Вільнюський форум: Санкційні списки і лінгвістичні маркери

Вільнюський форум: Санкційні списки і лінгвістичні маркери

695
Ukrinform
Найяскравіші враження від IV Форуму вільної Росії у Вільнюсі

Форум вільної Росії, що проходив у Вільнюсі вже вчетверте, стає заходом все більш традиційним. Регулярний графік – кожні півроку. Одне і те саме місце проведення. Стабільність – в плюс. А мінуси?.. Через відсутність прямих дій і безпосередніх результатів цей черговий Форум, як і всі минулі й майбутні, в принципі дуже легко критикувати, оголошуючи беззмістовним.

Але ця теза легко спростовується таким очевидним фактом, як підвищена увага, що приділяється вільнюському Форуму російської опозиції підкремлівськими ЗМІ. Вибачте, безкоштовно виливати такі цебри ненависті на щось непотрібне і нешкідливе ці хлопці не будуть.

Значить, бояться. Значить, є за що...

ФОРУМ ЛІБЕРАЛІВ, НЕ ЦІКАВИЙ «ЛІБЕРАЛЬНИМ» ЗМІ...

Перша особливість цьогорічного Форуму кинулася в очі на самому початку, на реєстрації учасників у готелі «Асторія». 3-4 знімальні бригади російських пропо-телеканалів нахабно юрмилися не біля порогу, як було у минулі рази, а усередині приміщення, безпосередньо біля стійки реєстрації. Вони тикали своїми камерами не тільки в списки учасників, але і в офіційні документи – паспорти, візові картки, які ті показували.

Подумалося: нічого собі, забезпечення безпеки. Особливо з урахуванням змички Рос-ТВ і російських спецслужб. Але на моє здивоване запитання дівчата, які реєструють учасників Форуму, відповіли, що нічого зробити не можуть. Тепер буде так – згідно з чинним законом.

Деяке здивування викликало повідомлення одного з організаторів Івана Тютріна, що на Форум з технічних причин не прилетить знімальна група телеканалу «Настоящее время». Потім вже, на першій панельній дискусії, присвяченій протистоянню кремлівській пропаганді, у залу запитали – які журналісти представлені. Виявилося, не густо. Укрінформ, супутниковий телеканал «Белсат». А з Росії – Радіо Свобода, Грани.ру, журнал The New Times, який існує тепер виключно в електронному вигляді. Здається, все.

Проігнорували подію «Эхо Москвы», телеканал «Дождь», «Новая газета». При тому, що у тієї ж «Нової» є філія «Новая газета. Балтия», редакція якої базується у Ризі. Серйозний корпункт у цьому місті є і у «Настоящего времени». Тому при бажанні не потрібно було знімальній групі летіти з Праги, можна було під'їхати на авто з Риги.

Чому ж усі вони не приїхали? Ймовірно, через пресинг у Росії проти ЗМІ, що посилився після того, як Russia Today змушена була зареєструватися в США як іноземний агент. Саме зараз умовно «ліберальні» ЗМІ бояться потрапити під роздачу і тому все більше виправдовують лапки у наявному визначенні.

...А ДЛЯ ПРОПАГАНДИСТІВ – ЯК МЕДОМ НАМАЗАНИЙ

Активніше за всіх попрацював у Вільнюсі і висвітлив його у своїх програмах канал «Россия-1». Хоча, зізнаюся, нічого такого викопати або зняти їм не вдалося. Тому доводилося пускати в роботу дуже неоднозначні творчі досягнення: Наприклад, як Айдер Муждабаєв з глузливою гидливістю кидає їм в очі: «Ви – г...но. Російське продажне [пропагандистське] г...но». Грубувато по тексту, але акторськи дуже мило виконано.

Одне слово я взяв у квадратні дужки, тому що в ефірі воно було, а у текстовій розшифровці – ні. Це, знаєте, така особлива сором'язливість повії зі стажем. Слово «г...но» (з трьома крапками) та ще по сусідству зі святим словом «російське» залишено. А ось «пропагандистське» безжально викреслено.

