Від чого, коли і як загине Московське царство
Навіщо був проведений цей Форум? Багато недругів – не обов'язково кремлівські, але і з демократичного табору – говорять про безглуздість подібних заходів. Мовляв, "порожня балаканина".
Є, принаймні, три причини, дві з яких оголосив неформальний лідер Форуму Гаррі Каспаров. По-перше, це непідцензурний майданчик для обговорення проблем, який жодним чином не залежить від Кремля, майданчик, на якому немає табу. Друге випливає з першого – на подібних форумах є можливість розробки певної "дорожньої карти" для переоблаштування майбутньої демократичної Росії. Третє (здається, про це говорили окремо кілька експертів) – даний Форум унікальний тим, що тут віч-на-віч зустрічаються експерти, російські активісти та російські політемігранти.
В умовах, коли авторитаризм у Росії наростає, а опозиція, яка перебуває всередині країни, роз'єднана і маргінальна, такий майданчик дуже важливий.
ЛЯЛЬКА-НЕВАЛЯЙКА АБО КОЛОС НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ?
Одне з ключових питань обговорення – наскільки міцною є нинішня кремлівська влада? Песимісти кажуть, що досить міцна, щоб існувати ще десятиліттями. Оптимісти нагадують про те, наскільки міцною здавалася Російська імперія напередодні Лютневої революції, коли монархічна Росія, за словами сучасника, "злиняла за кілька днів".
Розбору цього питання була присвячена дискусійна панель "Системна криза в Росії: міфи та реальність". Російський економічний аналітик і помірний опозиціонер Владислав Іноземцев сказав, що не потрібно самоспокушання – і економічно, і соціологічно російський режим стабільний і швидкий крах йому не загрожує.
Цікаві дані представив інший помірний опозиціонер, колишній співробітник Адміністрації президента РФ (при Медведєві) Дмитро Некрасов (при всій поміркованості рівно рік тому він був змушений терміново виїхати за кордон: у Внуково йому натякнули, що можуть посадити "за тероризм"). Він з колегами побудував актуальну модель російської економіки. За їхніми розрахунками, якщо ціна на нафту впаде до 20 доларів за барель, санкції залишаться на нинішньому рівні і навіть трохи посиляться, а російський уряд не буде вживати ніяких заходів з оздоровлення економіки, то дуже серйозні проблеми в російській економіці почнуться у... 2021 році.
Але тут взяв слово Андрій Ілларіонов і сказав, що він збирався говорити про інше, але такий початок дискусійної панелі змушує його змінити доповідь. І... замість розрахунків (теж все-таки, у першу чергу, економіст) прочитав вірші Булата Окуджави (посвята Борису Слуцькому):
Вселенский опыт говорит,
что погибают царства
не оттого, что тяжек быт
или страшны мытарства.
А погибают оттого
(и тем больней, чем дольше),
что люди царства своего
не уважают больше.
(Написано у 1968-му, кумедно, але це як раз рік народження доктора економічних наук Іноземцева).
І далі Андрій Миколайович навів кілька прикладів того, як неадекватна політика російських верхів веде до розбалансування всієї державної системи – і в економіці, і в суспільному житті.
П'ЯТЬ ВАРІАНТІВ – ОБИРАЙТЕ БУДЬ-ЯКИЙ
У цьому сенсі корисною була розкладка, зроблена російським соціологом Ігорем Ейдманом. Він розглянув п'ять, на його погляд, найбільш ймовірних сценаріїв кінця (невідомо до якого строку) путінського режиму.
1. Бункер (за аналогією з Гітлером у 1945 році, який втягнув до того часу у війну проти його режиму весь світ).
2. Табакерка (за аналогією із сумним фіналом російського імператора Павла I).
3. Перебудова (за аналогією з першим і останнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим).
4. Круглий стіл (за аналогією з переговорами між Ярузельським і "Солідарністю" у 1989 році).
5. Лютий (за аналогією з Лютневою революцією в Росії 1917 року).
