Минулого тижня в столиці Латвії проходила традиційна Ризька конференція, The Riga Conference. З 2006 року в Ризі щороку збираються політики і експерти, щоб обговорити питання зовнішньої політики і оборони; проблеми, що зачіпають трансатлантичне співтовариство.

Міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевич, як представник приймаючої сторони, мав надзвичайно завантажений графік. Однак при цьому він все ж знайшов час, щоб відповісти на кілька запитань від Укрінформу.

ТРИВОЖНА СИТУАЦІЯ, ЯКА СКЛАЛАСЯ В ЄВРОПІ – НАДОВГО

- Як би ви могли підбити підсумки Ризької конференції-2017?

- Якщо узагальнювати все, що ми почули за два дні її проведення, то всі теми добре знайомі: НАТО; регіональна безпека; питання майбутнього Євросоюзу; питання Східного партнерства; реформи в Україні; Молдова, Грузія, інші наші східні партнери, наприклад, Білорусь, Вірменія, Азербайджан... Я думаю, що в цілому ця конференція є кардіограмою осіннього сезону 2017 року.

На ній я почув певний оптимізм щодо майбутнього Євросоюзу, але й певний песимізм з приводу безпеки. При цьому ми всі розуміємо, що ситуація, яка склалася в Європі, вона – надовго (подобається нам це чи не подобається). Складові частини цієї картини: те, що відбувається на сході України, протизаконна анексія Криму і щойно проведені навчання «Запад-2017», які показують певне воєнне протистояння в цьому регіоні...

Знаєте, я мабуть, уточнив би своє попереднє визначення. Ризька конференція скоріше навіть показує енцефалограму (в медицині – фіксування активності головного мозку. – Ред.) мислення політиків, журналістів, експертів. Завдяки їй, ми ясніше бачимо, де, в якому світі знаходимо себе в 2017 році.

- Що було нового і важливого саме на цій конференції?

- На мій погляд, нове – те, що тут виступив заступник секретаря Ради безпеки Російської Федерації (Михайло Попов брав участь у відкритій дискусії «Quo Vadis?/Куди йдеш, Росія?» – ред.). Навіть не пам'ятаю, коли це було в останній раз. Ця конференція іноді обговорює Росію, але не говорить з Росією. Цей виступ був досить цікавий. При цьому, звичайно ж, ми залишаємося при своїй думці, російські партнери – при своїй. Але для мене це була головна новизна у конференції.

- А який ви можете припустити порядок денний на майбутній рік?

- У наступному році, безсумнівно, буде щось інше, нове, цікаве, з'являться інші проблеми для обговорення. Ймовірно, більше уваги приділимо Великобританії. Тому що тоді будуть підходити до завершення переговори про Brexit.

ВАЖЛИВО, ЩОБ УКРАЇНА ЗАЛИШАЛАСЯ В ПОРЯДКУ ДЕННОМУ ЄВРОСОЮЗУ

- Які найважливіші месиджі, заяви були на Ризькій конференції для України і від України, з урахуванням того, що тут був глава українського МPC Павло Клімкін?

- Думаю, нікого не здивую, якщо скажу, що один месидж – Україна може допомогти сама собі. Вона може стати сильною тільки в тому випадку, якщо буде впроваджувати реформи, здійснювати зміни, які їй необхідні. Ми можемо допомогти і порадою, і грошима. Але ніхто інший не зробить Україну успішною державою, членом європейської сім'ї.

Якщо ж уточнювати саме наші завдання... Перша з них полягає в тому – і я це дуже добре відчув, розмовляючи тут з паном Клімкіним, – щоб зберегти Україну на порядку денному Євросоюзу. Це не можна недооцінювати. Поруч з цим – суміжні питання: санкції проти Росії, питання єдиної зовнішньої політики Євросоюзу по відношенню до східним партнерів... Потрібно, щоб всі ці теми не сходили з порядку денного глав урядів, міністрів закордонних справ, а також і просто широкої громадськості Євросоюзу...

Ви ж бачите, як відбувається. Сталася міграційна криза – і всі газети, телебачення обговорюють її. Що, звичайно, теж важливо і стає найбільш нагальним питанням для європейських урядів, міністрів. Далі, щось відбувається в Сирії – і всі кидаються обговорювати це. Криза в Північній Кореї – з порядку взагалі змітається все... І так щоразу. Але коли починається обговорення і робота в зв'язку з наступним новим кризою, важливо щоб у порядку денному зберігалася Україна.

