Курт Волкер: Я матиму третю зустріч із Сурковим орієнтовно 13 листопада

Спеціальний представник США у переговорах з питань України Курт Волкер у п'ятницю провів брифінг для журналістів у Державному департаменті. На ньому американський дипломат розповів про своє бачення ситуації на сході України, результати вже зробленої роботи та окреслив подальші напрями зусиль. Укрінформ публікує неофіційний переклад стенограми з брифінгу Курта Волкера в повному обсязі.  

ГРІНАН (модератор – ред.): Отже, думаю, посол Волкер розпочне зі своїх коментарів і відразу перейдемо до запитань, маємо близько 30 хвилин. Тому ми просто починаємо з вас, посол. 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так, і це – під запис.

ГРІНАН: Це під запис, і ми готові починати.

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Добре. Я радий бути тут сьогодні і думаю, це чудова нагода ознайомити всіх вас із тим, що відбувалося протягом останніх більше ніж трьох місяців, з того часу, як мене призначили працювати на українському напрямі для американського уряду. Загалом, я вважаю, що ми побачили значне пожвавлення і активність, подекуди позитивні. Отже, на мою думку, варто підсумувати, де ми перебуваємо зараз, і якими можуть бути наступні кроки.

Насамперед, дозвольте мені підкреслити, що наразі це досі гаряча війна. Це – активний конфлікт. Більше десяти тисяч людей загинули, понад 2 млн стали переміщеними особами. Це відбувається вдень і вночі. Щоночі порушується домовленість про припинення вогню, порушується по кілька разів, і останнім часом ці порушення дещо почастішали. У вересні, після поновлення зусиль щодо припинення вогню, відбувалося певне затишшя, але воно зійшло нанівець, і обстріли знову почастішали. Оскільки наближається зима, зрозумілими є занепокоєння в гуманітарній площині. Необхідно переконатися, що люди матимуть доступ до всього необхідного для того, аби вижити взимку, а це не так просто з огляду на конфлікт.

Тільки уявіть, у середньому щотри дні гине український солдат, у своїй країні, захищаючи власну країну. Уявіть, що це відбувається в будь-якій іншій державі – у вас на батьківщині, і ваші солдати б’ються на власній території, щоб захистити її. Це – надзвичайне напруження, і цьому конфлікту треба покласти край.

Отже, що ми зробили? Нам вдалося досягти того, що США дуже активно залучені до дипломатичного процесу, пов’язаного з Мінськими домовленостями, спостерігають і просувають їхню практичну реалізацію. Проблема вже роки не виходить за межі порочного кола, коли російська сторона заявляє, що українці не виконують політичних кроків, передбачених Мінськом, таких як амністія, особливий статус для східних регіонів України та вибори. Українці відповідають, що були би раді все це виконати, якби могли, але це неможливо, оскільки немає доступу до (окупованих – ред.) територій, порушується домовленість про припинення вогню, не припиняється насильство, території повністю окуповані. Як можна це виконати – практично й фізично? І, до всього, такі зміни важко провести через парламент в Україні, коли на території країни йде війна і не вживаються кроки для її припинення. 

Тож, ситуація дуже й дуже складна. Тому ми, США, повинні спробувати знайти вихід із глухого кута. Обговорення ми проводили з урахуванням передусім того, що Росія заявляє про підтримку відновлення територіальної цілісності й суверенітету в рамках Мінських домовленостей. Це є частиною Мінських домовленостей, Росія підтримує це. Росія також заявляє, що її стурбованість стосується безпеки та умов проживання російськомовного населення України. Але якщо подивитися на ситуацію в Україні, поїздити країною, порозмовляти з людьми – я мав таку нагоду, і це може зробити кожен охочий – там мільйони й мільйони людей, які говорять російською, і почуваються вони чудово. Єдине місце, де російськомовне населення стикається з труднощами – там, де є російські війська, на окупованих територіях на сході країни. І тільки через те, що там триває конфлікт. Отже, люди там під загрозою – не тільки російськомовні, а всі.

