Як Путін може врятувати Британію від Brexit

Як Путін може врятувати Британію від Brexit

Блоги
1337
Ukrinform
Досліджується таємне втручання Росії в кампанію напередодні британського референдуму

Президентська адміністрація є найсильнішим інститутом глибоко персоналізованої системи Володимира Путіна: вона постачає його тими розвідданими, які йому потрібні, вона стежить за роботою міністерств і губернаторів, вона координує його брудну політичну «кампанію активних заходів» на Заході. Навесні цього року, коли я був в Москві, мені вдалося поговорити з колишнім співробітником президентської адміністрації. І він сказав, що Путін вимагав видимих успіхів сьогодні на шкоду реальному успіху завтра. Можливо, в цьому сенсі Брексіт виявиться ідеальним об’єктом для аналізу.

Це не повинно когось дивувати. Зображення Путіна в якості гросмейстера геополітики вже давно перетворилося в усім відоме кліше. Але в останні кілька років Путіна, судячи з усього, все частіше оберігають від поганих новин і критики, в результаті чого він став допускати серйозні помилки. Зокрема, він сам і його наближені регулярно демонструють повну нездатність зрозуміти, як працюють демократичні суспільства. І те, що ховається за розбіжностями і недалекоглядністю.

Якщо Путін вважав, що його кампанія хакерських атак, поширення дезінформації, секретної фінансової допомоги певним силам та інші подібні трюки допоможуть йому формувати політичний порядок денний в країнах Заходу, то зараз йому варто переглянути свої переконання. Дійсно, російське втручання в політичні процеси в країнах Заходу – від наміру зіграти на ісламофобському націоналізмі в європейських країнах до спроб скористатися невдоволенням з метою підтримати кампанію Трампа – посилило існуючу політичну і соціальну напруженість.

Але до чого це все призвело? НАТО знову зосередилася на загрозі зі Сходу, і країни Альянсу зараз підвищують витрати на оборону. Ключові європейські лідери, – такі як Еммануель Макрон або Ангела Меркель, – твердо переконані, що Москва є загрозою. Розслідування і судові розгляди заганяють Дональда Трампа в глухий кут. Навіть результати голосування з питання про вихід Сполученого Королівства з Євросоюзу, які так сильно порадували Кремль, що прагне побачити розкол в Європі, тепер опинилися під питанням.

Іншими словами, було б досить весело, якби з усіх політиків і державних діячів саме Путін врятував Британію від Брекcіту. Регулярно надходять достовірні повідомлення (а також поки не підтверджені чутки) про те, що Росія намагалася сприяти Брексіту. І вони загрожують перетворитися на справжню лавину компрометуючої інформації. Ефективність впливу Москви часом була досить сумнівною. ЗМІ і політики схильні перебільшувати вплив англомовного інформаційного агентства Sputnik і телеканалу RT. І навіть кампанії по поширенню дезінформації. Доказів, що вони підштовхнули людей змінити точку зору, поки немає.

Однак або ще в цьому, або на початку наступного року у нас будуть незаперечні докази того, що Росія надавала фінансову підтримку прихильникам виходу Британії з Євросоюзу. Член парламенту Бен Бредшоу (Ben Bradshaw) скористався парламентським привілеєм, аби підняти питання про загадково глибокі кишені Аарона Бенкса (Arron Banks) – головного спонсора кампанії Leave.EU (Полиш ЄС – Ред.).

На цьому тижні виборчий комітет почав розслідування, щоб з’ясувати, чи міг він або одна з його компаній порушити вимоги до фінансування кампанії напередодні референдуму. Джордж Коттрелл (George Cottrell), який раніше був помічником колишнього лідера Партії незалежності Сполученого Королівства Найджела Фараджа (Nigel Farage), був заарештований ФБР за звинуваченням у відмиванні грошей. Ми будемо з нетерпінням чекати закінчення цього розслідування.

Тим часом, за словами джерел в американській розвідці, з якими я обговорював дії Москви, були й інші випадки, коли Росія підтримувала кампанію за вихід з ЄС за допомогою засобів з «чорної каси», як кажуть російські агенти. Найімовірніше, про них стане відомо після того, як на тому боці Атлантичного океану буде проведено кілька допитів. Зрозуміло, щоб оцінити ступінь ефективності цих операцій, потрібні ретельний аналіз і наукова точність. Але коли це могло зупинити тих, хто використовує сенсаційні звинувачення заради здобуття політичної переваги?

І це може статися в надзвичайно зручний момент, надавши британській політичній еліті, все більше стурбованій можливими наслідками Брексіту, шанс розібратися з цією проблемою. Громадськість незадоволена занадто повільним прогресом у переговорах, проте у влади зараз немає чіткого мандату, який дозволив би їй встати на зворотний курс. Підтверджені факти активного таємного втручання Росії в кампанію напередодні референдуму зроблять результати цього голосування нелегітимними – з огляду на незначну  кількісну перевагу прихильників виходу з ЄС.

Твердолобі прихильники Брексіту почнуть виглядати як «корисні ідіоти» Путіна.

Це дозволить уряду або провести другий референдум, або просто проігнорувати результати першого, не створивши при цьому враження, що воно визнає свою помилку або оспорює волю народу. Це також дасть можливість скасувати дію статті 50 або проігнорувати її без будь-яких наслідків. (Хоча формально Євросоюз прагне надати Сполученому Королівству можливість змінити свою думку, деякі представники Брюсселя схиляються до того, щоб покарати Великобританію).

(Стаття 50 Договору про Європейський Союз (Article 50 of the Treaty on European Union) – частина права Європейського союзу, яка описує процес, за допомогою якого держави-члени можуть вийти з Європейського союзу. Її застосування стало широко обговорюватися після референдуму, що відбувся в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії 23 червня 2016 року, на якому більшість тих, хто проголосував, висловилися за вихід Великобританії з Європейського союзу. Великобританія застосувала 50 статтю 29 березня 2017 року, запустивши тим самим вихід з Євросоюзу. Як тільки стаття 50 застосовується, у сторін є дворічний термін для завершення переговорів – Ред.)

Патологічна схильність Путіна до дій, що завдають шкоди, швидше за все, є продуктом його минулого в КДБ, його обурення в зв’язку з втратою Росією статусу наддержави і відсутності інших, більш прийнятних способів просувати інтереси Росії. Поки Путін вимагає від своїх шпигунів, тролів, дипломатів і лобістів користуватися будь-якою можливістю, щоб сіяти розкол і недовіру в країнах Заходу. І незалежно від довгострокових наслідків він ризикує перетворити Росію в державу-ізгоя.

Цілком можливо, що його дії допомогли схилити чашу терезів при голосуванні на користь Брекcіту. Але, – що ще ймовірніше, – вони тепер допоможуть гойднути їх у зворотний бік.

Марк Галеотті, британський політолог, професор

Аriev.info, Theguardian

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-