Чорно-червоному уряду ФРН бути
Дні, тижні і навіть місяці напруги, які панували в Німеччині у зв'язку з нездатністю політиків сформувати уряд, схоже, завершилися.
Вранці п'ятниці народу і тим журналістам, які чекали усю ніч у штаб-квартирі СДПН, де проходив завершальний етап попередніх коаліційних переговорів, нарешті оголосили: коаліції бути!
"Ми вступаємо в коаліційні переговори з метою формування стабільного уряду", - сказала лідер ХДС Ангела Меркель. Глава "сестринської партії (ХСС) Горст Зеєхофер поінформував, що його однопартійці одноголосно схвалили прийнятий за підсумками переговорів документ.
Голова правління СДПН Мартін Шульц також підтвердив рішення вступити в коаліційні переговори".
Виглядали при цьому троє політиків цілком задоволеними і явно відчувалося полегшення, незважаючи на втому після більш ніж 24 годин п'ятого раунду переговорів.
ДОВГА ДОРОГА, КОРОТКИЙ ФІНІШ
Це був бліц. Принаймні, у порівнянні з осінніми спробами домовитися про створення коаліції "Ямайка" (ХДС/ХСС/ВДП/Зелені). Тоді партії, не так обмежені тимчасовим чинником, дозволили собі 4 тижні переговорів, з посмішками на камеру, прозорими і не дуже натяками, прогнозами та обіцянками. У підсумку все завершилося раптово: ліберали вилили відро холодної води на голови очманілих виборців, заявивши, що виходять з переговорів.
Цього разу на попередні або зондувальні, як їх тут називають, переговори між християнським блоком і соціал-демократами відвели лише 5 днів. Час піджимає. Ще ніколи країна не жила так довго з урядом, міністри якого змушені були носити приставку в. о.
З одного боку, говорити цим трьом партіям простіше: кінець кінцем, вони правили країною попередні 4 роки. Треба зауважити, що і тоді, восени-2013, переговори були не надто простими, але завершити їх вдалося вже у листопаді, і до 17 грудня Німеччина мала уряд.
З іншого - була заява керівництва СДПН відразу після оголошення результатів виборів 24 вересня про те, що партія ні ногою більше у Велику коаліцію і уряд Меркель, про однозначний відхід в опозицію. Шульц тоді був різкий і урочисто заявив, що прямо ось з цього дня припиняється співпраця СДПН з Християнським демократичним союзом Ангели Меркель, яка, за його поданням, і стало основною причиною втрати популярності есдеків у громадян.
Але гордому і непримиримому Шульцу довелося приборкати амбіції, не в останню чергу під тиском федерального президента Франка-Вальтера Штайнмайєра, який після провалу "Ямайки" покликав до себе його і керівників християнського блоку, що переміг на виборах, і спробував напоумити. І ось у п'ятницю рішуче і цілком навіть радісно Шульц заявив про готовність почати переговори по суті про формування уряду. І пообіцяв просити свою партію підтримати таке рішення.
І ось тут криється небезпека. Швидше за все, звичайно, з'їзд 21 січня дасть "зелене світло" початку переговорів і схвалить домовленості трьох партій, зафіксовані у 28-сторінковому документі. Але стільки всього несподіваного відбулося у німецькій політиці останнім часом, що говорити зі 100-відсотковою впевненістю все ж, мабуть, не варто. У СДПН дуже сильні голоси, як і раніше виступають проти повторення чорно-червоної коаліції. Тому Меркель обережно заявила, що буде "з повагою очікувати рішення партійного з'їзду".
НАРОДНЕ РОЗЧАРУВАННЯ
Вигравши (майже) "битву" за уряд, політики багато і програли. Вони програли довіру виборців, які просто втомилися чекати, спостерігаючи за нескінченними переговорами, які своєю тривалістю побили вже всі попередні рекорди у Німеччині.
Відразу кілька опитувань громадської думки, які були проведені в останні дні, чітко показали, що виборці не з таким, як раніше, ентузіазмом підтримують ідею Великої коаліції.
Шульцу його політичні хитання з боку в бік явно не додали бонусів. Деякі аналітики називають його "розчаруванням 2017 року".
Для канцлера Ангели Меркель ситуація також малоприємна: те, що раніше вважалося її сильною стороною - вміння спокійно почекати, - тепер називають недоліком. Чимало й тих (56%, згідно з опитуванням Handelsblatt), хто вважає, що Меркель може не допрацювати главою уряду до кінця терміну в 2021 році. Втім, знаючи фрау канцлерін, можна стверджувати, що просто так вона не здасться. І крім суб'єктивних уявлень про те, що вона могла і чого не могла зробити для формування свого кабінету, є ще об'єктивні речі. Такі, наприклад, як стабільні економічні показники, зростання ВВП в 2,2%, бездефіцитний бюджет протягом 4 років, найвищий рівень зайнятості населення з моменту об'єднання Німеччини... Не кажучи вже про вагу Меркель на міжнародній арені, яку вона набула за 12 років.
... Якщо все зростеться, партії почнуть вже переговори по суті. Зокрема, буде йтися і про розподіл портфелів. Швидше за все, розподіл міністерств залишиться, великою мірою, приблизно таким самим. Хіба що пост міністра фінансів може відійти соціал-демократам.
Питання в тому, хто з представників цієї партії займе крісло міністра закордонних справ. Вже зараз у лавах самої СДПН говорять про необхідність залишити на цій посаді нинішнього голову МЗС Зігмара Габріеля. На подив багато не підтримують ідею про те, що її може зайняти переконаний "європеєць", колишній президент Європарламенту Мартін Шульц.
Хоч би що там було, але у будь-якому випадку зовнішня політика Німеччини не зазнає істотних змін. Ця тема навіть не була серед тих, щодо яких йшли під час переговорів запеклі суперечки. Не варто очікувати відчутних зрушень і в тому, що стосується політики Берліна щодо України.
Для Європи новина про те, що уряд Німеччини взагалі з'явиться, а справа не дійде до перевиборів і чергового затягування процесу, вже сама по собі втішна. Надто сильним є голос ФРН у ЄС і уряд у статусі тимчасового, хоча і чинного, дещо все ж обмежує його повноваження.
У будь-якому випадку, чекати появи уряду реально можна лише до Великодня.
Ольга Танасійчук, Берлін.
Перше фото: AP
