Злочин і кара: чому в Європі сімейне насильство під табу

Злочин і кара: чому в Європі сімейне насильство під табу

Укрінформ
Питання домашнього насильства було активізоване у Європі близько сторіччя тому. Як ним опікуються нині

6 грудня в Україні вперше було введено кримінальну відповідальність за домашнє насильство. У країні, де щороку від насильства в сім'ї гине 1,5 тисячі жінок, це безперечно – вкрай необхідна міра. Аналогічна статистика країн Західної та Північної Європи, які є флагманами боротьби проти домашнього насильства не лише на континенті, а й у всьому світі, – в середньому в 8-12 разів нижча від української. І причина – далеко не в усвідомленні чи традиціях: кримінальне покарання за домашнє насильство тут було введене досить давно. Окрім того, про домашнє насильство говорять постійно й зі всіх можливих майданчиків, тоді як у нас ця тема досі лишається під табу, внутрішньою справою сім'ї, тим, у чому соромно зізнатися. 

СУВОРІШИЙ КЛІМАТ – СУВОРІШІ ПРАВИЛА

Питання домашнього насильства було активізоване у Європі близько сторіччя тому – вже тоді точилися дебати і навіть писали наукові праці щодо ефективності використання гілок лози у вихованні та навчанні дітей. Лупцювати жінок у ті часи було ледь не нормою. Але мало помалу ситуація змінювалася: жінки отримали належні їм права, перетворювалися з домогосподарок на емансипованих феміністок, стали боротися не лише за виборче право та право працювати, а й за голос у власних сім'ях. 

Термін «домашнє насильство», яке раніше українці вбачали у застосуванні фізичної сили, в країнах Європи давно включає в себе фізичне, сексуальне, психологічне, емоційне і економічне насильство. І кожен із цих видів насильства (а на практиці вони здебільшого мають комплексний характер) передбачає покарання – від адміністративного до тюремного ув'язнення. 

Однак покарання – досить різні та залежать від країн. Найсуворіші – у Північній Європі. Наприклад, у Швеції криміналізовані всі форми домашнього насильства. Можна опинитися за гратами навіть за грубу емоційну сварку, під час якої висловлювалися погрози. Суд часто наказує кривднику дотримуватися визначеної дистанції від об'єкта насильства, у разі порушення може бути накладено штраф або присуджено ув'язнення терміном до року. Схожі за жорсткістю закони й у Норвегії та Фінляндії.

Саме для запобігання жорстокому поводженню в сім'ї, яке давно перестало бути сімейною справою, на півночі не прийнято завішувати вікна. Спочатку заборону було введено в одному з невеликих міст у Швеції, після того як чоловік убив свою дружину. Сусіди могли цьому завадити, але нічого не бачили і не чули за закритими вікнами. Пізніше ініціативу підхопили в інших містах і країнах, з часом вона стала традицією. Хоча в Голландії у такий спосіб намагаються протидіяти організації незаконних домашніх цехів. Але в будь-якому випадку, «відкриті вікна» врятували не одне життя. 

Що стосується дітей, то покарання – ще жорсткіші. Безперечна першість встановилася за Швецією, яка в 1979 році на законодавчому рівні, першою в світі заборонила фізичне покарання дітей. До дітей не можна застосовувати не лише фізичну силу, а й підвищувати голос до рівня, який має шкідливий емоційний вплив. Як це правильно визначити? Єдиного алгоритму немає, але якщо ви кричатимете на свою дитину на вулиці, то будьте певні – поліція прибуде за кілька хвилин за викликом випадкових перехожих. 

Суворо забороняється залишати дітей удома самих (у окремих випадках до 12-річного віку). Сусіди вважатимуть громадянським обов'язком заявити про такі випадки в поліцію, і після повернення додому батьки-порушники можуть і не застати вдома своїх дітей – їх тимчасово оформлять до спеціальних притулків, допоки судом не буде встановлена провина батьків. Їм доведеться доводити свою здатність дотримуватися закону та знову виховувати своїх дітей. Дуже жорстоко, кажете? Так, можливо, для нас. Але ніхто не лупцює дітей на вулиці, аби вони переставали плакати, не дозволяє цього робити собі й удома. В навчальних закладах з дітьми працюють психологи, і про будь-яку форму насильства в сім'ї рано чи пізно стає відомо. 

У ФРН ЗАЯВИТИ ПРО НАСИЛЬСТВО МОЖНА В ТЕРМІН ДО ТРЬОХ МІСЯЦІВ

У Німеччині поправки про заборону фізичного покарання дітей сформульовані як право отримати виховання без насильства. Їх внесли до цивільного кодексу Німеччини лише в 2000 році, через кілька десятиліть після «перших ластівок» із півночі. Експерти пов'язують це із впливовістю у німецькому суспільстві релігійних громад, де фізичне покарання (зокрема) дітей не вважається значною провиною. Але й церква нині крокує в ногу з державою. Особливо після кількох скандалів, пов'язаних із поведінкою священнослужителів щодо своїх малолітніх прихожан. 

Загалом, у Німеччині не такі жорсткі правила, як у північних країнах: на деякі речі досі закривають очі. Зокрема, якщо насильство не носить фізичного та сексуального характеру. Опитування показують, що 2-3 з 10 сімей застосовують легкі тілесні покарання, хоча вважають це неправильним.

