Томагавки для Путіна: попередження гопнику

Томагавки для Путіна: попередження гопнику

1353
Ukrinform
У Кремлі правильно зрозуміли «посилку» Трампа у вигляді «Томагавків». Вони припасені для всіх «друзів» Асада

Ракетний удар США по сирійській авіабазі Шайрат протверезив Кремль, нагадавши і Ірак, і Югославію, і Лівію. А також те, що сталося із диктаторами цих країн після прямого втручання армії США і НАТО, незважаючи на російську зброю, російські істерії в ООН, російські соплі та верески кремлівського зомбобачення. Україна висловила свою позицію - підтримка рішення про удар по найкращому другові Кремля - Асаду.

АДЕКВАТНА РЕАКЦІЯ

Напередодні постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба заявив, що ракетний удар США, який був нанесений 7 квітня по Сирії, посилює позиції України у протистоянні з Росією.

«Готовність Трампа до різких дій означає для нас цілий спектр нових можливостей та відповідальності. Переконаний, що США залишаться прихильними до Мінських угод, але тепер шанси на підвищення рівня допомоги Україні в секторі безпеки істотно зростають», - заявив Кулеба.

Кулеба також зауважив, що подія в Сирії має створити передумови для висновків керівництва України в ситуації, яка склалася.

«Держава, яка після років миролюбної політики Барака Обами, може легким порухом запустити бойові «Томагавки», не буде обтяжена сентиментами у разі необхідності застосування більш м'якої, але не менш впливової сили у будь-якій точці світу, якщо щось піде не так. А це вже безпосередній сигнал нашим політикам і неформальним вершителям доль українців», - вважає дипломат.

Що мав на увазі Кулеба? Те, що час ігор минув, і диктаторські режими, які йдуть на розв'язання війн, знищення населення і плюють на міжнародні закони, повинні бути готові до того, що у вирішення конфлікту будуть втручатися не тільки ОБСЄ з їхніми блокнотами, але й міжнародні війська з цілком реальною летальною зброєю.

Чому після удару по сирійській авіабазі більше всіх у світі занепокоїлася Росія? Тому що, згідно з російською старою приказкою, - на злодієві шапка горить.

Щодо позиції України по тому, що сталося - секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов назвав ракетні удари США по авіабазі в Сирії «своєчасною і адекватною реакцією».

ПОВАЛЕНІ ДРУЗІ ПУТІНА

Коли диктатор, який довів країну до війни, не впоравшись з ситуацією, починає застосовувати зброю масового знищення, Америка може втрутитися без особливого церемоніалу. Тому що може собі це дозволити.

Хусейн після «Бурі в пустелі» 91 року думав, що забравшись з Кувейту і визнавши всі резолюції ООН, він убезпечив себе і може що завгодно творити всередині своєї країни. Але ні. Хусейн, який не заспокоївся та чинивперешкоди міжнародним комісіям з контролю за процесом утилізації зброї масового ураження, «попав» на другу операцію НАТО вже у 2003 році. На остаточну операцію, де головною вимогою було вже не звільнення Кувейту, а звільнення Іраку від самого режиму Хусейна.

«Колега» Хусейна по диктатурі - Каддафі, який сподівався на «широкі міжнародні зв'язки» і нагороду за те, що у 2008 році він жив у наметі біля Кремля в Москві, також, як і Хусейн, не розрахував своєї величі.

Каддафі, який став причиною громадянської війни у Лівії, у 2011 році навіть не дожив до міжнародного суду і був страчений лівійцями при спробі втечі прямо біля свого автомобіля на дорозі.

Можна також згадати і втручання США у конфлікт в Югославії, коли у 1999 році, незважаючи на вето Росії в ООН, США почали операцію «Союзна сила», що носила в американському секторі назву «Благодатне ковадло».

Результатом силового втручання у югославський конфлікт стало припинення війни на Балканах. Дорогою ціною. Але набагато меншою, ніж вона могла б бути, якби міжнародне співтовариство залишилося на позиції спостерігача.

Диктаторські режими, повалені НАТО, як би замикають коло навколо Кремля. Хусейн, Мілошевич, Каддафі, Асад. Усі вони - колишні друзі Кремля.

І всі ці диктатори минулого повторювали головну, вирішальну помилку - вони не визнавали міжнародних норм і дуже розраховували на Росію (так само, як зараз терористи, в т. з. ЛДНР). Тим не менш, як показує історія, їм не допомогли ні російські військові інструктори, ні російська зброя - ні в Іраку, ні в Югославії, ні в Лівії. Не допомогли вони і в Сирії.

СКАЛЬПЕЛЬ ПЕНТАГОНУ

«Російські С-300 закрили небо Сирії від американських крилатих ракет» - такими заголовками рясніли російські медіа ще у жовтні минулого року.

«С-300 там з'явилися після того, як пішли витоки від близьких до істеблішменту США експертів, які, напевно, мали під собою підстави, про те, що можуть бомбити крилатими ракетами сирійські аеродроми», - заявила офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова.

