Чому Фінляндія входить у трійку найбільш «антикорупційних» країн?

Чому Фінляндія входить у трійку найбільш «антикорупційних» країн?

Укрінформ
Тут немає ні антикорупційного бюро, ні спецпрокурора. Але й корупції майже немає

Важко повірити, що ще трохи більше ста років тому Фінляндія була частиною Російської імперії. Автономною, але все ж невід'ємною її частиною - з неефективною структурою управління, громіздкою бюрократією та вражаючою корупцією. Згадується карамзінське: «Якби відповідати одним словом на питання: що робиться в Росії, то довелося б сказати: крадуть». І не просто знамените, але й вічне. Хіба зараз щось принципово змінилося?

ПРОЩАВАЙТЕ, «ЛЮБІ ДРУЗІ» ПО-ФІНСЬКИ

Післяімперські країни царської Росії, яка вдарилася об землю та обернулася Радянським Союзом, чи не зі шкірою здирають з себе цю корупційну коросту. Якщо не рахувати Фінляндію, яка зуміла вирватися і вже не повернутися в радянське стійло, більш-менш відчутні успіхи на цьому шляху мають три балтійські країни та Грузія.

Подивимося на Рейтинг сприйняття корупції-2016 від Transparency International.

Перші місця тут посідають ті країни, які зуміли приборкати корупцію. Естонія - 22 місце. Литва - 38. Грузія, Латвія - 44-45. Далі все дуже сумно. І лише на 79 місці Білорусь, напівдиктаторська, але яка все ж межує з Латвією та Литвою і значною мірою відкрита Європі (і знову все сумно для інших пострадянських країн, які опинилися далеко за межами першої сотні)...

А хто ж у лідерах? Ось перша трійка: 1-2 - Данія, Нова Зеландія. 3 - Фінляндія. І протягом усіх останніх років на самій верхівці рейтингу саме ці країни (іноді до них ще наближається Швеція).

Така відрадна картина з корупцією, точніше у боротьбі з нею, в Фінляндії була не завжди. Дуже небезпечним у цьому сенсі було перше десятиліття після закінчення Другої світової війни. У цей період країні вдалося зберегти незалежність, але вона все ж досить тісно прив'язувалася до радянської економіки.

Друга корупційна хвиля, поменше, припала на 80-ті роки, коли країна вступила в смугу економічної кризи. У цей час розгорілася економічна криза в СРСР, який вже розпадався. І відчалювання від потопаючої радянської економіки спочатку також було досить болючим. Та й просто потрібно було почистити авгієві стайні навколорадянської економіки.

Урхо Калев Кекконен був президентом Фінляндії цілих 25 років (1956-1981). Для радянських громадян того часу два його імені та одне прізвище стали чимось настільки ж рідним, звичним, як нескінченно повторювані в алфавітному порядку прізвища членів Політбюро ЦК КПРС. Сам собою Кекконен був, загалом, непоганим керівником. Але таке довге правління однієї людини, однієї команди, у будь-якому випадку, явище вкрай негативне. За часів його президентства склалася налагоджена схема «хювя велі» (дослівно - «хороший брат»). Або українською - «свати, куми та любі друзі».

У 1990-і роки, у процесі оздоровлення економіки, були прийняті й енергійні заходи по боротьбі з корупцією. І вже до середини 90-х Фінляндія увійшла в п'ятірку найбільш чистих від корупції країн.

БЕЗ ОКРЕМОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Як же влаштовано антикорупційне законодавство Фінляндії? Відповідь парадоксально проста. А ніяк! Ніякого окремого антикорупційного законодавства у цій країні немає. І відповідно немає окремих органів, які спеціалізуються на боротьбі з корупцією.

Давання хабара та його приймання розглядаються як частина кримінальної злочинності та завжди підпадає під дію адміністративних інструкцій, Законодавства про державну службу, Кримінального кодексу, Конституції. Контроль за дотриманням норм здійснюють звичайні судові та правоохоронні органи. Але вони реально незалежні від політики, телефонного права і викликають довіру соціуму. Викликають довіру, в тому числі і тому, що вони підзвітні, на них, у разі прийняття сумнівних рішень, управа також знаходиться.