Щодо жінок, то часи, коли німкені присвячували своє життя трьом «К» (Kirche, Kinder, Kuche – в перекладі з німецької – церква, діти, кухня) давно минули. Але перехід не був таким легким. У Німеччині кілька разів посилювали покарання за випадки домашнього насильства щодо жінок і це мало свій ефект. Нині німкені воліють ділити домашні обов'язки зі своїми чоловіками, так само як і з утримання сім'ї. Останнім роками час від часу навіть піднімається питання щодо посилення захисту чоловіків від домашнього насильства. 

За законодавством, у Німеччині жертви домашнього насильства можуть заявити в поліцію протягом трьох місяців. Якщо ж правоохоронців викликали безпосередньо на місце скоєння злочину, то заяву писати немає потреби – справу порушать без прохання постраждалого. Так само поліція на місці може призначити термін заборони на контакти, порушення якої вже вважається криміналом. Покарання за рукоприкладство (без важких тілесних ушкоджень) може коштувати досить дорого: кілька тисяч штрафу або до року в'язниці.

ФРАНЦІЯ ВИЗНАЛА ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО ЛИШЕ СІМ РОКІВ ТОМУ

У Франції парламент час від часу вносить поправки до законів, що стосуються домашнього насильства, розширюють та уточнюють інформацію про самі злочини, роблять покарання більш жорстоким. В 2010 році було прийнято ряд поправок, за якими судді отримали право видавати спеціальні постанови для убезпечення жертв насильства. Мова може йти про зміну місця проживання, яке передбачає направлення до спеціальних соціальних центрів, або відсторонення чоловіка від перебування у сім'ї. За дотриманням останньої вимоги слідкують за допомогою спеціальних електронних браслетів. Закон також ввів новий вид злочину – «психологічне насильство», що дозволило захищати жінок від загроз і знущань нефізичного характеру. 

У грудні 2016 року набули чинності поправки, які забороняють будь-яке застосування насильства по відношенню до дітей.

Незначні епізоди домашнього насильства регулюється цивільним кодексом. Сума штрафу може сягати 15 тисяч євро. У більш серйозних випадках наступає кримінальна відповідальність і до штрафу додається термін позбавлення волі – до трьох років у разі легких травм та до 20 років і більше у разі спричинення каліцтв чи вбивства.

У випадках насильства над дітьми, суворість покарання визначається віком дитини. Якщо жертві менше 15 років, залежно від наслідків можна отримати від 5 до 20 років в'язниці. Якщо дитина старше 15 років, то покарання може визначається з 3 до 15 років.

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ: НАРЕЧЕНОГО МОЖНА ПЕРЕВІРИТИ НА ВИПАДКИ НАСИЛЬСТВА

У Великобританії, як і в Франції, легкі випадки домашнього насильства підпадають під дію цивільного права. Повідомити про факти домашнього насильства жертва може протягом двох років. У жінки, до якої чоловік застосовує фізичне насильство, є можливість по спрощеному варіанту домогтися судової заборони на застосування по відношенню до неї фізичної сили. Порушення цієї вимоги може обернутися вже кримінальною справою – терміном у в'язниці до п'яти років і штрафом. 

Для убезпечення подружнього життя до весілля чи початку спільного проживання, британці можуть звернутися в поліцію і перевірити свого майбутнього партнера на випадки домашнього насильства. Але достовірною інформація буде лиш у разі, якщо про минулі випадки насильства було заявлено та їх внесли до загального реєстру правопорушень. 

У Великій Британії заборонені тілесні покарання дітей, які спричиняють рани чи травми, але немає прямої заборони на застосування «легких» форм покарання. Разом із тим, дітей заохочують розповідати про будь-які форми насильства у сім'ї, з ними працюють психологи, батьків запрошують на профілактичні бесіди, якщо форма насильства виходить за рамки «легкої», до справи залучають поліцію. 

УКРАЇНА: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН Є, ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ВИМАГАЄ ЧАСУ 

Ухвалений 6 грудня Верховною Радою законопроект "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає посилення покарання для кривдників та розширює повноваження нацполіції з контролю порушників. Відтепер «домашнє насильство» включає в себе усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям чи людьми, які разом живуть чи жили. Раніше при незареєстрованому шлюбі факти домашнього насильства кваліфікувалися інакше. 

Покарання за випадки домашнього насильства в Україні визначили у вигляді 150-240 годин громадських робіт, арештом до 6 місяців або позбавленням волі до 5 років.

На європейський манер до кримінального кодексу внесли розділ про обмежувальні заходи, тобто на час розгляду справи, яка кваліфікується як домашнє насильство, можуть заборонити порушникові перебувати у населеному пункті спільного проживання, обмежити спілкування з дружиною/дитиною, заборонити наближатися на визначену відстань до особи, яка постраждала від домашнього насильства. Обмеження встановлюватиме суд на термін від 1 до 3 місяців, за потреби вони можуть бути продовжені й під час або після винесення вироку.

У частині закону, що стосується згвалтувань, змінено не лише визначення, а й доведення самого злочину. Якщо раніше необхідно було довести факт застосування сили до жертви, то тепер «точкою відліку» стане згода чи незгода потерпілої сторони. Саме за таким алгоритмом згвалтування визначають як злочин у країнах Європи.

Щодо насильства над дітьми, значну роль у цьому питанні покладають на працівників сфери освіти. У разі виявлення фактів домашнього насильства, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та нацполіцію (не пізніше ніж за добу), забезпечити постраждалій дитині допомогу психолога або соціального педагога. У свою чергу, медичні працівники повинні будуть повідомляти нацполіцію про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство (стосується всіх), а якщо такі ушкодження має дитина, то лікарі мають повідомити ще й службу в справах дітей.

Ольга Будник, Страсбург

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-