Тобто, ще півроку тому росіян заспокоювали, що, мовляв, «мирне небо» «СестриМоєїСирії» захищене надійно російськими зенітно-ракетними комплексами. Днями американці продемонстрували ціну російським ППО.

Ракетні удари США по авіабазі в Сирії - це ще одна демонстрація можливостей точкової атаки американських збройних сил, коли, на відміну від бомбардувань сирійських міст авіацією Росії, знищуються не мирні міста, а військові об'єкти.

У результаті удару «Томагавками» був знищений лише склад матеріально-технічного майна, навчальний корпус, їдальня, шість літаків Міг-23, які знаходилися в ремонтних ангарах, а також радіолокаційна станція» - це заявили, до речі, російські військові.

Весь світ облетіли кадри радянських винищувачів ВПС Сирії, згорілих у захищених ангарах Самі ангари залишилися цілими.

У результаті удару загинули лише 10 сирійських військовослужбовців, які перебували на об'єктах. що обстрілювалися. І це результат «роботи» 59 крилатих ракет «Томагавк», випущених з американських кораблів у Середземному морі.

Майор збройних сил США, співробітник Пентагону Девід Джюберг, повідомляє на своїй сторінці у Facebook:

«Примітно, що за повідомленнями телеканалу АВС News з посиланням на очевидця, перед ракетним ударом США на авіабазі Шайрат сирійські військові в провінції Хомс евакуювали персонал.

Тобто, люди були попереджені про атаку заздалегідь для мінімізації жертв, головною метою атаки була техніка та озброєння, що більш ніж гуманно, враховуючи, що асадити напередодні завдали хімічної атаки по мирним жителям Хан Шейхун», - пише Джюберг.

Мінімізація втрат серед людей при максимальному знищенні техніки, озброєння та матеріальних об'єктів - це вже звична тактика НАТО при нанесенні «витверезних» ударів по режимам останніх світових диктаторів.

На відміну від бомбардувань ВКЗ Росії сирійського Алеппо восени минулого року.

ОБЛУДНА ІСТЕРИКА КРЕМЛЯ

У результаті дій очолюваної США військової коаліції, до тієї ж осені минулого року, з вересня 2014-го, в Сирії загинули близько 900 осіб. Жертвами російських авіаударів тільки за перший рік участі Росії у війні стали 3600 мирних жителів. Масштаб жертв серед мирного населення у результаті дій Росії є значно більшим, ніж у результаті ударів коаліції під час всіх операцій в Сирії.

Російська армія ніколи не рахувала втрат. Ні чужих, ні своїх. Тактика Кремля - спалити, знищити і залякати. Не зупинити війну, а знищити ворога разом з населенням. Так воювали в Чечні, так вони воюють на Донбасі.

І вже навіть не викликає подиву реакція Кремля, який оголосив ракетний удар по сирійській авіабазі «актом агресії». По тій самій військовій авіабазі, на якій зберігалася хімічна зброя, застосована проти сирійців 4 квітня.

Абхазія, Придністров'я, Чечня, Грузія, Україна - все, в чому звинувачує Росію останніми роками світове співтовариство, Кремль «забув». А знищення складів забороненої хімічної зброї - «акт агресії».

У Кремлі правильно зрозуміли «посилку» Трампа у вигляді «Томагавків». Вони не тільки для Асада, але й припасені для всіх його «друзів», які плюють на міжнародне співтовариство і знищують людей.

Якщо атака на авіабазу в Сирії і є «актом агресії», то цей акт спрямований на тих, хто вбиває людей тільки за те, що вони не згодні з правлячим режимом.

Кремль задумався. І які б істерії він зараз не піднімав, ціна їм - ламаний гріш. Ніхто не буде слухати злодія і вбивцю, коли той почне скаржитися на те, що його друга (теж злодія і вбивцю) відлупцювали.

ДУБИНА ДЛЯ КРЕМЛІВСЬКОГО ГОПНИКА

Стосовно правових засад ракетного удару США. Уявіть собі таку ситуацію: знахабнілий гопник б'є жінок і дітей. Якими будуть ваші дії? Можна викликати поліцію, почекати її, зголоситися бути свідком...Але де гарантія того, що злочинець за цей час не доведе справу до вбивства?

Так, є певні правила. Але є й інші закони - відповідальність за ненадання допомоги особі, коли її життя та здоров'я наражаються на небезпеку.

У США є сили і «дубина» для того, щоб «настукати» по голові військам Асада. А заодно і показати іншому гопнику, що може бути з ним. Нехай навіть цей гопник вважає себе настільки крутим, що його братва може захоплювати чужі землі, влаштовувати війни, вбивати людей, знущально відповідаючи: «А їх там немає».

Удар США був не тільки по Сирії. Основний удар припав на Кремль. Ракети, пропаганда, єдиний останній радянський авіаносний крейсер, який чадить на все Середземне море та постійно ламається, з якого падають літаки, - все це виявилося після удару «Томагавків» лише шкільною самодіяльністю, здатною вразити хіба що деяких росіян з опухлими від локшини вухами.

