Виборча “битва за Москву”? А може, репетиція «виборів Путіна»?

Виборча “битва за Москву”? А може, репетиція «виборів Путіна»?

Аналітика
Укрінформ
На муніципальних виборах 10 вересня опозиція отримала нібито пристойний результат в столиці Росії. Що це значить?

Одразу - принципове: нічого кардинально не змінилося, більшість обраних депутатів представляють правлячу “Единую Россию”, їхня кількість зменшилася на відносні 10 відсотків. Тим більше, ці вибори - вибори низових органів самоврядування окремих районів Москви, що мають достатньо куці повноваження, але без участі яких не можна вирішити питання бюджету або програм розвитку цих самих муніципальних утворень. Власне, інтрига була одна: скільки пройде опозиціонерів та яка політична сила зможе їх згуртувати навколо себе? І отут сталася несподіванка...

На що розраховували та що у підсумку, або За кого голосував Путін?

Інтерес центральної влади та влади власне московської на цих виборах - різнився. Для першої було важливо, щоб все пройшло тихо і без сюрпризів, це вдалося частково - більш ніж низька явка (10,5 %), але відносна територіальна перемога опозиції (див. нижче). А от московська мерія та особисто Сергій Собянін сприймали голосування 10 вересня як референдум щодо схвалення своєї бурхливої діяльності протягом останніх років (а будували, правда, чимало).

Президент РФ Володимир Путін проголосував на муніципальних виборах в Москві // Фото: kremlin.ru
Президент РФ Володимир Путін проголосував на муніципальних виборах e Москві // Фото: kremlin.ru

І от підсумок: у різних районах Москви партія влади матиме трохи більше 1150 мандатів (майже мінус 200), на другому місті практично сенсаційно опинилася опозиційна партія “Яблуко”, що отримала 181 мандат (був 51), а от КПРФ задовільнилася лишень 44-ма (було 212), “Справедлива Росія” має тільки 10 (24), а ЛДПР взагалі - 4 (а було більше 40). Нагадаємо, останні три партії є парламентськими, а те саме “Яблуко” рік тому на думських виборах й близько туди не пустили, хоча в Москві воно отримало понад 250 тисяч голосів, відповідно від 10 до 15 % голосів. Як кажуть, відчуйте різницю - і в ресурсах, і в базових програмних положеннях: “яблучники”, до речі, зобов'язували своїх кандидатів підписувати маніфест, в якому напряму визнавалась незаконність анексії Криму та засуджувалась російська агресія на Донбасі.

І що ви думаєте? 10 вересня “яблучникам” вдалося взяти абсолютну більшість в декількох районах Москви: Гагарінському (взагалі усі 12 обраних депутатів від цієї партії), Якіманці (9 з 10), Тверському (10 з 12), Ломоносовському (7 з 10), Хамовніках (10 з 15) та Тропарьові-Нікуліні (8 з 10). Це, не більше, не менше, означає вихід цих рад із під диктату місцевої адміністрації та значне ускладнення для неї вирішення певних питань (та ж забудова, платні парковки тощо), які раніше “на ура” проходили за лояльних представницьких муніципальних органів. Щоб осягнути масштаб цієї “катастрофи” варто додати, що, наприклад, у Гагарінському районі прописаний та ходив голосувати сам Путін, результати - дивіться вище...

Вічний
Вічний "фронтмен" російської опозиційної партії "Яблуко" Григорій Явлінський

Джокер Явлінського?

Звичайно, із соцмереж та сегменту ліберального російського Інтернету повіяло одразу сподіваннями. Навіть на чергову “відлигу”. Але спробуємо розібратися - що це значить насправді?

Що є партія “Яблуко” зараз? Це достатньо структурована та дійсно історична уже ліберальна партія сучасної РФ, у Думу вона не потрапляє з 2003 року, має вічним фронтменом Григорія Явлінського, який 2018 року уже вкотре планує взяти участь в президентських виборах. Треба констатувати: хоча й Москва та саме ті її райони де “яблучники” отримали більшість, і є місцем концентрації опозиційно налаштованої інтелігенції та корінних москвичів різних соціальних верств, такий підйом “Яблука” не можна вважати тільки підсумком вдалої кампанії. В російський політиці все відбувається не просто так.

Певні зсуви в суспільній свідомості таки відбуваються. Докази? Перед початком перегонів “Яблуко” уклало союз із незалежним політиком, екс-депутатом Держдуми Дмитром Гудковим щодо підтримки Явлінського у 2018-му. А на цих виборах Гудков реалізовував масштабний проект із залучення міських активістів та висунення їх в депутати переважно від “Яблука”. Але потім з’ясувалося, що Гудков висував своїх клієнтів і від інших партій - навіть від КПРФ. Був скандал, і це не давало сподівань на загальний успіх. Але. Характерно, що переможцями від “Яблука” стали переважно висуванці від партії, а не від Гудкова. Тобто, саме “Яблуко” виявилося затребуваним.

