Сирія й Іран. Сакральна мета тривалої війни

Повідомлення про пошкодження повстанцями семи російських військових літаків на одній із військових баз Сирії засвідчили: про перемогу Асада над опозицією говорити передчасно. Внаслідок потужних бомбардувань росіян та сил західної коаліції ІДІЛ як державно-територіальне утворення було фрагментовано.

Заступник міністра оборони Росії Герасимов оголосив наступною ціллю російських бомбардувальників організацію «Джубхат ан Нусра», яка не тільки відкидає припинення вогню на умовах Асада, а взагалі виключає саму можливість переговорів із ним. Це угруповання зазнало низки реорганізацій та нині називається «Хайят Тахрір аш Шам» (ХТШ).

Всі опоненти Дамаска діляться на прихильників створення ісламської держави після повалення Асада, та прибічників майбутньої світської Сирії. ІДІЛ свого часу об'єднала тих, хто вимагав негайного створення держави на релігійних засадах без урахування нинішнього стану свідомості місцевих мусульман, що сформувався в Сирії та Іраку. В цих країнах десятиліттями панувала диктатура Партії арабського соціалістичного відродження (БААС). В Іраку її уособлював Саддам Хусейн, а в Сирії – батько нинішнього диктатора Хафез Асад. Більш помірковані прихильники ісламського шляху вважають, що для побудови держави на релігійних засадах потрібен час. На підконтрольних їм територіях, приміром, не карають за паління тютюну або інші дрібні гріхи. На таких позиціях у Сирії стоять десятки угруповань, серед яких найбільшим та безкомпромісним щодо Асада є ХТШ. Її тривалий час звинувачували у зв'язках з Аль-Каїдою. Проте, нинішні лідери організації це заперечують.

Проісламськи орієнтовані групи донедавна воювали на два фронти – проти ІДІЛ та офіційного Дамаску. Нерідко спалахували сутички між самими групами. Прихильники демократичного шляху постасадівської Сирії об'єдналися у «Вільній сирійській армії». Розпорошеність опонентів разом із потужною підтримкою Росії та Ірану дає змогу сирійському диктатору утримувати владу від початку війни у березні 2011 року.

На території Сирії, окрім бомбардувань західною коаліцією позицій ІДІЛ, має місце пряме втручання Туреччини, Росії та Ірану. Два останні – на боці Асада. Туреччина прагне діяти самостійно, проте її позиція зазнала коректив під тиском Росії. Український експерт Богдан Яременко відзначає, що на початку війни в Сирії Анкара розглядала усунення Асада, як передумову мирного врегулювання, проте згодом була змушена відмовитися від цієї вимоги. «Цю позицію не підтримували ні Росія з Іраном, ані держави НАТО, ЄС та США. Тому за цих обставин Туреччина змушена була переглянути власну позицію, її пріоритети змістилися з усунення Асада до боротьби з ІДІЛ. Щоправда, до ІДІЛ на території Сирії Туреччина додала і власну ціль – курдські організації», – сказав Яременко в коментарі Укрінформу. Південний Схід Туреччини та північний захід Сирії – регіон компактного проживання курдів, що прагнуть створити там незалежний Курдистан. Саме для протидії воєнізованим курдським загонам Туреччина провадить військові операції на межі Сирії, Іраку та власної території.

Московський експерт-мусульманин Кирило Семенов вважає прагнення Туреччини підпорядкувати власним інтересам проект об'єднання опозиції під назвою «Сирійська національна армія» небезпечним для консолідації. «З таким протурецьким спрямуванням Сирійської національної армії не згодні багато фракцій повстанців, що діють в Ідлібі та Східній Гуті (поблизу Дамаска – авт.). Тому вимушено створюють так звані «оперативні кімнати» в якості тимчасових структур командуванні на найбільш загрожуваних ділянках», – відзначає Семенов. «Створюють координаційні структури командування та управління під конкретну операцію, і тут немає мови про якусь ідейну близькість, …можуть брати участь як помірковані, так і радикали з ХТШ», – відзначив аналітик у коментарі Укрінформові. Можливість реального посилення опозиції він пов'язує з реалізацією плану створення вже згадуваної Сирійської національної армії, куди мали увійти помірковані проісламські сили та «Вільна сирійська армія». «Ця структура має підпорядковуватися тимчасовому сирійському урядові через міністра оборони, що працює під егідою Національної коаліції. Однак, що стосується створення об'єднаної армії, процес іде вельми повільно», – констатує експерт. Згадана Національна коаліція буда створена 2012 року і визнана 27 країнами Євросоюзу в якості представника сирійського народу.

Сирійська опозиція не раз робила спроби об'єднатися, проте вони щоразу зазнавали провалу. Російський ісламський аналітик Харун Сидоров, що вже тривалий час мешкає в одній із країн Євросоюзу, називає три причини: особисті та групові амбіції, ідеологічні розбіжності та інтереси зовнішніх сил, що стоять за угрупованнями. Наприкінці грудня наступ асадитів спонукав до чергової спроби об'єднання. Але одна з груп поставила умову своєї участі в коаліції – виключення ХТШ. То ж саме ідеологічний чинник виступив перешкодою.

Кирило Семенов додає, що саме на ХТШ не поширюється режим припинення вогню, навіть якби група сама до нього приєдналася. Він відзначив, що наявність підрозділів ХТШ в певних регіонах Сирії використовується як привід для операцій проти всіх опозиційних сил. «Тоді під ударом опиняється не лише ХТШ, але всі угрупування, в тому числі й ті, що перебувають з ХТШ у ворожих стосунках, це, відповідно, провокує на дії у відповідь», – зазначає експерт. Таким чином вимушено об'єднуються як помірковані, так і радикальні проісламські сили.

Слід відзначити, що суніти не вважають крайню шиїтську секту алавітів, до якої належить Асад, мусульманами. Для іранського ж шиїтського режиму сирійський диктатор – природний союзник. Іранські військові та парамілітарні загони вже кілька років діють на боці Асада. Проте, заворушення в цій країні можуть істотно послабити позиції Тегерана в Сирії. «Якщо нинішні заворушення призведуть до зміни режиму в Тегерані, то цілком логічно очікувати, що Іран повністю «вийде» з Сирії. Але є оглядачі, які вважають, що скорочення активності чи присутності в Ірані відбудеться, навіть якщо влада Ірану зможе вгамувати протести», – відзначив Богдан Яременко. 

А от Харун Сидоров не радить очікувати відступу іранців із Сирії найближчим часом. Він нагадав, що навіть після Лютневої революції 1917 року в Росії війська імперії ще певний час тримали фронт проти Німеччини та Австро-Угорщини. «В Ірані немає ознак подібної дезорганізації держави. Але я дуже сподіваюся, що розвиток подій піде шляхом, який завершиться виведенням військ та парамілітарних формувань із Сирії – або за рішенням нової, або старої влади для захисту від внутрішніх повстанців», – сказав Сидоров.

Між тим Росія діє в традиційний для неї спосіб: воює на боці Асада і одночасно намагається грати роль миротворця, запрошуючи учасників конфлікту до переговорів в Астані. Останній раунд відбувся 21-22 грудня. Наступний – анонсований на лютий поточного року. Переговори в казахстанській столиці тривають із січня 2017 року, проте радше імітують прагнення до врегулювання, аніж наближають його. Між тим, аналізуючи перспективи врегулювання, аналітики не згадують сакральне значення Дамаска для мусульман усього світу. Вони очікують на друге пришестя Ісуса, який має, відповідно до ісламського віровчення, повернутися на землю в дамаській мечеті Омейядів.

Анвар Деркач. Київ.