Крейсер Франція: Курс на голосування - морем ажіотажу

Крейсер Франція: Курс на голосування - морем ажіотажу

Блоги
1377
Ukrinform
Після перших теледебатів французам легше визначитися із вибором

Наближення президентських виборів у Франції, до яких залишилось менше місяця, лише збільшує ажіотаж довкола цих перегонів. Незважаючи на усі передвиборчі перипетії, імена п’яти кандидатів на найвищий президентський пост вже активно обговорюються у пересічних французів, які повсякчас оцінюють шанси кожного з них. Певну ясність внесли теледебати, які вперше проводились напередодні першого туру голосування, і за участю п’яти лідерів перегонів, а не двох претендентів.

Звісно, що кожний із п’ятірки учасників по-своєму особливий, як і особливі їх бачення подальшого шляху розвитку країни. Але для українців, президентські вибори у Франції цікаві перш за все тим, що після їх завершення зовнішньополітичний курс країни очевидно зазнає змін. Адже кожний з кандидатів по різному оцінює подальші міждержавні відносини. Проте як саме, з’ясуємо далі…

«РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ПРАГМАТИЗМ»

Нещодавній фаворит президентських перегонів, принаймні до перших теледебатів, в минулому прем’єр-міністр Франсуа Фійон, відкрито виступає за зняття санкцій з Росії. Його позиція, озвучена наприкінці січня цього року в інтерв’ю газеті «Le Monde» чітка і однозначна: «Україна несе повну відповідальність за конфлікт на Донбасі» і за сучасних обставин «ні Україна, ні Росія не можуть вступити в ЄС та НАТО». А тих хто веде такі розмови Фійон просто називає «безвідповідальними». Кандидат у президенти також вважає помилковими дії Північноатлантичного альянсу по збільшенню своєї військової присутності на своїх східних кордонах. А тим більше – розгортання протиракетної оборони поблизу російських кордонів. На його глибоке переконання, саме Київ повинен виконувати Мінські домовленості, і першим кроком у виконанні цих домовленостей кандидат в президенти називає законодавче закріплення особливого статусу Донбасу.

Такий «прагматичний» підхід та антиукраїнська позиція, на думку багатьох, зумовлена особливо теплими відносинами Франсуа Фійона з Путіним. Вони потоваришували ще коли були прем’єрами та продовжують спілкуватись і до сьогодні. Тому, навряд чи можна стверджувати, що пан Фійон самостійно формував своє відношення до України та конфлікту в нашій державі.

Виходячи із таких висловлювань, кандидат від правоцентристських «Республіканців» відкрито виступає за знаття російських санкцій та інтенсифікацію діалогу з «білокам’яною», незважаючи на ганебні вчинки Росії у Сирії та незаконні затримання українських громадян, які відбуваються, фактично, впродовж усього україно-російського конфлікту. Тож перемога його на виборах у другому турі принесе чимало викликів та загроз українській зовнішній політиці, на які ми будемо змушені негайно реагувати. Особливо сьогодні, коли навколо України точаться дискусії з приводу доцільності оголошення економічної блокади Донбасу, ці виклики вкрай небезпечні.

«ФРОНТАЛЬНИЙ» РАДИКАЛІЗМ

Куди більш радикальною звучить інший кандидат в президенти – Марін Ле Пен. Ще на початку січня, лідер «Народного фронту», в інтерв’ю «Радіо Монте-Карло» закликала офіційно визнати Крим – «російським» та розвіяти усі сумніви з приводу референдуму у Криму, який, на її переконання, «проходив законно та продемонстрував вільне волевиявлення українських громадян». У відповідь на ці заяви, СБУ одразу заборонила в’їзд кандидата в президенти, на що у її штабі повідомили, що «в Україну вона і не збиралась»…

Куди більш радикальною мадам Ле Пен була по відношенню до вступу України в ЄС ще в 2013 роках. Тоді політик заявляла, що «Україні не має жодного сенсу вступати до ЄС», мотивуючи це тим, що ЄС не повинно далі розширюватись та приймати нових членів. Адже це, переконана Ле Пен, призвело б до чергової міграційної хвилі, від якої почала потерпати у тому числі і Франція. Проте, від тоді пройшло багато часу, і «пророцтва» мадам Ле Пен не справдились. Україна за крок, принаймні, від асоціації з ЄС, а Європа потерпає не від хвилі українських заробітчан, а від цунамі сірійських біженців. І вони, куди більш рішучі у свої «міграційних» претензіях.

Проте незважаючи на ці події, кандидат у президенти від «Національного фронту» не змінила своїх поглядів, а ні по відношенню до України, а ні по відношенню до загальноєвропейських цінностей. Тому, як і Фійон, так і Ле Пен, виглядають для України вкрай непривабливо на посту очільника Франції. Принаймні, до проведення офіційного голосування…

Чому «до»? А тому, що ми вже були неодноразовими свідками того, як світогляд політиків кардинально змінювався після їхнього офіційного обрання на пост глави держави. Тож, сподіваємось, що таке «диво» може трапитись і цього разу.

ПРОРИВ МАКРОНА

Саме проривом для лідера руху «Вперед!» Еммануеля Макрона стали перші теледебати, які нещодавно відбулись у Парижі, адже вони вперше вивели раніше непомітного кандидата у президенти на перші позиції у передвиборчому рейтингу країни. Висловлюючи свою позицію з різних питань, Макрон одразу привернув увагу виборців, своєрідно зігравши на контрасті поглядів радикальної Марін Ле Пен та прагматизмі Фійона. Стосувався він у своїх висловлюваннях і питання російсько-французьких відносин.

