Кремлівська Проня Прокопівна: «Як прийняти? Сидячи!»
Зустріч президентів США і Росії в РФ чекали так довго і трепетно, в очікуванні цієї зустрічі та в самому її перебігу було стільки різноманітних сюжетних поворотів, що цього з надлишком вистачить для невеликої п'єси в жанрі Love Story. Але не короткої, як наприклад, «За двома зайцями», а в дусі нинішніх часів - серіальної.
І з незрозумілим на даний момент фіналом.
СЕРІЯ 1. ЗРАДИТИ СПОДІВАННЯ
Найбільшою була пристрасність на самому початку очікування цієї зустрічі. То був, в прямому сенсі слова, цукерково-шампанський період. Як пам'ятаємо, перемогу Трампа на виборах в російських верхах, зокрема, в Держдумі відсвяткували шампанським («Хімка, подогрєй шампанськоє!»)
Однак похмілля від цього легкого бульбашкового напою буває дуже важким. Після того, як новообраний президент США зі своєю адміністрацією потрапив у «російську пастку», коли будь-який контакт з представниками Росії став «токсичним», питання про зустріч двох лідерів надовго зависло.
Тоді російська пропаганда почала злегка покусувати Трампа. Так, не вішаючи на вуха надто вже важку локшину, а лише покусуючи за вушко. Головним для Москви в той період було переконати всіх (і себе, в тому числі), що все не так погано. Ось зараз Трамп-2017 повторить подвиг Путіна-2000, приструнить за пару місяців пресу, судову і парламентську систему - тоді і можна буде говорити. Найдивовижніше, що таку думку дзвонили (і до цих пір дзвонять) не тільки дзвони кремлівських веж, а й, умовно кажучи, ліберальні політики. (Як системні ліберали, головні редактори «Независимой газеты» і «Форбса» Костянтин Ремчуков і Микола Усков; так і несистемні - партнер Навального Володимир Мілов).
Розмови на тему, «що таке Україна і хто такий президент України» в роспропі в цьому контексті викликали лише гучний сміх. Як само собою зрозуміле говорилося, ніби перспективи зустрічі президента Порошенка і президента Трампа надзвичайно туманні. І взагалі щось подібне можливе лише після того, як з Трампом поговорить і сам йому все пояснить Путін. І тут…
Приїзд до Вашингтона української делегації, зустріч президентів в Овальному кабінеті спричинили істерику серед російських пропагандистів. Піднявся галас, що у зустрічі не той статус, не та тривалість. І взагалі її ніби би й не було. Та ні, гірше - така зустріч президентів Трампа і Порошенка нібито в принципі образлива для народу України!
І ось із наближенням зустрічі G20 в Гамбурзі російська пропаганда, вже стільки обпалившись на Трампі, змінила тактику.
СЕРІЯ 2. І НЕ ДУЖЕ ХОТІЛОСЯ
Є щось символічне в тому, що остаточне уточнення деталей зустрічі Трампа і Путіна відбулося 6 липня - в World Kiss Day / Всесвітній день поцілунку. І тут... Напередодні (пам'ятаєте такий роман з російської класики?) російська дипломатія зробила дрейф від образу Проні Прокопівни в бік «тургеневської діви», яка здатна багато на що, але при цьому не подасть знаку. Горда недоступність!
Дипломатичний креатив Москви остаточно викристалізував ідею, що зустріч Трамп-Порошенко, звичайно, була, але вона... не важлива в принципі. А важлива тільки майбутня зустріч Трамп-Путін. При тому завищувати очікування від цієї зустрічі було ризиковано. І...
Вибачте за нелогічність і навіть абсурдність того, що буду викладати далі. Але це не моє, я тільки намагаюся переказати систему кремлівських меседжів.
Отже, зустріч Трамп-Порошенко була абсолютно несуттєвою, і все, що там сказано в підтримку України, слухати і пам'ятати не потрібно. А ось зустріч Трамп-Путін надзвичайно важлива. Але при цьому від неї нічого чекати взагалі не варто і, швидше за все, нічого важливого там взагалі не скажуть (не кажучи вже про те, щоб домовитися)... Чому? Тому що відносини США і Росії «ненормальні», а про що можна домовлятися при такій ненормальності. Але зустріч, повторюся, ду-у-уже важлива.
