Війна довкола пластикової трубочки. Світ і сміття

Війна довкола пластикової трубочки. Світ і сміття

1933
Ukrinform
Лише суттєво зменшивши споживання на глобальному рівні, людству вдасться врятувати планету, заміни якій – не існує

Для Франсуа-Філіпа, який працює на заводі з сортування сміття в Оттаві, перші тижні цього року виявилися настільки складними на роботі, що він почав серйозно задумуватися про звільнення. Хоча кількість робочих годин не змінилася, сортування тепер доводиться проводити значно ретельніше. Все через те, що з 1 січня 2018 року Китай змінив вимоги до якості імпортованої на свою територію продукції для переробки. Це рішення потягло за собою глобальні зміни на світовому ринку сміття. 

КИТАЙ ЯК ЛІДЕР У СФЕРІ ПЕРЕРОБКИ

Хоча в це може бути важко повірити (з огляду на густий смог, що постійно висить над багатьма великими містами Китаю), але саме Піднебесна є світовим лідером у галузі переробки твердих відходів. У 2016 році Китай імпортував із розвинених країн більш як 163 млн тонн сміття, яке було перероблено на численних підприємствах та перепродано внутрішнім виробникам як сировина. Ця схема була вигідною західним державам, які мали практично бездонне звалище за кордоном, і китайським виробникам, адже вони отримували доступ до дешевої сировини. 

Однак, як виявилося, значна частина з імпортованого непотребу не підлягала переробці й осідала на китайських звалищах, темпи зростання яких вже почали лякати навіть комуністичних лідерів країни. Аби зупинити цей загрозливий процес розростання звалищ, Китай заборонив імпорт 24 типів твердих відходів і знизив верхню межу вмісту так званих «забрудників» у вторсировині до рівня 0,5%. За словами експертів, досягти такого рівня чистоти при сортуванні практично неможливо. 

Через це рішення переробний ринок більшості розвинених країн увійшов у круте піке з непевними шансами на вихід із нього. Компанія Франсуа-Філіпа мусила терміново наймати додатковий персонал та оформлювати техзавдання на встановлення спеціальних сортувальних роботів. 

Це призвело до блискавичного зростання затрат на переробку, що і до того була не надто прибутковим заняттям. Таким чином, Канада, США, Японія, Британія та інші розвинені країни, які вже майже півстоліття розраховували у вирішенні своїх сміттєвих проблем на Китай, нині назбирують гори сміття на безпрецедентній швидкості. Хоча деякі інші імпортери відходів, зокрема Таїланд, Індія, Південна Корея, В'єтнам, вже оголосили про власні наміри збільшити закупки на міжнародному ринку, навряд чи вони зможуть перекрити потужності Китаю.

КОЛИ Б НЕ НЕЩАСТЯ, НЕ БУЛО Б І ЩАСТЯ

Наслідком посилення турботи Китаю про свою екологію стало й те, що у багатьох інших державах світу також значно прискіпливіше придивилися до власної політики у цій царині. Першими в Європі зреагували британці, які пообіцяли протягом наступних 25 років вжити рішучих кроків для зменшення кількості пластикових відходів. Серед оголошених заходів значиться: запровадження обов'язкової плати за одноразові пакети, заохочення магазинів до створення вільних від пластикового пакування торгових рядів, розширення території захищених природних зон і навіть створення нового незалежного агентства із захисту навколишнього середовища. Хоча британський план зазнав нищівної критики через відсутність у ньому дієвих механізмів примусу до виконання нових правил, саме він став «першопрохідцем» у Європі.

Однак, не забарився за заклопотаною Brexit'ом Британією і весь Євросоюз. Два тижні тому в інтерв'ю кільком європейським ЗМІ перший віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс оголосив про ухвалення Брюсселем стратегії, покликаної суттєво обмежити використання «одноразових пластикових виробів, що виготовляються п'ять секунд, використовуються – п'ять хвилин, а розкладаються 500 років». 

Згідно з опублікованим документом, ЄС прагне вже до 2030 року домогтися, аби більше половини всього пластику, що використовується на його території, перероблялося. Окрім цього, до 2026 року кожна держава-член має зменшити кількість пластикових пакетів на душу населення з 90 до 40 на рік. Загалом, як і в британському варіанті, у європейській стратегії виголошується багато правильних обіцянок, однак практично не міститься конкретних кроків із примусу до їхнього дотримання. Аби знайти найбільш ефективні методи грошової мотивації споживачів пластикових виробів до зменшення їхнього споживання, Євросоюз зобов'язався провести окремий аналіз, однак наразі вирішив не розголошувати жодних деталей стосовно можливого «екоподатку». 