У поле зору «России-1» цього разу прицільно потрапив Марк Фейгін. Але навряд чи треба цьому радіти. Можливо, це якраз пов'язано з планами позбавити його адвокатського статусу. Текст про нього також вартий цитування: «Воинствующие оппозиционеры стараются держать себя в руках. Для них корреспонденты российских государственных каналов – люди нерукопожатные. Вот адвокат Марк Фейгин, защищавший Надежду Савченко, смотрит с яростью, но проходит мимо. Скрывается за спинами литовских охранников, разговора не будет».

Зверніть увагу – не «який захищає Романа Сущенка», а «захищав Надію Савченко». Думається, це не випадково. Це означає, що установка на вкрай обмежене інформування по засекреченій «справі Сущенка» зберігається. Ну і звичайно не «захищав Ільмі Умерова». Навіщо нагадувати про свіжий успіх і адекватного звільненого політика. Маргінальна шебутна Надя тут більше підходить для розкрутки.

Оскільки виробник «солов'їного посліду» цього тижня у невеликій відпустці, то на вільнюському Форумі відтопталися в ефірі менш рейтингової програми «60 минут». Правда, запрошену туди в першу частину програми Ксюшу Собчак на «полив» жорсткої опозиції (яка, до речі, вельми негативно ставиться до неї) розкрутити не вдалося. Натомість вже у другій частині програми за її відсутності була суцільна (і досить нудна) лайка.

А ось «Первый канал» зі своїми засланцями відзначився. Їм вдалося влаштувати провокацію. В кафе при готелі, де проходив Форум, до сімейної пари учасників підсів провокатор, що почав хамити дружині. Коли чоловік заступився, сталася невелика сутичка. Нічого особливого, не шедевр, не «розп'ятий хлопчик», але все ж можна вважати певною творчою удачею, оскільки сюжет тепер можна було закінчити таким яскравим фіналом: «Майбутній успіх справи вирішили, як водиться, відзначити. Тільки от не розрахували сили і закінчився форум бійкою. Один із постояльців фешенебельного готелю по-чоловічому відповів опозиціонеру, який перейшов усі межі. У підсумку заспокоювати учасників форуму довелося литовській поліції».

Але ось перечитав і засумнівався, чи можна це вважати успіхом «первоканалий»? Адже в Росії зараз – виразний культ сили, послідовна архаїзація, оспівування «мягких женских баб» і «твердых мужчинских мужиков». Так що описувана картинка, в якій опозиціонер трохи нажрався і в міру побився для середньостатистичних росіян може виглядати навіть привабливо: а чьо, нормальний мужик, не хлюпік, не очкарик...

УКРАЇНСЬКИЙ АКЦЕНТ РОСІЙСЬКОГО ФОРУМУ В ЛИТОВСЬКІЙ СТОЛИЦІ

Щодо сутнісної та змістовної частини Форуму, то я звітував про неї у новинах. Тут також можна констатувати позитивну динаміку. На відміну від перших форумів, не спостерігалося буйних виступаючих, які чують тільки себе, або починають виголошувати пафосні промови і читати вірші. Говорили все за справою, вміли чути інших. Чітка організація - розклад, розуміння, що, де, коли і як.

Російських телепропагандистів найбільше плющило, як чортів від хреста, через початок системної роботи зі складання санкціонних списків. Судячи з усього, це теж правильне, своєчасне рішення. Дуже важливо, що в даній практичнійдискусії брав участь Андрій Ілларіонов, який сьогодні консультує владу США у питанні підготовки чергових санкцій проти кремлівського режиму. Здавалося б, лише одна справа, але веде до безпосередніх швидких результатів.

Але, як говориться, «наші чесноти є продовження наших недоліків». Регламентованість та чіткість іноді починали здаватися недоліком, а не перевагою. Форма обговорення - лише панельна дискусія. При цьому виступи довірених осіб «кандидатів у кандидати» Олексія Навального та Ксенії Собчак по суті перетворювалися на словесну дуель. Так може, цю тему спочатку варто обговорити саме в такій формі?..

