ЄС  після 2020: бюджет, федералізація і доля України

ЄС після 2020: бюджет, федералізація і доля України

Аналітика
Укрінформ
У Євросоюзі розпочався етап стратегічного переосмислення майбутнього Спільноти після Brexit

Цього тижня глави держав та урядів країн-членів Європейського Союзу зібралися у Брюсселі на черговий саміт. Засідання це мало характер, як кажуть в середовищі європейської бюрократії, «неформальний». І відбулося воно без прем'єр-міністра Великої Британії, у форматі лише 27-ми. Адже лідери, які складають Європейську раду, провели стратегічну дискусію про майбутнє свого єдиного європейського проекту в умовах сучасних та майбутніх геополітичних реаліях.

BREXIT, POLEXIT, GREXIT

Одним із визначальних викликів, з яким Євросоюзу доведеться жити після 2020 року, є так званий Brexit, тобто вихід з організації Великої Британії, одного із найпотужніших у політичному, економічному та військовому вимірах союзників.

Відхід Лондона у вільне плавання запланований десь на березень 2019 року  - із подальшим близько дворічним перехідним періодом. Нині переговори про це тривають, і проходять не дуже легко. Серед головних питань – права громадян, кордони між Ірландією та Північною Ірландією та, що є найбільш болючим, фінансові зобов'язання Британії перед загальноєвропейським бюджетом. Адже Лондон є одним із найбільших донорів до цього багаторічного фінансового плану ЄС, але отримує з нього значно менше асигнувань, ніж туди вкладає. На відміну від деяких нових східних членів європейської спільноти.

Це, до речі, й стало однією із причин посилення «екзитних» настоїв серед громадян Об’єднаного Королівства. І, об’єктивно, їх можна зрозуміти. Адже не завжди пересічний британський фермер може погодитися з тим, що з його податків фінансуються, наприклад, румунські аграрії, відбудовується інфраструктура у Польщі, або розвиваються курорти у Болгарії.

До слова, нині в ЄС активно шириться кампанія за скасування Brexit. Її організатори – деякі політики та експерти – сподіваються, повернути все назад.

За аналогією з Британією останніми місяцями у європейській політичній та публіцистичній лексиці з’явилися схожі терміни й відносно Польщі та Греції, тобто Polexit та Grexit. Але ці сценарії (вони б означалаи остаточну перемогу Росії у знищенні Євросоюзу) вбачаються маловірогідними.

БЮДЖЕТ: НОВІ ВИКЛИКИ – НОВІ ПРІОРИТЕТИ

Ще одне питання, яке набуло актуальності й гостроти, це - формування наступного багаторічного фінансового плану. Це спільний, єдиний бюджет Спільноти, який затверджується на період щонайменше у п'ять років.

Дія чинного завершується з 1 січня 2020 року. Він був ухвалений у грудні 2013-го на подальші сім років. Документ визначав видатки у розмірі 959,99 млрд євро за зобов’язаннями та 908,40 млрд євро за виплатами.

Значні обсяги бюджету передбачали видатки на забезпечення економічного зростання та створення робочих місць.

Саме ці соціально-економічні пріоритети були у фокусі політики ЄС до 2014 року - доки Росія не розпочала агресію проти України та гібридну війну проти усього цивілізованого світу. З огляду на зміну ситуації пріоритети нинішнього фінплану зазнають деяких змін.

Видатки нового бюджету, як попередньо вирішили лідери на саміті, відображатимуть  пріоритети політики та конфігурацію ЄС після 2020 року. Серед них - вирішення кризи, спричиненої нелегальною міграцією, безпека та оборона, наукова програма Ерасмус+.

Деякі лідери традиційно наголосили на незмінності пріоритету спільної аграрної політики (це про дотації фермерам), необхідності продовження фінансування інфраструктурних проектів.

Хочеться сподіватися (найвірогідніше, так і станеться), що новий багаторічний план ЄС передбачить більше коштів для протидії російським фейкам та протистояння гібридній війні.

ПРЕЗИДЕНТИ РАДИ ТА КОМІСІЇ: ЧИ ОБ’ЄДНАЮТЬ ПОСАДИ?

Серед інших актуальних завдань політики ЄС можна згадати проведення у травні 2019 року загальноєвропейських виборів до Європарламенту. Вже без Великої Британії, звісно.