Причому версія про «ненормальність» відносин була суворо офіційною, міністерською. Паралельно з нею і на підтримку їй останкінські телехолуї вправлялися у висуванні різноманітних своїх версій в такому приблизно діапазоні: від «Трамп - класний мужик, але зв'язаний по руках-ногах вашингтонською бюрократією» до «у Трампа не вистачить розуму, щоб оцінити всю глибину і велич пропозицій, які може висловити Володимир Володимирович».
(Що цікаво, ще на початку червня відомі та дійсно обізнані московські інсайдери, Олексій Венедиктов і Валерій Соловей, давали подібну, в загальних рисах, картину деяких переговорів між високими сторонами з приводу «української кризи». Але з часом ці розмови абсолютно зійшли нанівець...)
СЕРІЯ 3. ПОВНОФОРМАТНА, СИДЯЧА, ДОЛЕНОСНА
Зате зовсім вже напередодні зустрічі укотре розсмішили «Вуса Пєскова». Він запевнив гордих великоросів, що спілкування американського лідера з їх вождем не стане контактом «на ногах». Ні, що ви, мова йде «про сидячу повноформатну двосторонню зустріч».
Погодьтеся, чудове визначення, яке вмить стало мемом. Так від «Гордої недоступності» транзитом через «Горда недоступність - за тридцять рублів сріблом» російська дипломатія повернулася до ближчого їй образу Проні Прокопівни. Пам'ятаєте її метання в очікуванні нареченого: «Як прийнять? Стоячи? Сидячі? Лежачі!». Нє-нє, все ж сидячи. Причому повноформатно. Хоча...
Відразу ж услід за оспівуванням величі сидячої зустрічі довелося знизити очікування, кажучи, що вона буде «досить обмежена за часом». (Але сидячи, але обмежена, але повноформатна. І, зауважте, не на ногах!)
А тут ще удари в спину. По-перше, державний секретар США призначив колишнього посла в НАТО Курта Волкера спеціальним представником по Україні (Ага, «Україна абсолютно не має значення для США!» - як любить повторювати великий ліберал Мілов). По-друге, зовсім не поцілункова мова Трампа у Варшаві з закликом до Росії «перестати дестабілізувати». На початку десятих років, ще до війни з Україною, ситуацію в РФ описували як «стабілізєць». Після промови президента США, мабуть, остаточно вималювався новий його етап - «дестабілізець».
Загалом суцільні зради, не гірше походів до Галочки Лимерихи. Але все ж тривожні очікування від зустрічі Трамп-Путін в західній і, перш за все, американській пресі залишали роспропу надію, що в серці у господаря дво... такого... триповерхового Білого будиночка в серці раптом зашкварчіть щось таке. І він, слідом за Бушем-молодшим, побачить в очах кремлівської Проні Прокопівни не абищо, але Душу. І скаже (або в Твіттері напише) щось на кшталт: «Я не залишу свою душу аби де! Хіба там, де ваша душа! Тому що дуже і дуже. Так! Але ні, тому що - че-ло-вєк! Сovfefe...».
(І не можна сказати, що це надії зовсім вже зазнали краху. Тому що замість заявлених 30 хвилин зустріч тривала понад дві години!)
СЕРІЯ 4. ПЕРШЕ ТОРКАННЯ
У день гамбурзького саміту російське телебачення розминалося на двох темах. По-перше, ретельно документований показ лівацьких антиглобалістських погромів у Гамбурзі. У минулі роки про таке говорили переважно позитивно. Але тепер після всеросійських виступів «школоти Навального», та ще до виходу самого Навального після 25-добового арешту, контекст змінився. І подача була вже прямо протилежною: «Їм би тільки побитися. Як і у нас в Росії, самі не знають, чого хочуть».
По-друге, ще більш ретельно документувалося всяке наближення Путіна до Трампа (як колись до «Обами-чмо»). Десь в районі обіду Росія-24 радісно повідомила країні і світові про те, що перше стикання відбулося! Власкор ВДТРК Стас Натанзон говорив з місця подій піднесено-урочисто, ледве приховуючи хвилювання в голосі: «Уже відбулося рукостискання Володимира Путіна і Дональда Трампа! На жаль, сам момент рукостискання в кадр не потрапив. Але ось... є... знімок, зроблений НЕЗАБАРОМ після цього! Бачите, російський лідер тут в кадрі зліва». На знімку поганої якості, на самому його краї дійсно можна було роздивитися сумне обличчя національного лідера. І, що прикро, жодного Трампа!
