“Кремлівська доповідь” США: список є, санкцій нема, але основне - страх залишився
Отже, міністерство фінансів США подало Конгресу так звану “кремлівську доповідь", передбачену законом “Про протидію противникам Америки з допомогою санкцій”. Це — список 210 росіян (114 чиновників та 96 бізнесменів), які, через тісні стосунки з президентом Росії Володимиром Путіним, відповідальні за порушення Росією норм міжнародного права. Водночас, влада США (державний департамент, міністерство фінансів, адміністрація Білого дому) зауважила, що нових санкцій проти Росії та росіян наразі не передбачається.
Тобто, список, на який так чекали, без перебільшення, в усьому світі, а особливо — з надією в Україні та страхом у Росії, нарешті з'явився, але посилення санкцій проти Росії нема. Дали американці головоломку.
Про цей список говорили так давно і так багато, що від його появи чекали чогось схожого на вибух гранати у тісному і маленькому приміщенні, як-от салоні легковика. Гранату кинули, але вона не вибухнула, а поки що - так, лежить собі поруч. Зрештою, нічого дивного: чекати на вибух було наївністю з огляду на те, як обережно, мало не навпомацки і з численними “але”, США і Захід перебудовують свою російську політику зі стратегічного партнерства на стратегічне протистояння. Наразі тактика США щодо Росії не передбачає жодних різких рухів.
І все-таки стверджувати, що “гора породила мишу” було б дуже неправильно.
По-перше, нові санкції, зокрема — проти фігурантів списку, не скасовуються, а лише відкладаються. Очікування небезпеки, як відомо, страшніше за саму небезпеку. У даному випадку це давнє правило спрацьовує без застережень. Скільки страхів та нервів коштували росіянам очікування на публікацію списку. Скільки зусиль було витрачено, щоб наперед дізнатися, хто в ньому буде, а хто ні, і що можна зробити, щоб туди не втрапити. Тепер, виявляється, страхи не закінчилися, тепер почнеться очікування санкцій, страшніше за самі санкції. Крім того, відсутність формальних санкцій не стримує санкції реальні: це коли з тобою, з твоїм бізнесом вже не хочуть мати справу, оскільки формальні санкції можуть з'явитися у будь-який момент. А щоб ті, хто до списку не втрапив, не розслаблялися, не дратували своєю радістю тих, хто вже втрапив, і теж “насолоджувалися” очікуванням, американські ЗМІ натякнули, що нібито є ще неоприлюднена частина списку, і взагалі — список може бути легко розширений, якщо США вважатимуть за потрібне.
Є й другий момент, на нашу думку — не менш важливий, ніж перший.
Список можна схарактеризувати двома словами: нікого не пропустили! Усі, у кого активів більше мільярда доларів — значаться, усі, хто займає найвищі державні посади — теж. Жодних винятків для “лібералів” чи “чесних бізнесменів” нема, до списку втрапив навіть глава Ради з прав людини при президенті РФ Михайло Федотов. Це дуже і дуже приємна, а також, треба визнати, несподівана новина: американці, здається, нарешті відмовилися грати у популярну на Заході кремлівську гру під назвою “Російська демократія”. Суть цієї гри: мовляв, серед російської еліти є принципові опоненти путінському авторитаризму, небагато, але є, і їх Заходу треба всіляко підтримувати і заохочувати (насамперед — не ставити між ними і путінцями знак рівності), бо вони є надією багатостраждального російського народу на кінцеву перемогу демократії, яку безумовно наближують, працюючи в неймовірно складних і небезпечних умовах, такі видатні російські демократи як віце-прем'єр Дворкович, глава Сбєрбанку Греф, то й же Федотов. Тепер цій грі кінець, тепер як у класика: “Спокойно, Козлодоев! Сядем усе!”
Нарешті, ще один важливий для України штрих. Схоже, що загроза нових санкцій, яку публікація “кремлівського списку” безумовно посилила, вже зараз змушує Росію до стратегічного відступу. На жаль, стверджувати це напевне не доводиться, словесні обіцянки росіян можуть вкотре виявитися обманом, але, як-то кажуть, все-таки. Йдеться про згоду Росію розглядати варіант допуску миротворчих сил ООН на всю територію окупованого Донбасу, про яку заявив Сурков після зустрічі в Дубаї, а Волкер це підтвердив лише через два дні.
Що ж, про тактику повільного тиску США на Росію ми вже згадували. Відповідно, і поступки росіяни робитимуть (якщо робитимуть) теж повільно. Зрештою, вже давним-давно зрозуміло, що блискавичного вирішення проблеми окупованих територій на свою користь Україні годі сподіватися. Мусимо терпіти.
Юрій Сандул, Київ