- Це все перший пункт?

- Так. Другий пункт – збереження фінансового і, я б сказав, інтелектуального пакету для підтримки реформ в Україні. Це буде пов'язано не тільки з кількістю і якістю законів, але і з їх виконанням. Та це вже інша фаза, більш складна у порівнянні навіть з прийняттям потрібних законів.

Третій пункт – ми з паном Клімкіним теж багато говорили про нього. Є така тенденція – зняти з порядку денного, запхати кудись подалі питання про Крим, про ті порушення прав, які там відбуваються, арешти кримських татар. А це велике і важливе питання, яке не повинне сходити з порядку денного міжнародних організацій, починаючи з ООН і закінчуючи ОБСЄ, Радою Європи.

ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ КРАЇН – ЗА ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ВЕТО В РАДБЕЗІ ООН

- Закінчувалася Ризька конференція дискусією про популізм і загрози, які він несе демократичним країнам. Чи є в цьому якась символіка, постановка проблеми на майбутній рік?

- Ні. Можу відкрити організаційні таємниці залаштунків нашої конференції. Так склалося випадково: люди, яких ми хотіли б бачити на дискусії про популізм, змогли приїхати тільки наприкінці конференції. Однак ця проблема сама по собі, звичайно, важлива.

Згадаймо минулий рік. Якщо не помиляюся, тоді конференція проходила наприкінці жовтня. Всі ще тільки чекали виборів у Сполучених Штатах Америки. Була велика невизначеність із виборами по Нідерландах, у Франції, Німеччині. Зараз у нас вже є ясна картина – хто є хто в цих ключових державах. І зараз вже можна проаналізувати, наскільки виправданими були наші побоювання, що в результаті сплесків популізму можуть перемогти партії популістського спрямування. Ми бачимо, що у ФРН «Альтернатива для Німеччини» все-таки пройшла в Бундестаг з 13%: не перша, але все ж. Приблизно та ж картина в Нідерландах... У Франції на президентських виборах, і на виборах в нижню палату все-таки перемогли сили, які ми називаємо центристськими, проєвропейськими. Зараз важливо було підсумувати те, що відбулося на виборах за минулий рік. А також зрозуміти, що потрібно зробити, щоб знизити цю хвилю популізму. І тут потрібно зробити ще дуже багато.

- Інша тема. Ви були на нещодавній Генеральній Асамблеї ООН і там порушували кілька важливих питань. По-перше, про ініціативу, висунуту Францією та Мексикою у зв'язку з тим, що деякі члени Ради Безпеки ООН зловживають своїм правом вето. По друге – про необхідність більш тісної координації між Радою Безпеки ООН і Міжнародним кримінальним судом у Гаазі. Чи стала думка міжнародної громадськості з цих питань більш консолідованою?

- Першу з названих вами ініціатив ми підтримуємо вже три чи чотири роки. І якщо порівнювати нинішню ситуацію з 2014-2015 роками, то ініціативу Франції та Мексики про добровільну стриманість у застосуванні права вето підтримують вже дуже багато країн. Але, на жаль, не всі постійні члени Радбезу ООН, як, наприклад, Російська Федерація, Китай. Ми бачимо також деяку стриманість у цьому питанні Сполучених Штатів і Великобританії.

Однак є й інша ініціатива, яка була темою обговорення на полях тієї ж Генеральної Асамблеї. Вона висунута Ліхтенштейном і полягає в тому, що всі країни, що стають членами Ради Безпеки ООН, утримуються від голосування проти резолюцій, які передбачають усунення порушень прав людини або злочинів проти людяності. А також у тому, щоб можливі злочини, про які ми говоримо, автоматично були передані Радою Безпеки ООН у Міжнародний кримінальний суд. Зараз, до речі, це не завжди відбувається. Подивіться, наприклад, що сталося з двома або трьома резолюціями щодо Сирії у зв'язку із злочинами президента Башара Асада... Словом, і в цій сфері ще дуже багато роботи. Але, повторюся, кількість держав, які підтримують ці ініціативи, до речі, тісно пов'язані одна з одною, зростає.

Олег Кудрін. Рига.

Фото: Укрінформ