"Здравствуй, племя младое, незнакомое!"

"Здравствуй, племя младое, незнакомое!"

1958
Ukrinform
Учасники протесту – неповнолітні росіяни - зуміли навчитися критичному мисленню. Чи путінці вони?

У Росії відбулися антикорупційні акції. Головним героєм на них стали неповнолітні – ровесники путінського режиму. Це дуже гарна новина для України.

В акціях протесту, за оцінками радіо «Ехо Москви», в цілому взяли участь до 60 тисяч чоловік. Найбільше людей вийшли на вулиці Москви та Петербурга. Це дуже багато для сьогоднішньої Росії, де зачищено інформаційне поле, не залишилося вільних медіа, садять за ретвіт, за вірші, присвячені Україні, не кажучи вже про участь в одиночних пікетах.

Головний підсумок, однак, не у чисельності. Не у затриманні ініціатора акцій – політика і блогера Олексія Навального. Не у реакції прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва, якому учасники акції пред'являли основні претензії.

Головний результат акцій: ми побачили нове обличчя російського протестного руху. Це були ровесники путінського режиму – неповнолітні росіяни, які становлять досить значну частину протестувальників і – затриманих.

Більше тисячі людей, за деякими оцінками, були затримані в одній тільки Москві. Мало не у кожному відділенні поліції вопинилися неповнолітні. Деяким з них годинами не давали навіть подзвонити батькам, когось відпускали вже серед глибокої ночі. Одним словом, російські правоохоронні органи зміцнили їх у думці: в країні щось не так. Щось, що не вкладається в розслідування Навального про тіньовий бізнес прем'єр-міністра Медведєва.

Вони хочуть змін – всупереч пропаганді в школі і на телебаченні, всупереч думці – і/або аполітичності – своїх батьків. Всупереч страху та невдачам тих, хто старше. Всупереч тому, що влада блокує сайти, де можна знайти об'єктивну інформацію про події в Росії і Україні. Всупереч тому, що вона садить тих, хто з нею не згоден.

Вони не пам'ятають перемог демократів у 1991-му і 1993-му роках, вони не бачили, мабуть, жодного вільного прямого ефіру на телебаченні. Вони не пам'ятають лихих дев'яностих, програми «Ляльки» і вільного мікрофону.

Вони навіть не брали участь у масових протестах 2012-го, на яких росіяни виступали проти фальсифікацій на виборах, які бачили на власні очі. Тоді на вулицях теж були молоді люди. Багато з них були учасниками різних опозиційних рухів: анархісти, нові ліві, ультраправі активісти ЛГБТ – люди, які цілеспрямовано брали участь у вуличній політиці, – але не старшокласники.

Таким чином, у ровесників путінського правління немає прикладу волі з минулого, який, можливо, більше стримував нас, ніж надихав. Вони відчувають свободу зараз, всередині себе.

Хтось чекав від них цього?

Ні.

Батьки перестали водити їх на мітинги після провокацій і зіткнень з поліцією 6 травня 2012-го: це стало небезпечно. А незабаром перестали виходити й самі: опозиційні лідери не змогли запропонувати їм ніякого виразного порядку денного, крім захисту політв'язнів. А це набагато більш вузька і менш популярна тема, ніж боротьба за змінюваність влади.

Потім в Україні був Майдан, Росія анексувала Крим, розв'язала війну на Донбасі.

І у російські школи та університети прийшла агресивна пропаганда – не менш інтенсивна, ніж у державних медіа. Ось лише деякі приклади.

З найбільшого університету – МДІМВ – звільняють викладача за порівняння анексії Криму з аншлюсом 1938 року.

Школярам проводять уроки «Ми разом», на яких викладачі та члени головної прокремлівської партії «Єдина Росія» розповідають про те, як референдум у Криму відповідав міжнародним нормам, приєднання півострова – етична та політична перемога, а владу в Україні захопили радикали і русофоби...

Нічого не змінюється роками – і напередодні нинішніх акцій у Брянську, наприклад, школяра, який публічно заявив про намір брати участь в протесті, забирають на виховні бесіди з поліцією і керівництвом школи, як стверджують прихильники Навального, прямо під час уроків. А мережею гуляє відеозапис уроку культурної політики в Московськоій державній консерваторії, де викладач на повному серйозі доручає студенту зачитати список національних зрадників і згодом загрожує йому виключенням, щоб помститися за саркастичний тон.

І незважаючи на все це, молоді люди виходять на вулицю.

За відсутності нормального телебачення, спогадів про вільні дев'яності та відлигу 2012-го, відсутності політики як такої і у дуже напруженій суспільно-політичній ситуації – під час війн, політичних переслідувань і цензури – вони зуміли навчитися найважливішому: критичному мисленню.

І вийшли багато хто з них не за Навального, а разом з ним. І можливо, серед них знайдеться той, хто замінить його – і збере ще більше прихильників. І краще, ніж він, сформулює політичну альтернативу – як мафіозному режиму, який вішає на вуха свого народу урапатріотичну локшину, так і його слабкій опозиції, яка цій локшині нічого путнього досі не могла протиставити.

Пропаганда в Росії програє. Вона, загалом, ніколи не вигравала серйозно – усі ці історії про 86 відсотків, любителів царя, тупих холопів були написані людьми, які , як правило, мають дуже мало уявлень про те, як і чим живуть люди в Росії – а їм доводиться не стільки жити, скільки виживати.

Тепер, з виходом цих дорослих дітей на вулиці, ми бачимо відчутну поразку російської пропаганди.

Це їм доведеться повертати Крим і зупиняти війну на Донбасі і в Сирії.

Незабаром їм прийдуть повістки у військкомат – і рішення їм треба буде приймати швидко.

Звичайно, не все буде просто. Не всі залишаться у строю – нацболів теж колись вважали сміливими молодими противниками Путіна, а тепер вони оспівують в РФ Моторолу і клянуть «київську хунту».

Але навіть кілька людей, які вміють критично мислити, здатні змінити хід історії. Наприклад, довести всьому світові, що Крим – це Україна, а Росія – це не Путін.

Олена Власенко

Первое фото: Виктория Одиссонова / «Новая газета»


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-