Для розгляду обвинувачень проти такої категорії посадових осіб, як члени уряду, канцлер юстиції, члени Верховного або Адміністративного судів, існує спеціальний інститут - Державний суд. Цей суд може також розглядати обвинувачення проти президента країни.

В умовах глобалізації боротися з корупційними схемами лише всередині своєї країни, не виходячи на міжнародний рівень, неможливо. Тому на зламі тисячоліть Фінляндія підписала безліч міжнародних договорів:

-Конвенція ЄС про боротьбу з корупцією (1997);

-Угода ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) проти підкупу іноземних посадових осіб (підписання - у грудні 1998 року, ратифікація - у лютому 1999 року);

-Договір Ради Європи про Кримінальний кодекс про боротьбу з корупцією (підписання - у січні 1999 року, ратифікація - у жовтні 2002 року);

-Конвенція Ради Європи про цивільно-правову відповідальність за корупцію (підписана у червні 2000 року, ратифікована у жовтні 2001);

-Угода Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності (підписана у грудні 2000 року, ратифікація - у лютому 2004);

-Угода ООН проти корупції (підписана у грудні 2003 року, ухвалено у червні 2006 року).

У боротьбі з корупційними проявами великою є роль і четвертої влади - преси, яка у Фінляндії є ефективним інструментом цивільного контролю. Після журналістських розслідувань влада не може робити вигляд, що нічого не відбулося, а значить, ламає схеми, звільняє та віддає під суд винних, які засвітилися. Більше того, інститут репутації відіграє у Фінляндії роль настільки велику, що часто навіть якщо чисто юридично довести провину не вдалося, чиновники (у тому числі й вищі) все одно йдуть у відставку - точно як в анекдоті «ложки знайшлися, але осад залишився».

Також корупцію у Фінляндії стримує компактна, економічна адміністративна система - бюрократичний штат не роздутий. При цьому вищі посадові особи країни зобов'язані надавати декларації про доходи та витрати. Є і ще один важливий фактор - у Фінляндії дуже невелике, порівняно з іншими країнами, соціальне розшарування суспільства. Надзвичайно мало дуже багатих і дуже мало таких, які живуть за межею бідності.

БЕЗ РОЖЕВИХ ОКУЛЯРІВ

Але якщо поговорити з громадянами Фінляндії, розповідаючи, як у них все добре і спокійно у сенсі корупції, вони піднімуть вас на сміх. Розкажуть, скільки у них недоліків і наведуть досить пристойний набір корупційних прикладів. І у цьому теж великий урок. Як громадяни фіни незадоволені владою, критикують її та строго контролюють її на всіх рівнях, аж до вищого.

Тобто боротьба з корупцією - це безперервний процес, у якому ніколи не можна перемогти остаточно. Але який проводити потрібно постійно, щодня. Кожного року у Фінляндії розглядаються кілька досить гучних справ за звинуваченням у хабарництві і даванні хабарів. Рівень такий, що десь раз у два роки - це міністерський рівень. І кожного року - кілька чиновників вищого, державного статусу. Ось для загального розуміння, кілька прикладів.

У «нульові» роки фінський концерн «Патріа» поставив у Словаччину та Хорватію партії вироблених ним бронетранспортерів. Як з'ясувалося, у кінцевих сумах угод були закладені багатомільйонні «відкати» керівникам цих держав у сумі до 21 млн євро (ось навіщо потрібні міждержавні угоди та співробітництво юридичних структур). У результаті директор-розпорядник концерну Йорма Віітакорпі подав у відставку.