США продемонстрували реальну розстановку сил. І Росія в цій демонстрації виявилася десь на рівні збройних сил Саддама Хусейна. Разом з «чудовими» російськими протиповітряними комплексами С-300 і С-400, нездатними протидіяти американським крилатим ракетам.

Світ змінився, незважаючи на те, що Кремль намагається повернути час назад - у роки «холодної війни», реінкарнуючи СРСР. «Генерали завжди готуються до минулої війни» - це приказка про радянські, а нині і про російські збройні сили.

До початку Другої світової Червона армія ще намагалася атакувати кіннотою Будьонного німецькі танки, а до часу появи протитанкових ракет - радянська армія посилено клепала танки.

«Військово-космічні сили» Росії - це лише красива назва. Не допомогли ці сили путінському другу Асаду.

І коли у російських кремлеЗМІ кричать про «світового жандарма» в особі США, вони повинні розуміти, що якщо існує «світовий жандарм», отже, наявний і той, кого цей «жандарм» покликаний знешкоджувати - «світові гопники». І це - реальність, починаючи з 1991 року, з тієї самої «Бурі в пустелі».

«ТОМОГАВКИ» ДЛЯ ДИКТАТОРА

Корейська війна, В'єтнам, Афганістан - війни, які пішли в історію. Сучасна війна - це не «введення військ», як звикла діяти Росія. Це точкові удари по інфраструктурі, доведення до божевілля від страху солдатів противника та, як наслідок, перемога у війні сухопутними силами в той час, коли наземний опір, фактично, знищено.

Звичайно, Росія - це не Ірак, не Югославія, не Лівія і не Сирія. Тому, власне, і не прилетіли поки що «Томагавки» на її територію. Ніхто не хоче починати війну з країною, яка володіє ядерною зброєю. Нехай це і радянські ракети, які старанно зачищаються від іржі, строк дії яких, закладений виробником, давно пройшов, але був продовжений політиками.

Удар по сирійській авіабазі показав, що «міцні» глиняні ноги Кремля - це фантомні болі за совком, не більше. В реальності Росії нічого протиставити НАТО, якщо, звичайно, ви не вірите в казки армії кремлівських драматургів від зомбобачення.

Україна зробила свій вибір - разом з цивілізованим світом. А цивілізований світ продемонстрував, що він може робити з тими, хто все ще живе у феодалізмі та вважає, що людські життя - це усього лише «кріпацькі душі». Росія опинилася по іншу сторону вивіски «Цивілізація».

І зараз в Кремлі гарячково думають, як, по-перше, розповісти своєму населенню про «Томагавки», та так, щоб не пригадали вождю постановку на чергування З-300 в Сирії минулого року, а по-друге - що робити, якщо чудодійне вето в ООН відіграє для НАТО лише інформативний характер.

Що робити Кремлю, якщо війська НАТО розташуються в Україні? Що робити Кремлю, якщо «Томагавки» прилетять в розташування російських «відпускників» на Донбасі? Тим більше, що російські військові на Донбасі перебувають у тому самому статусі: «їхтамнемає».

Адже кораблі НАТО вже причалюють в Одесі не перший рік, і разом з українськими ВМС проводять спільні навчання.

Україна входить у світове цивілізоване співтовариство, де, незважаючи на ООН та Раду безпеки, є такі хлопці, які можуть запустити кілька десятків ракет, вартістю в півтора мільйони доларів кожна, тільки через те, що на іншому кінці світу скажений диктатор, який заручився підтримкою Кремля, почав труїти людей зброєю масового ураження, забороненою міжнародним законодавством.

Асад розраховував на Путіна, схоже, більше, ніж сам Путін. ЛДНРовські терористи моляться на Путіна так само, як і Асад. Можливо, вони тепер задумаються перед тим, як стріляти з систем залпового вогню по мирним містам з населенням. Хоча, звичайно, не варто переоцінювати інтелект донбаських терористів. Вони будуть молитися на Путіна навіть тоді, коли до них у кватирку загляне «Томагавк».

А ось що тоді робитиме Путін? Ховатиметися в погребі? Намагатиметися виїхати з визволеної Москви на машині?

Після ракетного удару по базі в Сирії світ знову змінився. Знову повіяло «холодною війною», коли СРСР розпалював конфлікти по всьому світу під егідою «перемоги світового комунізму». Таємно, як у В'єтнамі, чи явно, як в Афганістані.

Усі ми добре пам'ятаємо, що сталося з СРСР після його спроб позмагатися з НАТО. Шкода, що про це не хочуть згадувати в Москві.

Збитий малайзійський «Боїнг» повинен був винести війну на Донбасі на міжнародний рівень. І виніс. Але Захід він такий - повільний, як для нас. Принаймні був, до приходу Трампа.

Тому зараз, якщо Кремль не перегляне свою зовнішню та внутрішню політику, можливо, російським військовим час починати вивчати досвід іракської армії часів операції «Свобода Іраку» 2003 року, коли американські морпіхи знаходили після армії Хусейна, яка тікала, закопані в пустелі радянські літаки.

Дмитро Флорін. Одеса.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-