Ми нічого про свою країну - Росію не знаємо. Соціологія померла - люди на запитання не відповідають правду
- П'ять років тому я дуже швидко і чітко відповідала на ці запитання, зараз, трохи подорослішавши, порозумнішавши, я повинна визнати, що ми не знаємо, що відбувається у Росії. Я живу в Росії, я порівнюю її з іншими країнами, я копошуся у російській політичній соціальній багнюці, і для мене шоком було 26 березня. Це означає, що я не могла передбачити, що вийде (на протести - ред.) стільки народу в провінції. Соціологія не дає ніяких інструментів, ніякої можливості проникнути в товщу соціальної й політичної свідомості, ми нічого про свою країну не знаємо.
Соціологія померла в тому сенсі, що люди не відповідають правду на запитання (соціологічних опитувань - ред.), тому немає інструментів проникнути. Очевидно, за допомогою непрямих питань можна зрозуміти, але на це грошей і терпіння не вистачає. Тому в мене немає відповіді на ваше запитання.
Але я розумію лише одне - що, навіть якщо найближчим часом нічого не станеться в Росії, то все одно 26 березня означає, що закінчується глава російської історії, як історії болота, історії німоти, історії повного загнивання. Ми думали, що вже й не прокинеться суспільство, і Кремль думав, що не прокинеться. А виявляється, є щось живе, виявляється – йдуть на поверхню сплески, але якоюсь мірою ця ситуація нагадує мені ситуацію в кінці 80-х років Радянського Союзу, коли населення ще не виробило політичної платформи, нової партії – не отримавши лідерства, не створивши бачення, воно вийшло на вулицю для того, щоб сказати: ви нам остогидли, нас від вас нудить.
І зараз мені здається, що це перша стадія такого громадського протесту проти нудотного. Що потім виросте на цій ниві – не зрозуміло.
І ви абсолютно праві, коли згадуєте далекобійників. Всі говорять про студентів-тінейджерів, для мене дуже важливі далекобійники в Махачкалі. Тому що Дагестан - це один з найбільш лояльних до Кремля регіонів, вони голосують 99, до десятих, за "Єдину Росію" і за Путіна, і цей регіон вийшов на вулиці. Голодний Дагестан, вони стоять - це дуже важливо, якщо провінція вийшла. Навряд чи вона змінить клімат і владу в Москві, але коли Кремль бачить, що втрачає контроль, коли все розсипається, і коли страх і побоювання використовувати силу... Там же ввели російську гвардію і війська, а потім відвели, тому що у дагестанців теж є чим стріляти, вони можуть відповісти кров'ю, і що з ними робити - не зрозуміло.
Тому ситуація нова зовсім, не зрозуміла, і тим вона страшніше. І для нас страшна: ми не знаємо, що з цього котла вирветься, але те, що це нова глава, ми її відкрили, відкрили главу, не розуміючи, якою буде наступна сторінка, - це факт.
- Скажіть, я намагаюся для себе зрозуміти, які у нас будуть відносини з Росією, з огляду на, що від сусіда, з яким 2 тис. км кордону, нікуди не дінешся. Одні кажуть - повинен піти Путін, повинна пройти денацифікація росіян. Треті кажуть, що поки Росія не знайде своє місце, не визначиться з ідентичністю, нічого не буде. Допоки вона не зрозуміє - хто вона і не відмовиться від загального котла, спільної колиски, не усвідомить себе, тоді й не усвідомить нас, як окрему націю. По-вашому, що має відбутися глобально в мисленні, в елітах, щоб ми, нехай через сто років, почали з нуля.
- Важко сказати, адже, по суті справи, ви, Україна, порушила формулу залежності від московського центру, ви втекли в Європу, і Москва намагається вас зупинити, хоч це вже безглуздо, принаймні тепер. Москва буде намагатися зіпсувати вам життя, але вже не претендуючи на контроль за країною. 63 відсотки росіян хочуть нормальних відносин з Україною - з незалежною, дружньою Україною, 27 відсотків хочуть контролю над Україною, але при цьому росіяни не хочуть жертв в ім'я якоїсь нової конфронтації, війни з українцями і білорусами. Кремль вже це розуміє, що, однак, не означає, що у нас не буде якихось конфронтаційних моментів.
Але, дійсно, спливе дуже багато часу, допоки нарешті Російська Федерація оформить себе як нову державу. І ми навіть до цього моменту ще не підійшли, а отже, відносини будуть дуже складними між нами і фронтовими державами, а Україна і Білорусь - це фронтові держави. Чому фронтові? Тому, що поки ви не в НАТО і не в Європейському Союзі, ви будете перебувати ось у цій зоні між двома цивілізаціями, і у вас ситуація, звичайно, весь час буде піддаватися різним ризикам та загрозам, ви фронтові держави, допоки Росія є чужою цивілізацією.
Але не виключаю, що за певних умов, при зміні влади в Росії прийде більш прагматичне лідерство, яке, навіть при збереженні якихось інститутів старих, спробує мікшувати напруженість. Чому? Тому що російська еліта розуміє - без Заходу не вижити, тому навіщо взагалі бичитися і навіщо створювати конфліктність? Є дуже потужний імпульс: Захід може вплинути на Росію, тому що на Заході - всі ресурси, які потрібні Росії, так що дуже багато залежить від того, хто буде в Кремлі, але дуже багато залежить від Заходу - чи захоче Захід дати вам гарантії безпеки і співпраці, чи ні. Поки що Захід не вирішив.
- Чи передбачаєте ви зміну влади в РФ?
- Важко сказати, ми не знаємо, що трапиться завтра. Поки що є всі гарантії, що Путін виграє вибори 2018 року, але навіть якщо не Путін, будь-яка людина може відтворити цю систему, в ній є ще потенціал.
- Я знаю, що Льошу Навального у вас ніхто любити не припинить, але ми йому не віримо.
- Ви знаєте, у цієї системи, не залежно від того, хто в Кремлі, є ще потенціал для самозбереження, тому є всі підстави думати, що вона в найближчі п'ять років у якомусь стагнуючому чи роздрипаному вигляді збережеться.