Кількісні показники забруднення – вражають. Наразі мешканці Європейського Союзу щороку створюють 25 млн тонн пластикових відходів, із яких менш як 30% збирається для переробки. Загалом же у світі пластикові відходи становлять 85% усього пляжного сміття.

Варто пам'ятати, що за нинішнього масштабу забруднення людиною навколишнього середовища, боротьба з відходами вже перейшла зі статусу естетичної проблеми до біологічної. Новітні дослідження виявили пластик у шлунках найбільш глибоководних створінь, що мешкають на дні Маріанської западини. Це беззаперечно доводить, що дрібні пластикові волокна вже досягли найвіддаленішим куточків Земної кулі. За посередництва риб та інших тварин вони потрапляють і до людського організму. Хоча наслідки цього впливу поки що дуже слабко досліджені, навряд чи вони – позитивні.

«БРУДНА» ЕКОНОМІКА

Найприкріше, що попри нагальність, дієвих методів вирішення проблеми «пластикового забруднення» не так вже й багато. Передусім, це зумовлено тим, що далеко не всі вироби можуть перероблятися. По-друге, навіть ті, які можуть піти у вторсировину, – не завжди економічно вигідні. Так, підприємство Франсуа-Філіпа кілька років проводило переробку пінопласту, однак собівартість цього процесу була вищою, ніж можна було виручити за перероблений продукт, тому проект із часом закрили. Подібна доля спіткала й пластикові пакети, які в столиці Канади припинили збирати у переробку, оскільки вони суттєво уповільнювали процес сортування, вкриваючи собою інше сміття. 

Видається, що ледь не єдиним способом залишається державна дотація галузі, на кшталт доплат фермерам, що практикується у багатьох державах світу. Це дасть змогу зробити переробку – а не лише сортування та експорт – вигідною у розвинених країнах. Слід також деталізувати сортування сміття, приміром, роздільно збираючи пластикові пляшки, залежно від кольору. Однак, для цього необхідна зміна світогляду споживання, що панує у західному світі. 

Із цим згодні й у Єврокомісії. «Ми задихнемося від пластику, якщо не вчинимо щось стосовно цього. Скільки мільйонів пластикових трубочок для напоїв ми використовуємо щодня в Європі? Треба, аби люди взагалі від них відмовилися. Мені достатньо було лише раз пояснити це своїм дітям. І тепер ... вони шукають паперові трубочки або не використовують їх узагалі. Це – психологічна проблема», – розповів Тіммерманс в інтерв'ю The Guardian.

Однак, чиновник залишається позитивно налаштованим щодо можливості зміни людських звичок. «Одним із викликів, перед яким ми постаємо, є пояснення споживачам, що кольорова гамма пляшечок для води буде тепер меншою (оскільки пластик деяких кольорів не підлягає переробці – ред.). Утім, я впевнений, що люди погодяться на це, якщо їм пояснити, що замість пляшечки яскраво-зеленого кольору вони можуть придбати тару, яка переробляється», – наголосив чиновник.

Адам Мінтер, автор книги «Планета-звалище: Подорож багатомільярдною торгівлею сміттям», запевняє, що й переробка, насправді, є лише «найкращим варіантом із найгірших». «Я завжди повторюю, що переробка погано впливає на навколишнє середовище, адже використовує енергію та сировину. Однак, навіть найгірша переробка все ж краща для екології, аніж найліпша обробка свіжих матеріалів», – розповів він у нещодавньому інтерв'ю канадському Radio CBC.    

За його словами, лише суттєво зменшивши споживання на глобальному рівні, людству вдасться врятувати планету, заміни якій – не існує. «На індивідуальному рівні, найліпше, що ви можете зробити, – припинити пишатися тим, скільки всього віддаєте у переробку. Слід почати пишатися тим, наскільки мало потрапляє у відра для вторсировини і сміття», – підсумував дослідник.

Однак, Франсуа-Філіп не вірить у те, що усталені людські звички вдасться змінити за короткий час. Через відсутність ринку збуту в Китаї на паркувальному майданчику навпроти його заводу вже височіє купа несортованої пластикової тари. «Прикро, але це все, найвірогідніше, протягом наступних кількох тижнів піде на звалище», – констатує він.

Максим Наливайко, Оттава.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>