Але через годинку-другу - ще більш важлива новина від того ж Стаса: «Найцікавіше (!!! - О.К.), що відбулося на G20 в Гамбурзі, - з'явилося відео рукостискання Дональда Трампа і Володимира Путіна. Бачите, Дональд Трамп спочатку поплескав нашого лідера по плечу, потім - по ліктю. У нього - явно гарний настрій». Цей кадр Трампа, що з посмішкою б’є Путіна по ліктю і став до початку зустрічі символом вищого на даний момент досягнення російської дипломатії.
СЕРІЯ 5. ЧИТАЄМО МОВУ ЖЕСТІВ
Навіть початок зустрічі Дональда Трампа і Володимира Путіна (в форматі 6 на 6, вони плюс два перекладачі та голови зовнішньополітичних відомств) досить переконливо показав, чому американська преса з такою підозрілістю говорить про всі контакти Трампа з російськими представниками. Мова жестів, мова, перепрошую, тіла – їх важко обдурити.
Усі, в тому числі Путін, сиділи в своїх кріслах глибоко, впевнено. І тільки президент США, в інших ситуаціях впевнений до самовпевненості - на краєчку, нерішуче. Під час спілкування, під камеру, для журналістів Трамп був всім тілом розгорнутий до співрозмовника. Путін же - тільки лицем. Руку для другого за день історичного рукостискання першим простягнув Трамп (як і в першому випадку). При цьому під час розмови зап’ястки рук у обох мали помірно захисні пози. Трамп склав десять пальців у трикутник, Путін пощипував однією рукою палець іншої руки.
Але, можливо, хтось вважатиме, що це близько до конспірології. Дійсно, коли я оперативно переслав картинку зустрічі президентів дипломованому психологу, він сказав, що дану невпевненість можна трактувати зовсім інакше: Трамп не впевнений в правильному перебігу зустрічі, сидить на краєчку, показує, що в будь-яку хвилину готовий встати і піти...
А ще до закінчення зустрічі і до початку брифінгу прийшла новина про вибухи в центрі Луганська - один загиблий, п'ятеро поранених.
Тут же згадалося, що на початку тижня, 4 липня, портал ІнформНапалм попереджав про те, що в російському інформполі різко збільшилася кількість повідомлень про те, що «українські фашисти готують теракти». В результаті робився висновок, що може статися до G20: «Для посилення ефекту РФ може навіть реалізувати реальні теракти на окупованих територіях».
Прогноз збувся. На місце виїхав головний російський військово-пропагандистський журналіст Олександр Сладков. Російському ТБ буде, що «підв'язати» до обговорення G20, до п'ятничної зустрічі Трамп-Путін, до суботньої зустрічі Меркель-Макрон-Путін.
СЕРІЯ 6. Є РЕКОРД!
«2.20», - радісно вигукнула Ольга Скабеєва, одна з найвідоміших пропо-журналісток Росії-1, головний для Росії підсумок зустрічі Трамп-Путін. З такою ж інтонацією і з тими ж приблизно цифрами говорили в радянські часи про своїх чемпіонів зі стрибків у висоту.
Дві години 20 хвилин. Заодно така тривала розмова дала можливість Путіну на зустрічі з прем'єр-міністром Японії Сіндзо Абе покрасуватися такою прекрасною фразою: «У мене була дуже тривала бесіда з президентом Сполучених Штатів. Накопичилося багато питань... І я, і від його імені - ми приносимо вибачення». Чисто психіатрично такі штучки дорого коштують. Після них Путіну якийсь час не хочеться нікого вбивати - загострювати війну на якомусь з фронтів.
В іншому ж головний підсумок зустрічі оголосив Рекс Тіллерсон, який сказав, що Трамп почав розмову з Путіним зі слів про втручання Росії в справи України. (Росія, Лавров сказати про це якось забули). Ось це дійсно важливо. Тепер, як мінімум, важче буде переконувати когось у тому, що нову американську адміністрацію українська тема «зовсім не хвилює».
З усім іншим потрібно ще розбиратися.
Однак рекордсменша (2.20!) Кремлівська Проня Прокопівна, як і раніше, не втрачає надії на виключно вдалий союз «по любові».
Олег Кудрін, Рига