Також іноді з'являлося відчуття дежавю: ось на цю тему цей спікер, людина, безумовно, сама собою цікава і шановна, здається, вже говорив на минулих Форумах. Приємно, до речі, що з нових виступаючих, мабуть, найбільш затребуваним виявився латвійський фахівець з історії КДБ Лінард Муциньш, рекомендований організаторам «Укрінформом».

І загалом українські спікери на Форумі були досить помітні. Аналітик Тарас Березовець виступив на панелі «Путінський режим на міжнародній арені». Політолог Юрій Романенко впевнено вів важливу і непросту дискусію «Століття жовтневої катастрофи. Відмова від радянського правонаступництва». У ній були зібрані чотири людини з протилежними, як сторони світу, поглядами. Ліберальний антиімперець Андрій Ілларіонов; ліберальний імперець Ігор Чубайс; ліберальний песиміст, литовський політолог Рімвідас Валатка («Росія знаходиться за межею території, на якій можлива демократія. В Україні і навіть Білорусі – можлива, а в Росії – ні») і сльотавий "дощовий" угодовець Костянтин Еггерт (співробітник т/к «Дощ»).

Романенко досить вправно справлявся з таким складним, зубастим квартетом. А рівень полемічності дискусії добре ілюструється таким прикладом. Коли Чубайс заявив тезу, що «у Росії був довгий період збирання земель», то Ілларіонов наступний за ним виступ розпочав з такої репліки: «Дозволю собі уточнити. Це було збирання ЧУЖИХ земель».

«МАРКЕРИ» ШАНОБЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО УКРАЇНІ

Ну і окрема історія: вражаючий виступ, точніше – звернення до російських лібералів Айдера Муждабаева. «Багато російських ліберальних політиків, публіцистів навіть не помічають імперства в самих собі, в якихось дрібницях. Мені здається, якщо ми хочемо лікувати Росію від імперського прокляття, то ми повинні все ж таки кожен почати з себе», – таким був вступ в тему.

А далі Айдер просто, коротко, дохідливо розповів присутнім про лінгвістичні «маркери» шанобливого ставлення до України. Для початку російським лібералам було запропоновано припинити говорити «на Україні», оскільки це «політичний привід»; правильно робити наголос у слові «український»; писати без дефіса перше слово у словосполученні «кримськотатарський народ». За словами Муждабаева, коли російський політик, публіцист не дотримується даних правил, для українців – це маркер його зневажливого ставлення до України в цілому.

Кримськотатарський журналіст також з гіркотою констатував байдужість переважної більшості росіян до долі кримських татар в анексованому Криму, відсутність рефлексії з приводу того, що у XXI столітті російська влада проводить там репресії за етнічною ознакою. Повторюся, вражаючий виступ.

(Востаннє таке естетичне задоволення від етичних пояснень я отримував, коли Еміне Джеппар пояснила ведучій інформаційної програми «Дождя», колишньої одеситці Анні Монгайт, чому вона буде відповідати на її запитання українською: якщо телеканал телефонує заступнику міністра якоїсь країни, то він повинен мати перекладача для спілкування з ним).

І ще дуже важливим у цьому зібранні російських опозиціонерів, які мають найбільш принципові і непримиренні до путінського режиму погляди, були слова, які всі говорили, прощаючись: «До зустрічі на наступному Форумі». І дай Бог, щоб усі, хто поїхав до Росії, а не в еміграцію, дійсно змогли приїхати до Вільнюса, а не у протилежному напрямку.

Передбачається, що наступний Форум буде у квітні, незабаром після президентських «виборів-2018». Наявність такого вільного майданчика для обговорення, освіти, просто комунікації в умовах все більш авторитарної та архаїчної РФ, просто безцінна.

Олег Кудрін, Вільнюс.

Фото: Олег Кудрін, Укрінформ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-