Олімпійське перемир'я закінчилося. Між США та КНДР знову - загроза “другої фази”
Південна Корея заявила, що Північна Корея готова до перемовин зі США.
Загалом, це, звісно, само по собі цікаво: одна країна повідомляє, що друга країна готова до перемовин з третьою країною. Однак з огляду на смертельну небезпеку для світу від можливого військового зіткнення КНДР зі США та його союзниками в регіоні цю цікавинку можна сміливо віднести до третьорядних нюансів. Головне: то будуть, врешті-решт, перемовини чи буде війна?
Відповіді ще довго не буде, аж поки або завершаться (а не лише почнуться) перемовини підписанням конкретної угоди, або... спалахне війна. Сьогодні ми лише можемо фіксувати етапи цього великого шляху, який веде до миру або до війни.
Черговий етап — запровадження минулої п'ятниці міністерством фінансів США нових санкцій проти КНДР. Це — перелік з 27 компаній (з КНДР, Китаю, Панама, Тайваню, Сингапуру), 28 кораблів та 1 (одного) громадянина Китаю. Простіше кажучи, США “нейтралізують” практично весь торговий флот КНДР і, що ще важливіше, ті судна, котрі “спеціалізувалися” на порушенні попередніх санкцій проти режиму Північної Кореї.
Санкції справді жорсткі. Йдеться, по суті, про справжню морську блокаду. Американці поступово, але наполегливо посилюють тиск на Пхеньян, а заразом і на всіх, хто має ті чи інші з ним зв'язки. Реакція на нові санкції пролунала не тільки з КНДР (там їх звично назвали “актом війни”), а з Пекіна. МЗС Китаю виступив з досить різкою заявою, в якій назвав дії США такими, що зачіпають інтереси КНР. Що ж, Китаю краще знати, хто чи що порушує їхні інтереси в Північній Кореї, питання в тому, чи погодяться в даному випадку США зважати на китайські інтереси на шкоду своїм, американським.
Протести проти нових санкцій США з Пхеньяна і Пекіна пролунали в неділю, а в понеділок прийшла новина, з якої цей текст починається: готовність до перемовин. Отже, Кім Чен Ин готовий якщо не здатися, то поступитися?
На жаль, підстави для такого оптимістичного висновку вельми хиткі. З одного боку, американська блокада — це вам не “усна догана”, це майже “звільнення за негативною статтею”. Їсти всім хочеться, навіть у Північній Кореї, а з такою блокадою недалеко і до грандіозної соціальної катастрофи. З іншого — запас міцності у режиму, який зумів так закабалити власний народ, що той ворухнутися зайвий раз боїться, - теж немаленький, та ще й з підтримкою, хоч і негласною, таких держав як Китай та Росія.
А з третього боку — перемовини зі США і є кінцевою метою КНДР. Ким Чен Ин з компанією затіяли всю цю катавасію з ракетами та ядерною зброєю тільки для того, щоб отримувати від світу регулярну матеріальну допомогу в обмін на обіцянку не стріляти ракетами з ядерними зарядами по США, Японії та Південній Кореї. Тобто, про готовність на перемовини з США можна не сумніватися. Вся проблема в тому, про що ці перемовини. Чого хоче Пхеньян — вже сказано, а США згодні домовлятися лише про порядок ядерного та ракетного роззброєння партнера по таких перемовинах в обмін на обіцянку не стріляти по КНДР. Як бачимо, цілі абсолютно протилежні.
Тому США зовсім не поспішають з ентузіазмом відгукуватися на “готовність”. На початку грудня минулого року, одразу після останнього випробування міжконтинентальної балістичної ракети, американцям вже робили пропозицію про перемовини за посередництва Росії. І хоча США дуже ризикували отримати хвилю критики, у тому числі від своїх союзників в Азії та Європі, вони все ж наважилися проігнорувати цю пропозицію, котра, по суті, була відвертим шантажем, таким собі “примушуванням до миру з позиції сили” в російському стилі. У Москві та Пхеньяні уявляли собі ситуацію так: після того, як усі побачили, що ракета з ядерним зарядом може досягти території США — сила на нашому боці, і американці змушені будуть поступитися.
Не поступилися. Тоді Пхеньян ввів у дію ще один варіант: Південна Корея! Ким Чен Ин раптом захотів миритися з південнокорейськими одноплемінниками, благо чудовий привід є — Олімпіада. Використовувати страх південних корейців перед війною, яка у будь-якому випадку означатиме для них руїни і смерть тисяч, якщо не мільйонів, людей, це, звісно, верх цинізму. Південна Корея — як заручник у Північної, це перша жертва Пхеньяна у випадку війни, і ось заручника змушують захищати того, хто його у заручниках тримає. Типовий “стокгольмський синдром”.
І почалося. Ми бачимо у ЗМІ ось такі фрази: “розрядка у відносинах між двома Кореями на тлі їхньої підготовки для створення належних умов для проведення зустрічі на вищому рівні між лідером КНДР та президентом Південної Кореї”. Як урочисто і обнадійливо звучить: зустріч між лідерами обох Корей! Вперше в історії! Та яка там війна?! Настає мир! Треба не злякати його! Які там нові санкції? Треба бути ідіотом, щоб у такий довгоочікуваний історичний момент, коли Ким Чен Ин нарешті готовий до діалогу, а не воювати, все зіпсувати новими санкціями!
США зіпсували. І не вважають себе ідіотами. Вважають, що всі ці “олімпійські перемир'я” - звичайнісінький обман, “локшина на вуха”. Мир буде тоді, кажуть американці, коли у Кім Чен Ина та його компанії не буде зброї масового знищення. Крапка.
До речі, зауважимо, як Пхеньян використовував “олімпійську локшину”, коли реагував на нові санкції США, оцініть: “Дві Кореї співпрацювали разом, і Олімпіада пройшла успішно”. Тобто, якби в Пхеньяні захотіли, то Олімпіада не пройшла б успішно, і ось за цей явний вияв доброї волі в інтересах всього людства США відповіли “актом війни”, щоб “підірвати поліпшення міжкорейських відносин” і “принести загрозу війни на Корейський півострів”.
Треба чекати реакції США на заяву прес-служби президента Південної Кореї. Вони, звісно, мусять знати, чи справді йдеться про готовність Пхеньяна поступитися, чи це тільки черговий пропагандистський викрутас. У будь-якому випадку, нові санкції затягують петлю навколо північнокорейського режиму. Безкінечно довго так тривати не може. Раніше чи пізніше все вирішиться: мир або війна. Президент США, коментуючи нові санкції, зауважив (у Twitter, звісно), що у разі, якщо санкції виявляться неефективними, Америка готова вдатися до “другої фази” протистояння. Ця фаза може виявитися “дуже стрімкою” та “дуже злощасною для світу”.
Дональд Трамп не уточнив, що таке “друга фаза”, але всі все розуміють.
Юрій Сандул, Київ