Тож, якщо саме це викликає занепокоєння Росії, то ми могли би домовилися чи потенційно домовитися; і якщо кінцевою метою є відновлення українського суверенітету на цих територіях, то ми з цим також погоджуємось. Таким чином, ми намагаємося виходити з цього та оцінити, чи можна створити умови для миротворчих сил, сил під мандатом ООН, для встановлення контролю над територіями на сході України. Це дало би змогу відновити довіру з обох боків – принаймні, довіру до міжнародних сил ООН – та створило би можливості для України просуватися в реалізації Мінських домовленостей, зокрема – провести вибори, що зараз зробити неможливо. Це те, чого ми хотіли би досягти.

Ми вдавалися до активних дипломатичних кроків у координації з Німеччиною і Францією, які відіграють провідну роль у Нормандському процесі з цього питання; зі США; Великою Британією і Швецією, які є членами Ради Безпеки; з Україною – звісно, ми нічого не робитимемо без їх відома, це їхня країна, і тому ми здійснюємо дуже тісну координацію. З липня місяця було п’ять візитів до Києва. Тож ми тісно співпрацюємо на цьому напрямі. Я двічі зустрічався з російським колегою, Владиславом Сурковим, який справляє враження дуже розумного й дуже серйозного співрозмовника. Побачимо, чи зможемо досягти прогресу. І я матиму третю зустріч з ним у Белграді, орієнтовно 13 листопада.

Щоб ми хотіли зробити ще – тут я маю додати ще одну деталь. Після нашої першої зустрічі з Сурковим було цікаво спостерігати, як Росія звернулася в ООН і запропонувала (ввести – ред.) сили ООН на захист східних територій України. Зараз пропозиція Росії стосується тільки лінії розмежування й лише для захисту спостерігачів ОБСЄ. Але, звичайно, це завжди відповідало позиції Росії, тому не дивно, що вони це пропонують. Цікаво те, що вони взагалі звернулися до ООН з пропозицією, зокрема, забезпечити присутність ООН на сході України, раніше вони цього не підтримували.

Тож, це була цікава ініціатива з боку Росії, й тоді ми включили це питання до обговорення як із Україною, Францією, Німеччиною, так і з Росією. І те, що ми хотіли з’ясувати – чи може ця ініціатива розвиватися далі. Оскільки для того, щоб діяльність миротворчих сил була ефективною, їм треба реально контролювати всі спірні території, відповідати за розміщення, а також за контроль над важкими озброєннями, до того ж контролювати територію України до українсько-російського кордону. І якби це сталося, то справді могло би гарантувати безпеку, ви би не турбувалися про безпеку російськомовного населення чи когось іншого, україномовних громадян чи ще когось. Миротворчі сили в регіоні могли би стати просуванням уперед на шляху повернення до імплементації Мінських домовленостей, а це і є нашою метою. 

І це те, з чим ми маємо справу. Ми досі не досягли домовленостей у цьому питанні. Але ми знайдемо вихід. Як я вже казав, моя наступна зустріч із паном Сурковим відбудеться в Белграді за кілька тижнів. Однак, за період з липня було багато зроблено, і це принаймні дає певний привід для натхнення й сподівань на подальший розвиток.

Отже, на цьому місці я зупинюся й буду радий відповісти на будь-які коментарі, запитання, що можуть виникнути у вас. 

ГРІНАН: Кілька запитань. Що, як ми почнемо з Ніка?

