Європейська "хмарність" над Польщею

Європейська "хмарність" над Польщею

Аналітика
951
Ukrinform
Варшава ризикує сильно послабити свої позиції в ЄС, зокрема втратити вплив на прийняття важливих рішень

Відносини офіційної Польщі з Єврокомісією, а також окремими європейськими країнами, зокрема найбільш впливовими Францією та Німеччиною, переживають етап підвищеної турбулентності. Перелік розбіжностей у поглядах по багатьох питаннях між Варшавою з одного боку та Брюсселем, Парижем і Берліном з іншого, не скорочується, проблеми продовжують наростати, а риторика загострюватися.

Польщу за урядування "Права і Справедливості" (ПіС) Ярослава Качинського вже давно ставлять в один ряд з Угорщиною Віктора Орбана як приклад країни, де демократія є під загрозою. Що далі?

МАКРОН І САНКЦІЇ

У новоспеченого президента Франції Еммануеля Макрона з Польшею якось одразу не склалося. Ще на етапі виборчої кампанії Варшава, поряд з Москвою, стала чи не основним об'єктом критики з боку майбутнього президента П'ятої республіки. Тоді Макрон, до слова, зовсім не заслужено, називав Ярослава Качинського другом націоналістки Ле Пен і президента Росії Путіна, звинувачував Польщу в нечесній конкуренції на внутрішньому європейському ринку і в разі обрання президентом обіцяв запровадити санкції проти Варшави. Цими заявами він неабияк спантеличив польських провладних політиків, які відверто не очікували таких гострих випадів.

Вже після обрання Макрона президентом польський президент Анджей Дуда заявляв, що Макрон повинен буде добряче попрацювати над тим, щоб відновити до себе довіру в Польщі. Після цього президент Франції кілька разів розмовляв з Дудою та прем'єром Беатою Шидло, але своєї думки не змінив. Найбільші претензії Макрона до Польщі є через те, що Варшава не погоджується на перегляд європейської директиви ЄС про урівнювання умов праці між працівниками усіх країн ЄС, наполягаючи, що позиція Польщі веде до соціального демпінгу й недобросовісної конкуренції на ринку праці.

Макрон
Еммануель Макрон

Нещодавно він здійснив турне країнами Східної Європи, відвідуючи Австрію, Чехію, Словаччину, Румунію і Болгарію, ніби показово оминаючи Польщу. У ході цього турне він заявив, що Польща, відмовляючись співпрацювати з багатьох питань у рамках ЄС, зараз перебуває на шляху до самоізоляції в Європі, а польський народ заслуговує на кращу владу. На це відразу відповіла польський прем'єр Шидло, підкресливши, що Польща ані не перебуває в ізоляції в Європі, ані не має конфліктів з іншими країнами Європи. Але Макрон йде далі. В останньому інтерв'ю для французького тижневика "Le Point" він знову покритикував польський уряд за відмову від європейської солідарності й порушення демократичних стандартів у країні. Він також наголосив, що Польща не є речником країн Східної Європи. Цим він, напевно, чи не найбільше б'є по самолюбству Варшави, яка віддавна вибудовувала позицію країни-лідера і речника інтересів країн східної Європи в ЄС.

Заради справедливості варто зазначити, що відносини Варшави і Парижа почали псуватися не лише з приходом Макрона до Єлисейського палацу. Ознаки охолодження з'явилися ще торік, коли Варшава несподівано відмовилася від вже фактично підписаного контракту на купівлю у Парижа 50 військових гелікоптерів типу Сaracal на гігантську суму – 13,5 мільярда злотих (понад 3 млрд євро). Польща тоді пояснювала зрив контракту тим, що французька сторона не погоджувалася на умови польського уряду. Тодішній президент Франсуа Олланд через це відмовився від проведення саміту "Веймарського трикутника", який мав відбутися у Франції.

Зараз ніщо не вказує на те, що відносини між Варшавою і Парижем найближчим часом мали б покращатися. Скоріш за все, й надалі спостерігатимуться випади Франції проти Польщі і навпаки.

МЕРКЕЛЬ І РЕПАРАЦІЇ

Відносини між Польщею та Німеччиною розвиваються дещо за іншим сценарієм, ніж з Францією, хоча і на лінії Варшава–Берлін вже з'явилися ознаки охолодження. Польща і Німеччина просто не можуть собі дозволити якусь відверту конфронтацію з огляду на сусідство і на широкі економічні контакти. Товарообмін між країнами в 2016 році став рекордним за всю історію і склав понад 100 млрд євро, а для Польщі Німеччина є першим економічним партнером.

