Історик  Глембоцький і польсько-російські “шпигунські війни”

Історик Глембоцький і польсько-російські “шпигунські війни”

647
Ukrinform
Депортацією поляка Росія “уполювала двох зайців”: помстилася за видворення росіянина і позбулася “невигідного” історика

Із Росії кілька днів тому видворено польського історика Генріка Глембоцького. Це був очікуваний крок у відповідь на позбавлення у жовтні права на перебування в Польщі російського науковця Дмитра Карнаухова, якого польські спецслужби підозрювали у роботі на ФСБ. 

Попри те, що нібито відновлено статус-кво за формулою “зуб за зуб”, осад залишився. Передусім, він залишився у Варшави, адже Москва схопила першу ліпшу жертву, яка потрапила під руки і хоч приблизно відповідала критеріям російського вигнанця з Польщі. 

“ЗУБ ЗА ЗУБ”

Польського історика ФСБ “зустріла” на залізничному вокзалі у Москві 24 листопада, куди він прибув із Санкт-Петербурга. На місці йому було вручено повістку про необхідність упродовж 24 годин залишити територію Росії. Інакше б його депортували примусово. Наступного дня дослідник вже був у Польщі, а в неділю Інститут національної пам'яті (ІНП) у Варшаві в офіційній заяві з цього приводу підкреслив, що таке рішення означає блокування історику доступу до російських архівів. 

Науковий співробітник Ягеллонсього університету в Кракові, співробітник краківського відділу ІНП Польщі Глембоцький майже 25 років займається вивченням польсько-російських відносин XIX-XX століть. Зокрема й періоду сталінського та комуністичного терору, на який погляди Варшави і Москви значно відрізняються. 

1
Генрік Глембоцький. Фото: Andrzej Banaś / Polska Press

До вручення “листа щастя” від російської спецслужби історик встиг прочитати дві відкриті лекції у Санкт-Петербурзі на запрошення Польського інституту. Вони були присвячені долі поляків і річниці антипольської операції НКВС у період так званого “великого терору” 1937-1938 років. Обидві лекції відбулися у приміщенні “іноземного агента” (у світлі російського законодавства) – організації “Меморіал”, що, безумовно, не могло не залишитися поза увагою ФСБ. 

Депортацією польського історика Москва “уполювала двох зайців”: передусім – помстилася за видворення росіянина. А ще – позбулася науковця, який відшуковував у архівах дані, що не вписуються в нинішню історичну політику Росії, і розповідав про це російській аудиторії.

Голова польського ІНП Ярослав Шарек у коментарі польським ЗМІ зауважив: якщо Росія не відмінить цього рішення, це буде невиправна втрата для польської науки. До того ж, такий крок повністю суперечить свободі ведення наукових досліджень.

Реагуючи на ситуацію довкола Глембоцького, МЗС Польщі передало ноту протесту російським дипломатам, але це навряд чи щось змінить.

Про те, що польського історика видворено у відповідь на такі ж дії з боку Польщі щодо росіянина Карнаухова, підтвердило в понеділок МЗС Росії. 

“Ми хотіли б нагадати, що 11 жовтня польська влада за абсурдними звинуваченнями видворила з Польщі російського вченого-історика, який займався викладацькою діяльністю. Заходи щодо Г.Глембоцького є відповіддю на недружній жест”, – написала речниця МЗС РФ Марія Захарова. Натомість, Кремль вустами речника Дмитра Пєскова сказав, що президент РФ Путін взагалі нічого про це не знає. Мовляв, не царська це справа займатися такими дрібницями.

Варто нагадати, що польська Агенція внутрішньої безпеки "видалила" громадянина РФ у жовтні. Приводом стало звинувачення у причетності до ведення гібридної війни проти Польщі та у контактах із російськими спецслужбами. Тоді це викликало гостру реакцію Москви. МЗС Росії підкреслювало, що Варшава всюди бачить прояви “гібридної війни” з боку РФ, а видворення науковця вписується у “свідомий антиросійський курс” нинішнього керівництва Польщі.

КУРСОМ ІСТОРИЧНИХ РОЗБІЖНОСТЕЙ

Під “свідомим антиросійським курсом” Москва, вочевидь, має на увазі досить активну історичну політику Польщі, спрямовану на засудження злочинів комуністичного режиму. А також – видворення з Польщі кілька років тому російського журналіста та дипломатів за підозрою у шпигунстві. Крім того, Москву дратує активна підтримка Варшавою санкційної політики проти Росії на міжнародній арені й протидія будівництву газопроводу “Північний потік-2”.

Хоча нинішня російська відповідь є швидше відлунням шпигунського скандалу, історія відіграє тут далеко не останню роль. Обидві особи є істориками і науковцями у своїх країнах, а в питаннях історичної правди Росія та Польща останнім часом активно сперечаються. Особливо Москва шаленіє від дій Варшави щодо усунення з публічного простору в Польщі символів комуністичної епохи. Зокрема, пам’ятників вдячності радянській армії чи монументів радянським полководцям. Так званий закон про декомунізацію, який був підписаний президентом Польщі у квітні цього року, передбачає практичні кроки в цьому напрямі. Частину таких пам'ятників буде перенесено на кладовища, де поховані радянські солдати, а ті, які погано збереглися, буде утилізовано. 

Для Росії кожен такий пам'ятник для внутрішнього вжитку подається як нагадування про радянську велич, домінацію у Східній Європі й звільнення країн регіону від гітлеризму. Натомість, у сприйнятті поляків радянська епоха є такою ж деструктивною, як і гітлерівська. Масові заслання в Сибір, розстріли НКВС, маріонеткова влада, гальмування розвитку країни – усе це було так само руйнівним для країни, як і нацизм. Але ж у Росії вже певний час триває перегляд історії, і в цій мозаїці Сталін уже не тиран, а такий собі “кризовий менеджер”. Відтак, і до виправдання масових злочинів НКВС уже недалеко, адже процес уже триває. Чи за таких обставин потрібен Москві польський науковець, який шукатиме в російських архівах незручні факти для російського бачення історії й “дурманитиме” росіянам голови своїми лекціями про злочини комунізму? Питання видається риторичним.

Юрій Банахевич, Варшава


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-