ЗАПИТАННЯ: Нік Вадхамс, Bloomberg. Чи вважаєте ви, що Росія є свого роду надійним і чесним співрозмовником у цьому процесі? Або, я маю на увазі, чи є у вас відчуття, що вони дійсно хочуть досягти рішення? Чи вони зацікавлені у продовженні (конфлікту), затягуючи його, допоки можливо мати з цього вигоду? Коли ви спілкуєтеся із Сурковим, чи відчуваєте ви певну довіру в діалозі, і що ви обидва хочете досягти однієї мети, хоча й розходитеся у деталях, або все ж тут виникають великі проблеми з довірою?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Ну, гадаю, я не такий сентиментальний в цьому (посміхається) – тут не йдеться про довіру чи недовіру. Йдеться про те, в чому ми могли би знайти згоду щось робити або не робити. І тут я побачив, що росіяни серйозно ставляться до цієї можливості. Це не означає, що у них є прихильність до цього, і не означає, що вони прийняли рішення. Вони можуть просто вирішити продовжувати в тому самому дусі, як було у випадку з Абхазією чи Південною Осетією, або Придністров'ям. Вони могли би зробити це на сході України. Але вони знають, що ціна за це буде дуже високою. Це продовжить зміцнювати єдність (в Україні – ред.), націоналізм, ще більше орієнтуватиме Україну на Захід. Це залишить санкції незмінними, оскільки санкції діятимуть до повної імплементації Мінських домовленостей. Сама по собі військова операція та утримання цивільної адміністрації потребуватимуть витрат. Це репутація Росії – країни, що здійснила вторгнення й відібрала територію у України. Отже, для Росії це висока ціна, і, як на мене, вони це усвідомлюють. Росіяни мають вибір з того, що вони захочуть робити далі. Вони знають, що існує такий варіант. Це не найкращий варіант, але все ж варіант, і вони можуть його реалізувати.

З іншого боку, якщо вони хочуть уникнути цього, існують способи зробити так. І це стосується розгляду питання миротворчих сил. Миротворчий варіант можливий, і ми будемо раді допомогти. Ми хочемо, щоб це питання (конфлікту – ред.) було вирішено. Ми хочемо цього з самого початку, коли держсекретар Тіллерсон оголосив про моє призначення, він зазначив, що цілі США – це відновлення суверенітету й територіальної цілісності України, а також безпека та захищеність усіх громадян України незалежно від їхньої національності, етнічної приналежності та релігії. І це актуально. Це все, що ми намагаємося зробити, і це насправді те, що, я думаю, ми могли би погодити з Росією. Отже, якщо ми зможемо зробити правильні кроки, можливості існують.

ГРІНАН: Франческо з AFP.

ЗАПИТАННЯ: Франческо, AFP. Ви сказали, що після вашої першої зустрічі Росія звернулася в ООН з цією пропозицією. Була друга зустріч. Незабаром буде третя. Ви вже помітили якусь еволюцію, гнучкість з їхнього боку з цього питання, щодо мандату цих миротворчих сил?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так.

ЗАПИТАННЯ: Або ж наразі це зайшло у глухий кут?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так, так. Завжди добре мати переговорний процес. Завжди добре зустрічатися та обговорювати питання. Як я вже згадував, то нас непокоїть: доступ до всієї зони конфлікту – це не лише лінія зіткнення, а також спірна територія; відведення та моніторинг важкої зброї; і кордон. Росія стає стурбованою, якщо варіант миротворців ООН прив'язується до існуючих механізмів, Мінських угод та їх імплементації, Нормандського процесу та мандату моніторингової місії ОБСЄ. Якщо подивитися на мандат спостерігачів (ОБСЄ – ред.), вони мають повноваження переміщуватися по всій зоні конфлікту, однак їм фізично заборонено робити це зараз, оскільки їх обстрілюють, натомість вони мають це у своєму мандаті.

Отже, насправді, якщо говорити про це, існують деякі загальні речі, що, гаразд, це територія. І це виникло в телефонній розмові між канцлером Меркель та президентом Путіним, коли вона порушила питання про доступ до всієї території. І він відповів, що СММ вже має це у своєму мандаті, і якщо сили ООН захищатимуть ОБСЄ, то вони будуть там, де може бути ОБСЄ. Так що в цьому питанні є певні можливості.

