У Польщі Москва вдало використовує атмосферу внутрішньої напруги

В одному із найпопулярніших польських Інтернет-порталів ONET на сторінці POLITICO нещодавно розміщена аналітична стаття Казиміра Войцицького (Kazimierz Woycicki) під красномовною назвою: «Якщо буде чергова війна, то може початися в Польщі». Ще кілька місяців тому ONET популяризував ідеї про тіснішу співпрацю між Польщею та Росією (стаття "У відносинах з Росією Польщі потрібна тактика малих кроків" – жовтень 2017), гордовито пояснюючи, що обидві країни будуть членами Ради Безпеки ООН (Польща як тимчасовий член РБ з початку року змінила Швецію). Після міжнародного скандалу із Законом про Інститут Національної пам'яті все більше аналітиків починає розуміти, на чий млин потекла вода.

Вважав би, що зі змістом статті варто познайомитися не лише небайдужим щодо т.зв. Волинськоі трагедії, а й тим в Україні,  хто ще й досі примиренницьки ставиться до кремлівської пропаганди і жалкує за кінобойовиками і концертами російських "майстрів мистецтв".

Отож, до Вашої уваги основні ідеї публікації:

 " – Якщо коротко, то московська доктрина виглядає так: спочатку пропаганда, а пізніше – атака;

   – ворог мусить бути позбавлений волі до боротьби, має бути готовим прийняти продиктовані йому умови до того, як війна розпочнеться;

   – Польща, як важлива країна, щораз більше втрачає у своїй вазі від внутрішніх конфліктів, підказаних Москвою;

   – випхнути Польщу із Унії та посварити із Брюсселем – це важливе завдання для Кремля;

   – поразка у пропагандистській війні може заохотити Росію до справжніх військових дій".

Складається враження, що автор публікації жив в Україні за часів президентства Януковича, спостерігав за тактикою Табачника і йому подібних, настільки реально він висвітлює перший етап російсько-української війни.

Стосовно Європи К.Войціцький зазначає: "Ворог, а ворогом для Росії є цілий Захід, повинен бути поділений та пересварений. Саме тоді можна вдарити. Прочитати про це можна в російській "фаховій" літературі на тему т.зв. ВОЙНЫ 3.0, що нагадує сучасний "Майн кампф".

Європейська спільнота має розвалитись, а Росія має стати непереможною потугою. На Заході християнству загрожує загибель, і лише Путін захистить його. З Україною не можна мати справи, доки не прийме вона кремлівської версії історії та не на Росію дивитиметься зі страхом, а щораз частіше боятиметься Заходу".

Як же змальовує автор статті нинішню ситуацію в Польщі?

"У Польщі Москва вдало використовує атмосферу внутрішньої напруги, так що головною небезпекою в очах значної частини публічної думки є біженці. Зокрема, така небезпека походить із Заходу, бо Захід їх приймає. Голоси підбурюваних Москвою націоналістів, хоча й досі є маргінальними, все сильніше переконують, що треба виходити не лише з Унії, але й із НАТО. Якщо хтось прочитає, що Польщі потрібен союз з Іраном, або що в Україні правлять бандерівці, або що світ не знає про те, що Auschwitz – це німецький табір смерті й оскарджує поляків, то серед джерел такої "інформації" можна розгледіти старанно відпрепаровані стратегії Кремля.

Подібний брак розсудку зазвичай лишається маргінесом, але пропагандисться війна якраз і полягає в тому, щоби усе маргінальне пересувалось у центр уваги. Врешті решт популяризувати це будуть ті, хто не відає, що творить. Від бездумності, впертості чи задля забави. Такі правила масової культури, в якій кожен є не лише адресатом, але й відправником новин, клацаючи пальцями по клавіатурі свого модерного смартфона.

Після усіх злочинств, яких Сталін завдав полякам, і зараз можна знайти таких, які його нинішнього наступника будуть трактувати як надійного політика. Дехто навіть твердить, що з Росією буде безпечніше.

Між тим, Польща розривається  внутрішніми конфліктами. І польські політики не відають, як могли б ці суперечки між собою залагодити. Трагікомічно, але обидві сторони звинувачують одна одну в інспіраціях з Москви. Не здатні зрозуміти, що є їх спільним інтересом, і протистояти провокаціям невеликої кількості агентів впливу. Достатньо заглянути  в польський Інтернет, щоб переконатися, які великі кошти йдуть із Москви для тисяч оплачуваних троллів, котрі працюють над одурманюванням та склоками польської публічної думки».

 ОNET мовою автора публікації розкриває сутність пропагандистської війни:

 "Пропагандистська війна не є відкритою. Є прихованою та підступною. Користується з традиційних знарядь провокацій і агентури. Але і паразитує на найновіших технологіях, які  парадоксально дала світові західна наукова думка. Найуживанішим інструментом у цій війні є маніпуляція – психо-технологія на небачених донині рівнях, з використанням людської наївності, нездатності визначити власні інтереси. Придатні також цинізм та заморочення голови, мотивоване хтивістю людей, які мріють про владу. Навіть коли вона надається з рук Кремля і за московські гроші... Москва здатна підтримувати навіть русофобів, лиш би вони були здатні викликати внутрішні заворушення».

Така ось публікація польського аналітика. Її вектор направлений у майбутній час, а не заточений на подіях минулого століття. Ця праця справді є актуальною. Питання лише в тому, чи нинішні польські парламентаристи із фракцій PiS та Kukiz-15 читають подібні речі? Інтернет-портал ONET є улюбленим для поляків усього світу. Можливо, хоч вони підкажуть  обранцям народу – де шукати справжні державні інтереси Польщі та й усієї об'єднаної Європи.

Сергій Шевчук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства