Дограється Трамп до імпічменту чи ні – Україні інакше не стане

Дограється Трамп до імпічменту чи ні – Україні інакше не стане

Аналітика
1795
Ukrinform
Допит Джеймса Комі підтвердив: те, що відбувається у США, гарантує світові період нестабільності, чим би все не скінчилося

Увечері в четвер українською блогосферою та соцмережами прокотилося щось схоже на розчарування: імпічменту Трампу не буде, заспокойтеся і, взагалі, «заплатіть за попкорн», панове!

Допит екс-керівника ФБР Джеймса Комі явно не задовольнив багатьох вітчизняних «вболівальників»: як так, він навіть не сказав, що кібер-втручання росіян безпосередньо вплинуло на підрахунок голосів на виборах у листопаді минулого року! Навіть дивно що люди (і далеко не лише в Україні) не зрозуміли, що їх ніхто і не запрошував на виставу, де всі висновки мають бути зроблені у фінальній сцені, і всі «рушниці на стіні» тоді ж - вистрелити. Комі сказав цілком достатньо, а може й більше того, щоб «віз» процедури імпічменту зрушив з місця і покотився до свого фінішу.

Американському правосуддю в першу чергу важливіша не стільки відповідь на кінцеве запитання – чи справді Трамп став президентом лише завдяки російському втручанню,- скільки спроба завадити встановленню істини. І в такому ракурсі Трамп наговорив Комі стільки, що з головою вистачить на три імпічменти (почитайте самі - переконаєтесь). Недарма ж адвокати президента США концентрувалися на тому, що «сподівання на лояльність», про які Трамп нагадує Комі неодноразово, це ніякий не тиск на слідство, а розповсюджена практика, коли керівництво хоче добитися керованості і ефективності своєї команди.

Втім, за «попкорн» ми готові заплатити, але ще важливіше нам знати, наскільки те, що нині відбувається у Вашингтоні може вплинути на Україну в її проблемах, а насамперед – в протистоянні з Росією. Відповідь: поки що і навіть ще довго - ніяк. Всі ці скандали, всі ці чотири з половиною трагіко-комічні місяці перебування на найвищий посаді в США людини, яка для цього є абсолютно непридатною – зробили Америці надійне щеплення від будь-яких спроб стратегічних домовленостей з Росією. Нас же це в першу чергу цікавить, чи не так? Хто б не був нині господарем в Білому домі – чи сам Дональд Трамп, чи його віце-президент Майкл Пенс, чи хтось інший – на жодний крок в цьому напрямку він не наважиться.

Але чи означає це, що нам зовсім нема чого хвилюватися і нам байдуже щодо перспектив імпічменту президента Трампа? Ні, це не так. Бо за президенства Дональда Джоновича США послідовно, день за днем втрачають статус беззаперечного світового лідера. І це важка проблема, передусім, світу, а не лише Америки. Згадайте, як два місяці тому ледве не всі раділи удару американських «Томагавків» по базі сирійських ВПС, а трохи згодом – рішучим рейдам авіаносних груп ВМФ США до берегів Корейського півострову. «Світовий жандарм повернувся», «Світовий поліцейський вийшов з відпустки», «…вашингтонська кішка прокинулася» - від подібних заголовків у світових ЗМІ рясніло... Світові перед тим й насправді було уже кілька місяців незатишно без «поліцейського». Бо нема «кішки» – і «миші» починають шарудіти – неспокійно в світі, нестабільно, все може трапитися, якщо не завтра, то післязавтра.

…Ейфорія тих, хто мріяв про те, щоб все було «як раніше», минула швидко: усі квітневі приводи для неї швидко почали розцінювати не стільки, як свідомі кроки в політиці Білого дому, скільки як черговий прояв непередбачуваності Трампа. Наприклад, щодо Сирії, він до адекватного радника, міністра оборони Метью прислУхався, а виступаючи на саміті НАТО – не прислУхався, і не сказав погодженої з держсекретарем Тілерсоном фрази про відданість США 5-тій статті Статуту НАТО, де сказано, що напад на одного з членів Альянсу розцінюється як напад на всіх. Ні, США не відмовляться від захисту своїх союзників, але американський президент, жонглюючи словами, значення яких він, схоже, не завжди розуміє, надав присмак дискомфортної непевності тому, на чому протягом десятиліть стояла вся система світової безпеки. Він таки виявився союзником Росії! Путін, напавши на Україну, опустив Будапештський меморандум до рівня туалетного паперу, порушив Першу заповідь дипломатії: договори мають виконуватись. А Трамп порушив основне правило дипломата: не говори публічно те, про що тобі щойно подумалось. Наслідки такої поведінки глав двох держав, які володіють ледве не 95% ядерних арсеналів, світ нині і переживає.

Залишиться Дональд Трамп до січня 2021 року президентом США – він уже не зміниться. Реальний розподіл владних повноважень, свобода слова і незалежний суд, звісно, катастрофи не допустять, але відчуття нестабільності і «легкого хаосу» - гарантоване. А якщо почнеться процедура імпічменту – знову таки, тенденція проявлятиметься та сама. А це значить, що відтепер кожен у світі – має вчитись розраховувати лише на себе. Принаймні, такою є перспектива на найближчі кілька років. Саме це, власне, і сказала Ангела Меркль після зустрічі «сімки» в Італії. Серед тих, хто поки «кішка спить», особливо наполегливо почали «шарудіти» - дуже різні країни і лідери: тут і КНДР з Кім Чен Ином зі своїми запусками ракет і агресивною риторикою божевільного, і Саудівська Аравія з «катарською кризою», яка дуже не подобається тим же США, і, звісно, Росія з невиліковними імперськими комплексами.

Ось в останньому і полягають суть та небезпека моменту для України. Але про те, що нам треба розраховувати на власні сили, сказано уже дуже багато.

Сергій Тихий, Київ

Перше фото: EPA


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-