Наприкінці 2000-х пресі стало відомо, що для ремонту власного будинку прем'єр-міністр Матті Ванханен прийняв у якості подарунка кілька кубометрів вагонки. Щоправда, згодом дощок на його ділянці не виявили. Але хвиля розслідувань і публікацій відносно прем'єра вже піднялася. З'ясувалося, що він завізував документ, який дозволив фінському Фонду молоді виділити гроші для проведення виборчих кампаній низці політичних партій, у тому числі тій, членом якої він сам був. Через цей фонд у 2002-2009 рр. особисто Ванханен отримав 24 тис. євро на агітаційну роботу, тобто 6 тис. євро на рік. Сума по фінським стандартам невелика, але суд вирішив, що прем'єр-міністр не мав права підписувати такий документ. Ванханен виправдовувався, що підписав папір серед інших, що його підставили тощо. Але піти з поста прем'єра йому все ж довелося. Прем'єр-міністру Фінляндії. Через 24 тисяч євро, не цілком обґрунтовано отриманими протягом чотирьох років.

Таким чином, у Фінляндії відсутня системна корупція, яка пронизує держструктуру на різних рівнях і виводить з себе обивателя на побутовому, щоденному рівні. Але у той самий час після прискіпливого «розбору польотів» експерти вказують на слабкі місця. Це мережа «хювя велі» («хороших братів»), яка зберігається (в ослабленому вигляді). Це недостатня прозорість фінансування виборів. І це сумнівні операції, пов'язані з держзакупівлями (скажімо, непрозорість так званих «представницьких витрат»).

До того ж, статистика показує, що у 2010-і роки рівень корупції у Фінляндії дещо зріс. Однозначної відповіді на питання, чому це відбувається, що стало причиною, немає. Але хотілося б звернути увагу на нещодавню доповідь британського фахівця з питань міжнародної безпеки Марка Галеотті "Кримінтерн: як Кремль використовує мережі російського злочинного світу в Європі". Точніше - на один абзац з цієї доповіді.

«Вздовж кордону між Фінляндією та Росією - високоорганізована злочинність. Російські компанії контролюють левову частку перевезень важких вантажів, а також експедиторські і перевантажувальні компанії у Фінляндії, особливо в Гельсінкі, Котку та Хаміні. Часто вони одночасно діють як підставні організації для контрабанди незаконних товарів, включаючи наркотики. Однак Фінляндія не є сама собою мішенню, а є воротами в іншу Європу...».

Чи треба ще щось пояснювати?..

КОРУПЦІЯ - В ГОЛОВАХ

Якийсь час назад в антипутінському сегменті інтернету, в тому числі і українському, був популярний текст від якогось Ігоря Домініканського, автора з Петербурга, який межує з Фінляндією - «Інший менталітет? П'ять пояснень того, чому у Фінляндії немає і ніколи не буде масової корупції». Пояснення ці не зовсім наукові, грубуваті та полемічні. Але все ж у головному - вони дуже вірні, насамперед - психологічно. І ось це - психологія, колективне несвідоме - у боротьбі з корупцією теж дуже важливі.

«П'ять пояснень...» (перекладено, враховуючи лексику оригіналу):

1. У фінів немає тяги до розкоші. Розкіш - це східна середньовічна розвага для дегенератів. Какати в золотий унітаз може тільки дегенерат.

2. Фіни знають, що збагачення своєї сім'ї за рахунок інших представників свого народу - це ненависть до свого народу. Так чинять тільки виродки.

3. Фіни добре розуміють, що так зване "розпилювання" бюджетних (тобто народних) коштів - це ненависть до своїх дітей та онуків, так як їм їздити цими дорогами та вчитися в цих школах. Ненавидіти своїх дітей та онуків може тільки виродок.

4. Фіни впевнені, що злодій - завжди боягуз. Він живе в страху викриття та справедливої відплати. Така людина не може бути вільною. Така людина вигнанець з народу.

5. Фіни переконані, що "влаштовувати" своїх дітей - це сильно шкодити їм. Якщо людина не змогла досягти усього сама чи хоча б законно вступити в спадок, через освіту та свої успіхи - їй буде погано. Закладати проблеми на майбутнє своїм дітям може тільки дурень.

Олег Кудрін, Рига.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-