Але також це було би справедливим і в питанні кордону. Мандат Місії ОБСЄ передбачає, що вона має доступ до всього регіону, що могло би означати і до кордону включно. Зараз цього не можна зробити, й вони (місія ОБСЄ – ред.) мають тимчасовий доступ до двох місць. Цього недостатньо, щоб фактично контролювати кордон, але, спираючись на існуючі мандати та розвиваючи миротворчу роль ООН, яка була би надійною (підтримкою), можна досягти спільної основи. Тому варто розглядати це далі. Тут ми і знаходимося.

ГРІНАН: Дмитро з ТАРС.

ЗАПИТАННЯ: Посол, чи можу я запитати про складову повстанців у цьому рівнянні? Ви ніколи не казали про повстанців. Схоже, що великі держави просто намагаються вести переговори між собою без їхнього відома. І попри бажання уряду США видати це за війну між Росією і Україною, це, в основному, внутрішня ворожнеча. Все почалося з цього, й досі так продовжується. Як щодо посилення змістовного діалогу між Києвом та повстанцями?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Я не згоден з вашим посилом. Це не внутрішня боротьба. Це не етнічний конфлікт, це не місцевий конфлікт. Все зводиться до того, що на сході маємо 100% російського командування й контролю над тим, що там відбувається, а з української сторони, очевидно, це Україна, і нічого не вирішено. Очевидно, що є люди, найняті для проведення військових операцій, для роботи в цивільній адміністрації, так званих Луганській і Донецькій народних республіках, люди найняті для цього. Але все це виходить від Росії, і тому відповідно стороною перемовин тут є Росія. І, як я вже говорив, я думаю, існують причини, чому ми можемо досягти реального успіху і, на мою думку, це важливо.

Звичайно, і хочу це чітко зазначити, що в основі Мінського механізму є Тристороння контактна група, в якій представлені Україна, Росія та ОБСЄ. Це три сторони. І на цих зустрічах присутні представники так званих сепаратистів. Таким чином, ці люди можуть бути присутніми в Мінському процесі, але керує процесом саме Росія, прийняття рішень – це Росія, і єдиний спосіб, у якому ми можемо знайти рішення – якщо ми будемо домовлятися з Росією.

ГРІНАН: Конор, ABC.

ЗАПИТАННЯ: Дякую за те, що робите, пане Посол. Це дає поштовх у напрямку залучення миротворчих сил у регіоні. Чи передбачає це надання летальної зброї США українському уряду? І чи було прийняте таке рішення?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Насамперед, ця дискусія про варіант із миротворчістю, в якому акцент робиться на миротворчих силах ООН – це ідея, спрямована на встановлення безпеки та поштовху в імплементації Мінських угод. Це окреме питання, і це важлива концепція.

Інша концепція, про яку ви згадали – самооборона України. Кожна країна, згідно зі ст. 51 Статуту ООН, має право на самооборону. Україна протягом останніх трьох років має конфлікт на своїй території. Вона самостійно виробляє багато зброї і насправді виконала дуже велику роботу з відновлення своїх Збройних сил після того, як вони були суттєво знекровлені в 2014 році. Це дуже помітне відновлення, вони в гарній формі. І я думаю, що самозахист для країни – це обгрунтовано, як і для інших обгрунтованою є потреба допомогти країнам захистити себе. Тому я думаю, що ці два питання окремі – це дві окремі розмови.

Але до чого я вів, це ступінь – не хочу говорити цього – це ступінь руху й позитивного підходу щодо розробки варіанту миротворчої місії, яка дійсно допомогла би розв'язати конфлікт, відновити територію, захистити людей і привести нас до повної імплементації Мінських угод.

ЗАПИТАННЯ: Отже, чи було прийняте будь-яке рішення?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: У мене немає нічого нового по цьому питанню. Ви вже бачили багато дискусій, і я не маю нічого нового, що можна сказати про це.

ГРІНАН: Метт.

ЗАПИТАННЯ: Чи ви вже сказали росіянам, що ви хочете бачити миротворчі сили?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так.