Зокрема, у суперечці з мадам Ле Пен він чітко заявив проте, що «не хоче йти на жодні угоди з російським лідером, адже головна мета його президентства – проведення сильної, незалежної політики». І у підсумку – ці та інші кроки, на думку Макрона, повинні зробити Францію «сильною країною Європи».

Проте судити про прихильність Макрона по відношенню до України, ще зарано. На це є кілька причин. По-перше, молодий та амбіційний політик ще може не мати чіткої позиції по відношенню до України. Це може бути причиною того, що головна стратегія кандидата, на думку багатьох, зводиться до поміркованості у діях та вчинках. Принаймні саме такою була його тактика на перших теледебатах. І, погодьтесь, такий підхід дав свої результати, принаймні соціологічні - глядачі визнали Макрона найбільш переконливим серед усіх кандидатів-учасників теледебатів.

По-друге, Макрон може продовжити політику санкцій по відношенню до Росії, усвідомлюючи, що Франція – частина ЄС та НАТО, які займають чітку антиросійську позицію. А оскільки він висловлюється за сильну Францію, то реалізація його слів на ділі може стосуватися якраз того, що за умови його обрання, він позиціонуватиме себе як світового лідера, і аж ніяк не такого, що проводитиме діалог з агресором. Проте говорити про це, ще зарано. Принаймні перші теледебати подарували Україні надію на те, що серед потенційних кандидатів у президенти з’явився перший кандидат, який може бути проукраїнським.

СОЦІАЛІСТИЧНА РІШУЧІСТЬ

Впевнену антиросійську позицію, ще напередодні телевізійних дебатів демонстрував і висуванець від пропрезидентської соціалістичної партії Бенуа Амон. Наприклад, у своєму інтерв’ю радіостанції RTL, яке він давав наприкінці січня цього року, кандидат чітко заявив, що Франція повинна здійснювати куди більш рішучу політику по відношенню до Росії на відміну навіть від тієї, що вона проводить сьогодні. В тому ж інтерв’ю, він назвав російську політику – «агресивним імперіалізмом», на яку потрібно відповідати рішучістю.

Така позиція цілком зрозуміла, адже як представник провладної партії погляди кандидата в президенти не повинні розходитись з поглядами чинного президента, який, до речі, наразі має один з найнижчих рейтингів популярності серед пересічних французів. Фактично вибачаючись за свого однопартійця, Бенуа Амон у своїй риториці повинен вдаватись до більш різких висловлювань, аби хоч якось збільшити рейтинги соціалістів. Проте, на думку багатьох експертів, зробити це непросто.

Якщо ж оцінювати потенційні можливості Бенуа Амона стати президентом, то вони безумовно є, проте надзвичайно низькі. Прихід його до влади також був на руку офіційному Києву, проте реалізація такого сценарію надзвичайно малоймовірна. Хоча хто знає? У цих президентських перегонах, які розпочались задовго до офіційного старту, ми вже були свідками багатьох відкриттів та проривів. Цілком можливо, що такий прорив може зробити і Амон, проте, поки що, передумов для цього немає…

«ОБЕРЕЖНИЙ» ЛІВИЙ

Куди більш дипломатично, в порівнянні зі своїми колегами по президентських перегонах, виглядає представник «Лівого фронту» Жан-Люк Меланшон. У своїх висловлюваннях він надзвичайно обережно висловлюється, як по відношенню до Росії та політики санкцій відносно неї, так і до питання будівництва подальших відносин з «двоголовим» в разі обрання президентом. Хоча, ще минулого року він демонстрував негативне ставлення до українського питання.

На думку «лівого» Меланшона, Франція повинна співпрацювати з Росією, відродити раніше втрачені через конфлікт в Україні контакти. Своєю чергою НАТО, не повинно створювати на своїх східних кордонах потужне військове угрупування, що провокує Росію до кроків у відповідь. Проте, кандидат чітко заявляє, що не підтримує політику Путіна та не розуміє багатьох кроків, до яких вдається Кремль у своїй зовнішній політиці. Чітко ж визначити його політику по відношенню до України зараз дуже важко. Хоча, з наближенням першого туру виборів, вона, можливо, стане куди більш окресленою.

Гіпотетична перемога Меланшона у президентських перегонах не призведе до кардинальних змін в зовнішній політиці Франції. Принаймні можна сподіватись, що вона і надалі збереже антиросійський вектор проте може набути ознак «потепління» у кремлівсько-єлисейських відносинах.

Отже, цьогорічні президентські вибори у Франції продовжують зберігати інтригу, яка повною мірою стосується і України. Аналізуючи та оцінюючи шанси кожного з п’яти кандидатів, які фактично стали лідерами перегонів можна констатувати, що прихід до влади республіканця Фійона та ультраправої Ле Пен негативно відобразиться на Україні, а тому ці кандидати є вкрай небажаними для Києва. Натомість, несподіваний лідер перегонів Макрон вселяє оптимізм та дає підстави сподіватись на те, що Франція і надалі залишиться непримиримою по відношенню до політики Кремля, а її зовнішньополітична діяльність матиме незалежний характер, що вигідно для України. Так само можна охарактеризувати і соціаліста Амона. Натомість лівий Меланшон зайняв чітку нейтральну позицію, яка навряд чи дасть змогу розібратись у його справжніх поглядах та уподобаннях самим французам. А для того, щоб розбиратись залишились не так багато часу - вже 23 квітня відбудеться перший тур президентських виборів, який внесе певну ясність та визначить двох головних претендентів не президентське крісло.

Андрій Колобов, Київ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-