Чи не найбільшим каменем спотикання між Польщею та Німеччиною зараз є ставлення до прийому біженців з Близького Сходу. Канцлер Ангела Меркель активно виступає за квотний розподіл біженців між країнами Спільноти й лобіює це питання у Брюсселі. Натомість, Варшава є в авангарді країн, які категорично виступають проти цього, пропонуючи альтернативні рішення, зокрема надання гуманітарної допомоги біженцям у таборах поблизу зони конфліктів.

Як аргумент проти прийому біженців у Європі, Варшава наводить приклади терактів за участю вихідців з Близького сходу та Північної Африки у тих же Німеччині та Франції. Утім, позиція Варшави в цьому питанні досить слабо сприймається владними колами у Берліні. Натомість, Варшава активно критикує Берлін за порушення енергетичної солідарності в ЄС і намаганні пролобіювати у Брюсселі дозвіл на подальшу реалізацію спільно з Росією проекту газопроводу "Північний потік-2".

У серпні політики правлячої у Польщі партії ПіС виступили з ініціативою висунення вимог до Німеччини щодо виплат Берліном репарацій Польщі за втрати у Другій світовій війні, а прем'єр Шидло досить несподівано підтримала цю ініціативу. Експерти бундестагу підготували висновок, що після "Договору 2+4" у Польщі немає правових підстав для таких вимог, та й термін давності минув. Офіційний Берлін поки не робив заяв щодо цього. Однак, можна припустити, що німецькі політики не у захваті від появи цього питання у двосторонніх відносинах.

Ангела Меркель
Ангела Меркель

До цього часу Меркель, на відміну від Макрона, намагалася уникати різких звинувачень на адресу Варшави. Утім, канцлер, яка вже за кілька тижнів учетверте поспіль побореться разом зі своїм ХДС за перемогу у парламентських виборах у ФРН, кількома днями раніше чи не вперше виступила з відвертою критикою на адресу Польщі. Вона зазначила, що не може далі мовчати у питанні порушення норм верховенства права над Віслою. За її словами, не можна єдність ЄС будувати коштом верховенства права, таким чином у суперечці Єврокомісія-Польща відверто стаючи на бік Брюсселя.

Попри те, що політики польського провладного табору закликають сприймати цю заяву Меркель у рамках передвиборчої риторики, для багатьох це стало сигналом про те, що Німеччина врешті остаточно долучилися до табору тих, кому не подобається політика нинішнього польського уряду. Це не обіцяє нічого доброго Польщі на зовнішній арені, окрім подальшого послаблення її позицій в Європі.

"ВІЙНА" ВАРШАВИ І БРЮССЕЛЯ

Відносини Єврокомісії й чинної польської влади віддавна є, м'яко кажучи, прохолодними. Брюссель активно критикує Варшаву за порушення демократичних стандартів. Ще на початку 2016 року Брюссель запровадив щодо Варшави механізм оцінки стану верховенства права за прийняття у Польщі досить суперечливого закону про Конституційний суд Польщі, застереження до якого мала "Венеціанська комісія".

Подальші внутрішні реформи у Польщі партії Качинського лише поглиблювали різницю поглядів між Єврокомісією та Польщею. Чергове загострення відбулося влітку цього року після швидких кроків польської влади щодо суттєвих змін у системі судочинства у країні, що викликало значні суспільні протести в Польщі. Наприкінці липня, навіть попри вето Дуди на два з трьох законів про зміни у системі судочинства, Брюссель, фактично, поставив Варшаві ультиматум: упродовж місяця надати свої пропозиції щодо вирішення проблем судової системи країни. В іншому випадку, Єврокомісія пригрозила Варшаві застосуванням 7-ї статті договору ЄС, що передбачає накладення санкцій на країну-члена Спільноти.

Франс Тіммерманс / Фото: www.themalaysianinsider.com
Франс Тіммерманс / Фото: www.themalaysianinsider.com

Напередодні віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс заявив в Європарламенті, що відповідь Варшави на липневі рекомендації Брюсселя щодо дотримання країною норм верховенства права не задовольняє європейських чиновників. Відтак, наступні кроки Брюсселя щодо Варшави залежатимуть від колегіуму Єврокомісарів. Обмін критичними листами на лінії Варшава-Брюссель вже давно став сумною практикою у спілкуванні обох сторін.