У цьому зв'язку нині в ЄС просуваються ініціативи інституційної реформи.

Цілком закономірно, що Brexit позбавить політиків та чиновників із Туманного Альбіону декількох тисяч доволі теплих і привабливих посад у структурах європейської бюрократії, включаючи й 72 мандати у Європарламенті.

Тож сьогодні лідери ЄС погодилися скоротити кількість депутатів законодавчого органу ЄС із 751 до 705.

Фото: AP Photo/Geert Vanden Wijngaert
Фото: AP Photo/Geert Vanden Wijngaert

Також у рамках реформи пропонується об’єднання постів президентів Європейської ради та Єврокомісії. Поки що, як заявив за результатами проведеного напередодні саміту чинний Президент Європейської ради Дональд Туск, серед європейських столиць ця ідея не набула підтримки. Польський політик пояснив, що головне занепокоєння відносно об’єднання цих посад викликане можливими наслідками - зменшенням ролі та впливу країн Спільноти на спільну політику у Брюсселі.

Також не факт, що лідери ЄС консенсусно готові погодити сьогодні призначення наступного президента Єврокомісії (влітку 2019 року) за так званим принципом «головного, лідируючого кандидата» (Spitzenkandidaten/-kandidatinnen – нім.). Він полягає у згоді Європейської ради на визначення та подальше затвердження Європарламентом лише кандидата, якого заздалегідь запропонують політичні групи у новій конфігурації законодавчого органу ЄС.

НІДЕРЛАНДЕЦЬ РЮТТЕ ТА ЙОГО ПЕРСПЕКТИВИ У БРЮССЕЛЬСЬКОМУ «КОСМІЧНОМУ ЯЙЦІ»

На даному етапі у вищих європейських політичних колах обговорюється варіант про можливість призначення у другій половині 2019 року на пост керівника ЄС чинного прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте.

Чому про «космічне яйце»? Тут слід пояснити, що нова головна будівля Європейської ради та Ради ЄС «Європа», що розмістилася у брюссельському європейському кварталі, отримала від журналістів неформальне назву «космічного яйця». Відтак, глава Євросоюзу, а також лідери країн-членів під час самітів, у ній й засідають.

Фото: Getty Images
Фото: Getty Images

Чи є Рютте добрим варіантом для України? Скажемо так: він не гірший. Незважаючи на те, що нідерландці мають специфічні позиції щодо розширення ЄС та були заангажовані проведенням референдуму, який загальмував завершення ратифікації Угоди про асоціацію Україна-ЄС, політична позиція самого Рюттє є єврооптимістичною та ліберально-демократичною. З ним можна мати справи. На відміну від деяких відомих «друзів Путіна» у сусідніх з Україною державах.

ФЕДЕРАЛІЗАЦІЯ ЄС ЧЕРЕЗ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ СПИСКИ

Обговорюється сьогодні  в Євросоюзі і можливість запровадження у виборчому циклі 2024 року так званих транснаціональних виборчих списків.

Ця ініціатива означає поглиблення федералізації у межах ЄС. Не всі країни з цим згодні. Але це рішення про майбутню інституційну конфігурацію ЄС, включаючи композицію Європарламенту, лідери мають затвердити у червні.

УКРАЇНА МАЄ ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО В ЄС

Серед головних претензій від ЄС до Києва сьогодні є нарікання на недостатність зусиль (або явний чи лукавий саботаж) у боротьбі з корупцією. Через це Захід призупинив й програми макрофінансової допомоги державі. А ганебний скандал із згортанням Євросоюзом шести програм із виділення коштів на розвиток інфраструктури пунктів пропусків на кордонах України із сусідніми країнами ЄС? Чи не підтвердив він вкотре нашу неспроможність чесно й ефективно витратити кошти, які нам просто дають? Питання риторичне.

Але Європейська спільнота має потребу в Україні, українцях, які нині є чи не найбільш єврооптимістичною нацією.

Відтак, Україна повинна нині активізувати зусилля, щоб посісти гідне місце та надати позитивну додану вартість для самого ЄС, щоб допомогти зберегти перспективи й майбутнє спільного європейського проекту.

Андрій Лавренюк, Брюссель.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-