ЗАПИТАННЯ: Тож, чи очікуєте ви отримати – якщо це було представлено їм – чи очікуєте ви отримати відповідь від Суркова?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Я сподіваюся, що під час зустрічі в листопаді ми матимемо детальну, серйозну розмову про це. Порядок передбачає, що питання передаються іншій стороні. Росія зробила перший крок і проявила ініціативу, запропонувавши резолюцію РБ ООН. І це безумовно відображає позицію Росії. І ми маємо обговорити це з Україною, обговорити з Францією й Німеччиною та іншими, а також сформувати позицію, що ось саме те, що, на нашу думку, має бути зроблене, аби процес був ефективним. 

Я говорив про це з Сурковим у жовтні, і це дає відповіді на запитання, які ми мали раніше. Це було корисно, оскільки я набагато краще став розуміти, у чому полягають деякі побоювання Росії, і які з них не викликають занепокоєнь. Отже, це дало нам деякий провід. Це дало нам бачення щодо просування цієї ідеї, яку я обговорював протягом останніх кількох тижнів з Україною, Францією, Німеччиною та іншими учасниками. І зараз ми повернемося до росіян з певними конкретними пропозиціями. 

ЗАПИТАННЯ: Тож ідеться про конкретні пропозиції у цих сферах, розміщення (миротворців – ред.)?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так. 

ЗАПИТАННЯ: Але основні пропозиції вони вже знають, так?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Що ж, вони знають про це у загальних рисах, але ми не звертались до них і не казали, мовляв, добре, тепер ми вас почули, взяли до відома ваші занепокоєння, а щодо зв'язків між існуючими мандатами, Мінськом, підтримкою СММ, ми все це візьмемо в роботу і спробуємо поєднати, а потім повернемося з деякими ідеями. 

ЗАПИТАННЯ: Гаразд, отже ви не чекаєте від нього – ви не чекаєте, що він ясно висловиться і скаже: добре, давайте діяти або ж ні, на цьому все?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Ні, думаю, знадобляться подальші переговори.

ЗАПИТАННЯ: Добре. Ще одне питання.

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Але це відбуватиметься на рівні конкретики.

ЗАПИТАННЯ: Добре, зрозуміло. Це буде дещо неочікуваним, але мене цікавить те, що відбувалося тут цього тижня. Тобто, ситуація навколо розслідування справи Мюллера та звинувачень проти Манафорта, чи впливає це на ваші зусилля щодо України? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Жодним чином не впливає. Що я скажу, минулого тижня я був у відрядженні, я був у Швеції, у Німеччині, в Україні – там усі за цим пильно стежать. Але що я роблю – я зосереджений на завданні. Я знаю, що це актуально, я знаю, це цікаво для вас, є про що поговорити, але... 

ЗАПИТАННЯ: Чи говорите ви про тих, хто має відношення до процесу? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так, о так, про всіх, всіх.

ЗАПИТАННЯ: Добре.

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Суспільство, журналісти, чиновники, ви не можете це пропустити. Це... 

ЗАПИТАННЯ: Так. 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Більше ніж слон у кімнаті. (сміється) 

ЗАПИТАННЯ: Але чи не вважаєте ви, що це внесе деструктивний елемент? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Ні, але я говорю “Дивіться, ми перебуваємо тут, а це – питання, які нам треба вирішити. Що ви думаєте? Як ми можемо звести їх разом?” І, насправді, ми можемо щось зробити, залишаючись в зосередженими на питанні.

ГРІНАН: Тетяна, РИА Новости 

ЗАПИТАННЯ: Вітаю. Дякую за те, що ви робите. Тетяна Калмикова, агентство РИА Новости. Запитання в розвиток про цю резолюцію, ініційовану Росією. Чи знаєте ви про те, чи готувала Україна власний проект резолюції? Оскільки були деякі чутки, деякі новини у вересні про це.