Найбільш малореалістичним експерту здаються третій і перший варіант. "Перебудова" – тому що ідентичність нинішньої російської еліти спочатку будується на неприйнятті перетворень у Радянському Союзі до кінця 80-х років. "Бункер" навряд чи можливий, тому що при всьому галасі "У гурті то й смерть не страшна" Путін і його наближені - не божевільні, вони люблять красиве, комфортне життя, яке забезпечується західними технологіями, справжньої, а не гібридної війни вони оголошувати не будуть.
Цікаву інформацію Ейдман надав щодо пункту №4. Тут потрібно нагадати, що рівно за тиждень до вільнюського Третього Форуму вільної Росії, неподалік від нинішньої литовської столиці, у давній столиці, а нині курортно-туристичному Тракаї, відбувся IV Форум російської опозиції (не заплутатися у назвах і формулюваннях). Основним питанням стало обговорення кандидатів на виборах президента-2018. Захід був закритим, виступи спікерів виносити на публіку за рідкісним винятком (буквально декілька спікерів) за загальною згодою було заборонено.
Так от, Ігор Ейдман сказав, що у Тракаї низка ораторів, зокрема Михайло Ходорковський і Володимир Ашурков. який представляв Навального, чомусь також робили головний акцент на можливості круглого столу Кремля з російською опозицією в якомусь складі. Але, на думку Ейдмана, в реальності шансів на це також вкрай мало.
Залишаються, як більш реалістичні, варіанти "Табакерка" та "Лютий". І в їх обговоренні велику роль відіграє консолідована позиція Заходу. Як емоційно сказав з приводу першого з варіантів Каспаров: "Поки вони (путінське оточення, - ред.) не зрозуміють, що їм хана, що ставка на Путіна бита, вони нічого робити не будуть".
І далі пішло обговорення теми "Санкції (проти Росії, - ред.). Що далі?".
ПРИЄМНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ АКЦЕНТ
З приводу антиросійських санкцій хорошу розкладку зробив Мантас Адоменас. Це депутат Литовського Сейму від партії "Союз Вітчизни – Литовські християнські демократи" (31 депутатське місце з 141). Він розбив питання на три підпитання.
1. Чи дієві санкції проти Росії?
2. Чи потрібні санкції проти Росії?
3. Чи вистачає санкцій проти Росії?
Відповідь на перше питання – "Так". Санкції досить дієві. Проблема в тому, що в якийсь момент перервався пошук нових, більш ефективних і креативних інструментів впливу на Кремль. А оскільки Кремль не виконує поставлених умов, і у розвитку ситуації немає динаміки, то деякі кажуть, що, нібито, санкції неефективні.
Відповідь на друге питання – "Так". Санкції важливі і для самої Європи. Вони не дають забути, що європейські країни живуть біля киплячого вулкана. "Україна, ситуація в ній – основний аргумент для продовження санкцій проти Росії. Потрібно продовжувати постійний пресинг проти агресора", - нагадує Мантас.
Відповідь на третє питання – "Ні". Наявного набору санкцій мало. Їхню систему потрібно вдосконалювати. У тому числі потрібно більше вводити персональних санкцій, враховуючи ступінь участі в реалізації агресивної політики Росії.
І як наголошує литовський парламентарій, європейські політики повинні бути наполегливими, як римський сенатор Катон старший. І кожен раунд будь-якого спілкування з Росією закінчувати словами: "А крім того, ми вважаємо, Крим треба повернути". І вслід за цим твердженням повинно йтися також про Донбас, про відновлення територіальної цілісності Грузії та Молдови.
Взагалі, треба відзначити особливу принциповість литовської сторони у спробах сприяти формуванню загальноєвропейської позиції по відношенню до Росії. Днем раніше, у перший день Форуму, провідний литовський політичний журналіст Вітаутас Бруверіс з тривогою сказав, що Захід все ще не усвідомив: режим Путіна з його прагненням послабити Євросоюз, повернути Європу в XIX століття, є ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЮ ЗАГРОЗОЮ для демократичних країн.