Зрозуміло, що офіційна Варшава відкидає усі звинувачення у порушенні демократичних стандартів. Правляча еліта наголошує, що діє у рамках закону і нормальних демократичних процедур, а перемога у парламентських виборах восени 2015 року дає їй мандат на здійснення змін, обіцяних виборцям.

Активність Брюсселю на польському напрямі Варшава оцінює у категоріях абсолютно необгрунтованого втручання у внутрішні справи демократичної країни. Польща також відкидає звинувачення у євроскептицизмі. Польські провладні політики заперечують, що ПіС нібито хоче вивести країну з ЄС. Навпаки, президент і глава уряду наголошують на необхідності єдності ЄС у світлі зовнішніх та внутрішніх загроз і потреби не допустити появи Європи "кількох швидкостей".

І тут польські політики не лукавлять: думок про вихід з ЄС і справді немає. Поки що. Зараз подібні ініціативи взагалі були б самогубством для влади, адже більшість польського суспільства (не менше 80%) підтримує членство країни в Євросоюзі.

Тим не менше, Варшава критикує нинішній спосіб функціонування структур ЄС і наполягає на необхідності докорінних внутрішніх змін в Спільноті. На думку оточення Качинського, необхідно обмежити вплив євробюрократів на процеси у країнах Спільноти і збільшити роль національних країн у прийнятті рішень у Брюсселі.

У ПАСТЦІ ВЛАСНИХ ІЛЮЗІЙ?

Очевидно, що поки підтримка ПіС у польському суспільстві залишатиметься високою, як зараз (приблизно 40%), а макроекономічна ситуація країни – стабільною, правлячі еліти у Польщі можуть собі дозволити суперечки з Брюсселем, Парижем та Берліном. У короткостроковій перспективі це навіть може посилити позиції партії Качинського всередині країни як політичної сили, яка відстоює національні інтереси.

Утім, у подальшому Варшава стоїть перед загрозою втрати ключових союзників, навіть тих, найближчих по "Вишеградській групі". Поки що Варшава переконана у єдності "четвірки" і підтримки позиції Варшави з боку цих країн. Проте, це може змінитися.

Наприклад, Чехія і Словаччина, - а візит Макрона у цій країни це додатково підтверджує, - на якомусь етапі можуть просто визнати, що союзництво з Польщею їм менш важливе, ніж добрі відносини з Брюсселем і ключовими західними столицями.

Віктор Орбан
Віктор Орбан

Відтак, союзником Качинського залишиться лише Віктор Орбан. Саме на вето Угорщини сподівається Качинський, якщо справа дійде до можливих європейських санкцій проти Польщі. Утім, багато експертів вважають, що хоч Орбан та його однопартійці з "Фідес" наразі декларують свою підтримку Варшаві й обіцяють заблокувати в ЄС будь-яке антипольське рішення, до кінця на це сподіватися не можна. Орбан – хитрий і досвідчений політик, і він "гостро" гратиме лише доти, доки це не загрожуватиме персонально йому і його політичній позиції в Угорщині та Європі. В остаточному варіанті, він також може відмовитися від підтримки польських партнерів.

Залишаючись наодинці зі своїми поглядами, без досягнення компромісів у певних питаннях з ключовими партнерами по ЄС, Варшава ризикує сильно послабити свої позиції в ЄС, зокрема втратити вплив на прийняття важливих рішень. У такому випадку Європа "кількох швидкостей", де Варшава буде поза основним ядром ЄС, може стати доконаним фактом.

Усе це – вже добра звістка для Росії, але не зовсім – для України. Москва віддавна "грає" на послаблення Варшави в Європі, адже саме завдяки її упертій позиції у Брюсселі Росія усе ще не може бути впевненою в успішній реалізації проекту "Північний потік-2" чи скасуванні європейських санкцій за окупацію Криму й дестабілізацію Донбасу. Для України, навіть попри певні суперечки в історичній площині, Польща є й надалі залишатиметься ключовим союзником в ЄС і поза Спільнотою, у чому Київ вже не раз переконувався. Тому, залишається сподіватися, що "хмарність" у відносинах Варшави з ключовими західними столицями буде подолано без значних втрат і у нетривалій перспективі.

Юрій Банахевич, Варшава.

Перше фото: EPA / TOMASZ GZELL


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-