І друге запитання: Ви недавно повернулися з Києва до Вашингтона, чи плануєте ви зустрітися з представниками цих регіонів – з Донбасу та Луганської області в майбутньому? Це взагалі можливо? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Отже, Україна – пару років тому – порушила питання про миротворчі сили на сході України. Тоді Росія не була готова до цього. Коли потім, у вересні, Росія висловила ідею розміщення сил (ООН – ред.) для захисту, Україна була готова йти далі у реалізації власної пропозиції.

Однак, відколи почався певний прогрес, почалися обговорення, коли Сполучені Штати стали більше долучатися до процесу, вести прямий діалог з РФ, росіяни проявили ініціативу і вийшли з пропозицією. Ми обговорювали це все також з Україною й зазначали: “Дивіться, давайте не будемо наполягати на спірній резолюції. Давайте спробуємо організувати обговорення принципів, того, що мають робити миротворці, аби діяти ефективно, подивитися, чи можемо ми взагалі досягти якихось домовленостей, замість того, щоб вдаватися до суперечок”.

І зараз ми на цьому етапі. Ми обговорюємо принципи та елементи, які повинні бути в майбутній резолюції Ради Безпеки ООН. І якщо ми зможемо дійти згоди, це буде найкращим шляхом вперед, тож ми не сперечаємося в проектах на кшталт цього.

ГРІНАН: Пол, The Wall Street Journal

ЗАПИТАННЯ: Щодо зустрічі – можливої зустрічі – або якщо ви...

ПОСОЛ ВОЛКЕР: (у продовження про зустріч з представниками ДНР і ЛНР – ред.) Так, як я уже говорив, в цьому питанні рішення приймає Росія, і я думаю, мені треба спрямувати зусилля США на цьому напрямі, щоб говорити напряму з Росією. Якщо ми вирішимо це, якщо встановимо мир, якщо всі жителі сходу України будуть у безпеці – російськомовні, україномовні та всі інші – і ми матимемо реалізацію Мінських домовленостей, і відновиться суверенітет України, я із задоволенням відвідуватиму Луганськ та Донецьк та спостерігатиму, як відновлюються ці території.

ЗАПИТАННЯ: Обережно, бо...

ГРІНАН: Пол, The Wall Street Journal -- 

ЗАПИТАННЯ: ...якщо вам вдасться це зробити, вас можуть призначити новим посланником з сирійського врегулювання. (Сміються) 

ЗАПИТАННЯ: Чи можете сказати, які пункти з боку росіян залишаються проблемними? Там, здається, було кілька моментів, коли вони погоджувались на введення миротворчого контингенту лише, якщо у складі миротворців будуть росіяни. Чи цей пункт знятий із порядку денного? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Мені про це ніхто не казав. 

ЗАПИТАННЯ: Добре. 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Мені про це не говорили. 

ЗАПИТАННЯ: Добре. 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Думаю, важливо мати неупереджені миротворчі сили. 

ЗАПИТАННЯ: Але які питання залишаються невирішеними? Які питання вони (росіяни – ред.) порушують, що, як ви сказали, стоять на заваді?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Добре --  

ЗАПИТАННЯ: -- Чого хочуть США, але це є проблемним для них?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так. Отже, як я говорив, те, що ми отримали після зустрічі в жовтні, це наявність рамочної програми: Мінськ, Нормандський формат, спостерігачі ОБСЄ і частина Мінського договору – це та послідовність, яка є у "Мінську". Те, що не зовсім зрозуміло, це відсутність чіткості по часових рамках. Це все – лише на папері, без часових рамок. Але їм (росіянам – ред.) важливо бачити політичні кроки з українського боку.

Для прикладу, той факт, що Україна 6-го жовтня поновила закон про спеціальний статус для східних регіонів, мені здається став важливим кроком, бо це був політичний крок з боку України, який свідчить про готовність після імплементації дотримуватися цього статусу. Отже, мені здається, це з розряду тих речей, які є важливими для Росії. 

Буде цікаво подивитися під час наступної зустрічі, чи виникнуть інші конкретні питання, але станом на зараз – це поки все, що є перед зустріччю в листопаді. 