"Захід не готовий до нової холодної війни. Потрібна консолідована політика щодо Путіна, недостатньо тиску, персональних та секторальних санкцій, ізоляції, потрібна ще політика деструкції та демонтажу цього режиму. І, звичайно, потрібна підтримка України. Захід не виконав зобов'язань за Будапештським меморандумом. І тепер повинен її підтримувати в інтересах своєї ж безпеки. Там відбувається історичний злам, зсув розпочався і триває. В Україні – Кащеєва смерть Володимира (Путіна - ред.). Можливість для вклинювання Кремля в життя Заходу дала кризу традиційних інститутів демократії. Не Путін такий сильний, а ми слабкі. Значить, треба посилити наші інститути!" – підкреслив Бруверіс.
На засідання Форуму постійно приходив легендарний політик, борець з московським імперіалізмом, голова Верховної Ради Литви, який проголосив відновлення незалежності (пізніше – голова Сейму Литви) Вітаутас Ландсбергіс. Кожен його прихід зустрічали оплесками. І саме його, як політичного патріарха, просили підбивати підсумки обох днів Форуму. І Ландсбергіс сказав, може, трохи грубувато, але дуже точно, закликавши всіх боротися з "всесвітнім свинством", маючи на увазі під цим агресивну політику Кремля.
І тут знову варто навести слова парламентарія Мантаса Адоменаса, який нагадав усім, що Литва в часи давнього тирана Івана Грозного стала притулком першого московського політемігранта, князя Курбського. Але тоді Велике князівство Литовське було приблизно в одній ваговій категорії з Великим князівством Московським, яке тільки-но стало самопроголошеним царством.
І тим більшої поваги заслуговує принциповість сьогоднішньої тримільйонної Литви, що не боїться стати притулком для найбільш принципової антипутінської опозиції. А під контролем Путіна – 140-мільйонна Росія. І штатна чисельність військовослужбовців Російської армії – 1,013 млн осіб. Плюс ядерна зброя. Плюс налагоджена пропагандистська машина, яка працює на весь світ.
СТО РОКІВ ТЕРОРУ
Відкриваючи Форум, Гаррі Каспаров підтвердив інформацію, яка з'явилася раніше, що Посольство Росії в Литві просило акредитувати на захід 9 (прописом – дев'ять (!) своїх співробітників). Звичайно ж, їм у цьому було відмовлено. На думку Каспарова, така увага свідчить, наскільки російська влада побоюється будь-якого непідконтрольного їй політичного, громадського руху.
Не пустили дипломатів-шпигунів – не страшно. На Форум, як мухи на мед, злетілися російські телевізійники. Цілих п'ять бригад. При цьому тільки петербурзький 5-й канал наважився засвітити свій логотип на мікрофоні. Інші намагалися працювати таємно, маскуючись під стримерів. Приставали до відомих учасників з яким-небудь одним настирливим запитанням (наприклад, "Що ви думаєте про корупцію в Україні?", але чому "в Україні?", а не "в Росії?" якщо Форум російської опозиції?). На моїх очах були спроби умовити на відповідь то Андрія Ілларіонова, то Марка Фейгіна. Ілларіонов відмовлявся відповідати і звертався за допомогою до готельного ресепшен з проханням захистити його "особистий простір" (в Євросоюзі це святе). Величезний двометровий Фейгін посилав телепропагандистів жорсткіше.
Загалом, уся ця останкінська шобла виглядала жалюгідно. І нічого прийнятного для показу на провідних роспроповських телеканалах не нафільмувала. Тобто витрати були на вітер. У результаті їм довелося промовчати, зробити вигляд, що ніякого Форуму у Вільнюсі не було.
Але він був. І буде наступний – Четвертий Форум вільної Росії, який відбудеться там само, у Вільнюсі наприкінці листопада – на початку грудня цього року, до сторіччя створення ЧК. Його наскрізною темою буде: "Сто років терору". Дуже цікава і своєчасна тема, адже перше, що зробила більшовицька влада, - створила репресивні органи. І сьогодні спадкоємці традицій тих чекістів категорично не хочуть випускати владу зі своїх рук.
Олег Кудрін, Вільнюс.