Незважаючи на те, що партією з 2008 року формально керує не Явлінський (спочатку це був Сергій Мітрохін, який нині очолює Московське відділення, а з грудня 2015-го - Емілія Слабунова), стратегічні рішення залишаються саме за ним. Є версія, що вже давно гуляє кулуарами, що особисто Путін прихильно ставиться до Явлінського. Або хазяїн Кремля чимось завдячує політику, або Явлінський знає щось таке, що може дорого коштувати Путіну. Хоч би як «конспірологічно» це виглядало, але саме “яблучникам” дозволено відкрито говорити про “Крим не наш” і про справжнього винуватця війни на Донбасі..

Який спільний інтерес може бути у Кремля та лідера “Яблука”? Відповідь очевидна - президентські вибори-2018. Все прозоро: Путіну потрібна перемога, але перемога легітимна в очах усього світу. Вічні суперники ВВП Зюганов, Жириновський та Міронов, звісно, легітимності не додадуть. Для цього потрібен авторитетний на Заході політик, що є опозиціонером, отримає більш-менш пристойний результат (а у випадку Явлінського навіть без фальсіфікацій це може бути 6-7 %, а можна ж й ще “допомогти”). І от цей політик скаже: вибори були так собі звичайно, були порушення, але результат чесний.

Тож результат “Яблука” 10 вересня у Москві можна інтерпретувати і як такий собі очевидний пас Григорію Олексійовичу та навіть символічне вибачення від влади за результат минулорічних думських виборів, коли голоси в “Яблука” порізали (офіційно 1,99%, реально ж за екзіт-полами більше 3%, чого замало для проходження у Думу, але надавало б певні бюджетні та організаційні преференції). Це підтверджується, до речі, результатом “Яблука” на виборах 10 вересня і в Псковській області, де “яблучники” отримали представництво у 19 з 23 районів, та у помітних містах Московської області (Чехов, Наро-Фомінськ).

Підрахунок голосів муніципальних виборів у Москві
Підрахунок голосів муніципальних виборів у Москві

Кого “на царство” у Москві?

Є у виборах 10 вересня ще одна важлива деталь: саме депутати місцевого рівня підписуватимуть згоду на балотування кандидата від певної партії у мери Москви. Згідно із законом, таких підписів має бути не менше 110, і зараз виходить, що висувати кандидатів самостійно підписів вистачає тільки в “Єдиної Росії” та “Яблука”. Звичайно, влітку 2018-го, коли розпочнеться кампанія виборів мера, скоріш за все, як це було 2013-го, ЄР поділиться підписами із комуністами, жириновцями та есерами, вони 5 років тому й кандидату-“яблучнику” трохи “підкинули”. Але реально конкуренція буде саме між кандидатом від влади та висуванцем “Яблука”.

А от у “Яблуці” щодо балотування у Москві у вересні 2018-го боротьба ще точиться. Напряму заявив про своє бажання позапартійний союзник Гудков, йому протистоїть голова Московського відділення Мітрохін (2013-го отримав 3,5% на тлі 28% в Олексія Навального).

І тут на сцену знову вийде Григорій Явлінський, який реально все й вирішує в своїй партії. Він добре розуміє що молодий, амбітний, особисто привабливий Гудков куди більш виграшна кандидатура, що може отримати 30%, може й більше голосів у Москві, навіть можна пофантазувати про другий тур. А це - остаточний вихід на всеросійський рівень політики та реальна змога об'єднання демократичних сил Росії на базі “Яблука». Дмитро Гудков, до речі, за анексію Криму не голосував. Особливо це проявляється на тлі відсутності активності Навального на виборах 10 вересня та примарних шансів на його балотування у президенти навесні 2018 року. От тільки приведе Гудкова до цього, в тому числі і крізь давно знайомі кремлівські кабінети, саме Явлінський, який відігравши свою роль (а він відсвяткував 65-річний ювілей цієї весни), зможе піти на заслужений відпочинок у ранзі головного ліберала Росії, який влади хоч і не досяг, але все одно залишився в усьому правим.

Чи ймовірний такий сценарій у політичному житті Росії? Цілком. Так, усе це “договорняки”, тому тішитися із результатів виборів 10 вересня можна, але дуже обережно. Звісно “яблучники” у окремих московських районах - це краще ніж “путінороси”, а що буде далі - побачимо вже скоро.

Віктор Чопа, Київ  

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-