ЗАПИТАННЯ: Чи не викликає у вас занепокоєння, що Росія може розглядати миротворчі сили ООН як можливість насправді убезпечити регіон для себе? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Отже...

ЗАПИТАННЯ: ...Не витрачаючи на це кошти та ресурси?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Дивіться, на мою думку, Росія має вибір. Можливо це буде схоже на створення ще одного замороженого конфлікту, окупованої території як Абхазія або Південна Осетія, чи Придністров’я, що передбачає, як я казав, дуже великі витрати, але це можливо. Якщо хочуть, вони можуть це зробити, проте така кампанія – надто дорого коштує і несе з собою розчарування, бо всім прикро бачити, що конфлікт між Україною і Росією триває, вам важко бачити, як убивають російських солдат. Це жахливо. Тож, на щастя, цього можна уникнути.

Натомість, альтернатива для Росії – вивести війська та сприяти розміщенню миротворчого контингенту ООН, який забезпечить мир для всіх та створить умови для подальшої імплементації Мінських домовленостей. Таким може бути інший сценарій. Я не бачу сценарію, за яким ця ситуація так і залишиться невизначеною, й точно цього не станеться з позиції міжнародної спільноти. Не думаю, що хтось прагне Кіпрського сценарію (сміються). Я навіть не знаю, скільки вже років миротворці перебувають на Кіпрі, не думаю, що Україна цього хоче. Очевидно, що вони хочуть повернути території під суверенітет України, тому мають стимул досягти успіху з імплементацією Мінських домовленостей.

ГРІНАН: Еббі, NBC. 

ЗАПИТАННЯ: Добридень, Ебіджаль Уильямс, NBC. Мені цікаво, ви говорили, що вересень був відносно продуктивним місяцем, водночас збільшується рівень насильства, хоч Росія і вносить пропозицію до ООН щодо миротворців. Чи немає тут протиріччя? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так, отже -- 

ЗАПИТАННЯ: -- і чому саме зараз? -- 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Гаразд. 

ЗАПИТАННЯ: -- Чому вони вирішили просуватися саме зараз, коли конфлікт уже триває так довго? 

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Отже, давайте поглянемо на послідовність – що і як відбувалося. Я зустрівся з Сурковим 24-го серпня; 5-го вересня Росія запропонувала ввести миротворців ООН для захисту спостерігачів ОБСЄ на лінії конфлікту. Приблизно 1 вересня у телефонних переговорах у рамках Нормандського формату – здається, це було 1 вересня – президент Путін, Меркель, Порошенко, Макрон погодилися на так зване "шкільне перемир’я", покликане скоротити рівень насильства до початку навчального року, що означало готовність знову повернутися до процесу.

Це спрацювало. Рівень насильства скоротився на три чверті протягом кількох тижнів. Потім знову був відкат назад, і два тижні тому був особливо поганий тиждень, в тому числі з численними випадками застосування важкої зброї. Це щось схоже на описування зигзагів навколо. Рівень насильства нижчий, ніж був на початку року. Лютий був дуже важким місяцем, зокрема. Але тоді (рівень насильства – ред.) був вищим, ніж у вересні.

Якщо ви поговорите зі спостерігачами ОБСЄ, вони скажуть, що дуже часто бачать подібну картину. Частково вони вбачають у цьому політичні причини, частково це може бути пов’язане з ротацією військ, частково – із погодними умовами. Тож, пояснень може бути безліч. Якщо говорити про визначені терміни, маємо переговори по телефону в рамках Нормандського формату, маємо так зване "шкільне перемир'я", маємо внесений Росією проект резолюції, і з того часу відбувалася взаємодія на цьому напрямі, однак протягом останніх двох тижнів повільно зростав рівень насильства. Я не певен у тому, які для цього були причини, проте конфлікт триває, у людей стріляють снайпери, обстрілюють мінометами, з української сторони також відповідають, і це продовжується. І це – справжня трагедія, ось чому ми хотіли би справді досягти довготривалих домовленостей, реального припинення вогню, розмежування сил, виведення тяжкого озброєння, а також введення миротворчих сил, що дало би змогу припинити насильство та зробити подальші політичні кроки.

