свою позицію - вони не визнають «вибори» 18 березня в Криму.

А от у самій Росії пішли лукаві розмови, що ці «вибори», нібито, є повторним референдумом в Криму, який збільшить легітимність його відторгнення. Про це повідомлялося ще на самому початку лютого: колаборантам Криму поставлено завдання перевершити показники так званого «референдуму» 2014 року.

Стривайте, але чому ж не говорили про «другий референдум» під час парламентських виборів-2016? Тому що там стратегія Кремля була на зниження явки. Відповідно і для пропаганди використовувати ті показники не так зручно, як на президентських «виборах», де явку натягують, як можуть.

Фото: inosmi.ru/AFP
Фото: inosmi.ru/AFP

І цю маячню про «другий референдум» почали популяризувати, зрозуміло, без краплі засудження, російські прагматичні ліберали на зразок головного редактора «Еха Москви» Олексія Венедиктова: «Тому що, якщо Крим проголосує добре - це значить другий референдум. Він (Путін, - ред.) може сказати, секундочку, я повернув Крим в імперію. Подивіться, люди вдруге, вже через чотири роки віддали мені 80, 85, 75 відсотків голосів».

Тут Олексій Олексійович був надто скромним. Окупаційній владі в Криму вдалося нахімічити Путіну більше 90% голосів при явці більше 70%.

А ось про бойкот «виборів» кримськими татарами в Росії практично не говорили. Точніше навпаки - була проведена окрема дезінформаційна кампанія, щоб переконати всіх: «бойкот провалився».

ПОРУШЕННЯ НА ВИБОРАХ І СПОРИ ЛІБЕРАЛІВ

По гарячих слідах - найпоширенішими порушеннями на цих «виборах» були прості вкидання. Найдивовижніше, що люди, які їх робили, знали, що працюють камери спостереження. І, тим не менш, анітрохи їх не соромлячись, вкидали в урни цілі пачки бюлетенів. Були зафіксовані камерами й інші випадки - люди з ранку тільки приходять на дільницю. А там в урнах уже лежать вкинуті бюлетені.

На цих виборах вперше був використаний новий механізм вибору виборчої дільниці. Олексій Навальний напередодні голосування заявив, що це призведе до порушень. Глава ЦВК Елла Памфілова підняла його на сміх, наголосивши, що контроль за списками «вибулих» і «прибулих» буде настільки суворим, що провести подвійне голосування ніхто не зможе.

Але хто ж цьому повірить. Активіст «Яблука» Павло Мельников зміг проголосувати двічі, в Москві і Підмосков'ї. Про що тут же заявив. Однак, в результаті, швидше за все, постраждає не ЦВК, а сам Мельников, оскільки проти активіста вже складено протокол про адміністративне порушення.

Великий досвід аналізу російських виборів має математик, дослідник електоральної статистики Сергій Шпількин. Згідно з його першими підрахунками, минулі вибори виявилися не найбруднішими. Рівень фальсифікацій низький, на рівні виборів Путіна в 2004 році - вкинуто лише до 8 млн зайвих голосів. Дрібниця, бувало й гірше. Втім, це ще підрахунки не остаточні. Можливі уточнення... 

Фото: РІА Новости
Фото: РІА Новости

Як завжди, сумну картину являли собою російські ліберали, де кожен за себе і всі проти всіх. Навальний закликав до бойкоту виборів. А Григорій Явлінський і Ксенія Собчак просили прийти і проголосувати за них. У сутичці ліберальних мікробів під килимом перемогла Собчак. Вона набрала аж 1,66%, Явлінський - 1,04.

Щоб закріпити цей видатний успіх, Ксюша прийшла в ефір YouTube каналу Навальний-Live і провела, мабуть, найбільш захоплюючі дебати минулої кампанії - з Олексієм Навальним. Суть була в тому, що Ксенія закликала Олексія до об'єднання, а він говорив, що не хоче мати нічого спільного з її «Домом-2» у політиці...

Зараз заднім числом згадується Польща 80-х. Ну, ось як тоді всі ті розумні, обдаровані, амбітні люди зуміли зробити своїм прапором одну людину, теж не ідеальну і далеко не безгрішну - Леха Валенсу. Вони розуміли, що той потрібен лише, як вістря тарана, який може проломити систему. А після руйнування авторитарної фортеці почнеться будівництво демократії. І вже там можливість проявити себе отримає кожен. У Росії таке неможливо в принципі. Влада дуже ефективно працює на розкол. І опозиція не втрачає жодного приводу, аби розколотися.

«У 2018 РОЦІ ПУТІНА ВЖЕ НЕМА, Є ЯКИЙСЬ ДРАКОН»

А тепер обіцяна розповідь про перші вибори Путіна. Відомий режисер-документаліст Віталій Манський разом зі своїм колегою Сергієм Мірошниченком на тих виборах (тоді, при всіх недоліках, все ж саме виборах - не в лапках) знімав, як стежили за підрахунком голосів 26 березня 2000 року головні дійові особи. Спочатку в будинку Єльцина, а потім в передвиборчому штабі Путіна. (Поки режисер виклав в Мережу лише півгодинний уривок, фільм «Путін. Свідки» планується до показу на світових кінофестивалях).

І ці кадри вражають. Тому що там всі щасливі. Ну як же - адже Путін зумів перемогти вже в першому турі. Ось, до речі, розкладка тих виборів. Путін - 52,9%, Зюганов - 29,2%, Явлінський - 5,8%, Тулєєв - 3,0%, Жириновський - 2,7%. Жалюгідні з точки зору нинішніх авторитарних висот 52,9% тоді вважалися величезним успіхом (воно так і є - за нормальних виборів).

І в ефірі - Євген Кисельов, а не Дмитро. А в підсумковій програмі Миколи Сванідзе інтерв'ю дає Борис Нємцов. Він, до речі, пояснює - це дуже погано, що Путін переміг у першому турі, оскільки ми так і не дізналися його програму. (Хто сьогодні на РосТБ згадує, що взагалі-то добре було б почути від президента його програму?)

 Фото: http://bibo.kz
Фото: http://bibo.kz

Поруч з Путіним - його банда, яка скоро почне спішне згортання демократії: Дмитро Медведєв, Сергій Іванов, Владислав Сурков, Михайло Лєсін, Гліб Павловський...

А ще вражає стіл їх наспіх зібраної гулянки: кола, мінералка, яблука, банани, цукерки, вино, горілка. Нехитре офісне асорті, так несхоже на подальше панське бенкетування, коли Путін & Co відчують себе витонченими аристократами.

Цікава думка самого Манського про його героя: «У 2018-му вже немає Путіна. Це вже не людина з плоті й крові. Це якийсь дракон. Шварцевський дракон, якого навіть Путін сам персонально перемогти не може. Тобто в принципі у Путіна як такого, на мій погляд, влади вже немає. Навіть якщо раптом він прокинеться вранці і зрозуміє, що зробив цілу низку помилок, і потрібно їх виправити, він не зможе перемогти Путіна, ось цього дракона, який править Росією і, на жаль, буде правити ще дуже довго»»...

А російський дизайнер Єгор Жгун виклав у YouTube намальований у стилі «Сімпсонів» смішний і страшний ролик «Ще 6 років Путіна за 2,5 хвилини»...

Саме так все є й буде - старий, що тримає у скорчених руках «моє золотце» - вкрадений Крим, все більше втрачаючи глузд. При цьому він і далі може спокійно робити, що захоче.

Олег Кудрін, Рига

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-