ГРІНАН: Дейв Кларк, AFP. Я думаю, це наше останнє запитання.

ЗАПИТАННЯ: Привіт, Дейв Кларк, AFP. Вибачте, можливо про це вже запитували до того, як я прийшов. Я трохи запізнився. Коли я вже заходив, я почув лише про Луганськ і Донецьк. Чи Крим взагалі фігурує в усьому цьому?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так, це гарне запитання, і дякую за те, що ви його порушили. Принцип тут такий самий: Росія вторглася та окупувала територію. У випадку з Кримом вона, крім того, заявила про анексію цієї території. Тому ми маємо однаковий підхід в обох випадках: не визнали жодного з них та не будемо визнавати.

Якщо у нас є шанс досягти прогресу в одному з конфліктних регіонів, Східній Україні (і саме це передбачається Мінськими угодами), ми повинні рухатися далі. Чому – давайте не будемо відступати від цього через кримське питання, але це також не змінює нашого ставлення до Криму. Ми не визнаємо його окупації та анексії.

А щодо Мінських угод, вони діють з 2014 року. Вони започаткували Нормандський процес. Це дипломатичні зусилля, до яких мене запросили долучитися, тому я про це й розповідаю. Втім загальна позиція США у цих питаннях не змінюється.

ЗАПИТАННЯ: Але частина ваших зусиль, коли ви маєте справу із ситуацією в Луганську та Донецьку, полягає в тому, щоб послабити санкції, якщо росіяни співпрацюватимуть. Чи можуть вони добитися полегшення санкцій, якщо Крим залишається (окупованим – ред.)?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Так. Існують санкції, пов'язані із проголошенням (Росією – ред.) анексії Криму, а також існують санкції, пов'язані з невиконанням Мінських угод. Крім того, існують санкції, запроваджені з інших причин, як, скажімо, через Акт Магнітського. Коли ми говоримо про послаблення санкцій в нашому випадку, ми говоримо про ті санкції, що були застосовані в результаті конфлікту на Сході України та невиконання Мінської угоди. І якщо вона буде виконана повною мірою, відбудеться відповідне послаблення санкцій. Ті санкції, які були запроваджені, зможуть бути скасовані. І це є узгодженою позицією як США, так і ЄС.

ГРІНАН: Дуже дякую, посол Волкер.

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Дякую.

ЗАПИТАННЯ: Чи знаєте ви – хоча я думаю, мабуть, це краще адресувати мінфіну або комусь іншому – якщо вони (росіяни – ред.) доб'ються зменшення (санкцій – ред.) за те, що буде зроблено на сході (України – ред.), чи дійсно це буде – чи відчують вони користь з цього, враховуючи той факт, що на них накладені такі потужні інші санкції?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: На моє розуміння, санкції, пов'язані з "Мінськом", є суттєвими, й тому, я думаю, що вони могли би...

ЗАПИТАННЯ: Але вони не є частиною більш широких – кримських санкцій?

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Ні.

ЗАПИТАННЯ: Тож...

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Ні, те що сталося, давайте повернемося до 2014 року – ніхто не очікував такого розвитку подій у Криму. Й тоді, коли вони це зробили, в це ніхто не міг повірити до кінця, тому санкції, які були введені тоді, не були грунтовними. Потім, коли вони зробили це вдруге, санкції були більш суворими. Тож, скасування санкцій, пов'язаних з "Мінськом" після повної імплементації Мінських домовленостей, я думаю, було би суттєвим (для росіян – ред.)

ГРІНАН: Чудово. Спасибі всім.

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Дякую.

ЗАПИТАННЯ: Дякую.

ПОСОЛ ВОЛКЕР: Спасибі.