Президентський курс Штайнмайєра: Битва за демократію

Президентський курс Штайнмайєра: Битва за демократію

Укрінформ
Багато хто у ФРН вбачає у Штайнмайєрі-президенті своєрідний якір стабільності у часи потрясінь

Новий федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр, приведений до присяги 22 березня, визначив свої пріоритети на посаді, яку буде займати мінімум 5 років. Це демократія, демократія і ще раз демократія.

Це слово звучало частіше інших у його прем'єрній промові перед депутатами бундестагу та бундесрату (представництва земель ФРН) відразу після церемонії прийняття присяги, яку він завершив словами: «Хай допоможе мені Бог!».

«Ми повинні про демократію не тільки говорити, ми повинні знову навчитися за неї боротися», - заявив новий глава держави і застеріг співвітчизників (і не тільки їх) від того, щоб піддатися «зачарованості авторитаризмом», який проник до Європи. У Німеччині з цим, авторитаризмом, а також популізмом ситуація ще не така погана, Штайнмайэр, принаймні, не бачить приводів для паніки. Але втрачати пильність не можна, люди готові вірити будь-яким обіцянкам легких рішень. Але такі, переконаний 12-й президент ФРН, ніколи не дають результату.

Тому всім необхідна мужність. «Мужність» - друге слово, яке часто лунає останнім часом з вуст нового глави держави. І, схоже, стало його гаслом (у попередника, Йоахіма Гаука, це було поняття «свобода»). «Мужність - живильний еліксир демократії», - заявив Штайнмайєр. І закликав усіх проявляти мужність.

Про міжнародні справи – зовсім небагато. Він ще раніше пообіцяв, що не буде сильно втручатися у зовнішню політику, якою керував загалом 8 років. Правда, не зміг утриматися від згадки Туреччини, причому на самому початку виступу. Воно й не дивно: відносини між країнами настільки загострилися останнім часом, що обійти прямі образи та звинувачення в «нацизмі» не може ні один німецький політик. Ось і Штайнмайєр звернувся безпосередньо до свого турецького візаві: «Президенте Ердоган, ви ставите під загрозу все, що ви створювали разом з іншими».

ЩО ОЗНАЧАЄ ПРЕЗИДЕНТСТВО ШТАЙНМАЙЄРА ДЛЯ УКРАЇНИ

Про Україну у своїй інавгураційній промові Штайнмайєр не сказав ні слова. Навіть того, що він як ніхто намагався відігравати конструктивну роль у врегулюванні конфлікту на самому початку, навесні 2014 року і потім, у «Нормандському форматі», був одним з найбільш активних медіаторів між Києвом і Москвою.

Про це нагадав присутнім колишній президент Гаук, який виступив у середу зі своєю прощальною промовою.

Але навряд чи варто тут ображатися: як уже сказано, проблеми зовнішньої політики не були в центрі уваги цього виступу. Вона взагалі не відноситься до сфери відповідальності глави держави, це парафія канцлера.

Самий же перехід Штайнмайєра на пост президента республіки для Києва по суті нічого не змінює. Хіба що в контексті того, що МЗС ФРН тепер очолює інша людина – Зігмар Габріель.

Проте, думаємо, що коли буде така необхідність, Франк-Вальтер Штайнмайєр буде знаходити слова для пошуку рішень.

Одна з його головних рис – прагнення до компромісів. Треба розмовляти, треба постійно вести діалог, навіть з самими складними партнерами, особливо важливо це в часи криз, – не раз повторював політик.

НОВА ПОСАДА – НОВІ ЗУСТРІЧІ

Зате весь дипломатичний хист знадобиться президенту для того, щоб налагодити контакт зі своїм американським колегою, якого він, досить стримана загалом людина, у період передвиборної кампанії в США назвав «проповідником ненависті». Невдалий початок, прямо скажемо.

Коли може відбутися візит у Вашингтон, поки невідомо. Туди вже з'їздила днями канцлер Ангела Меркель.

Поки зрозуміло, що першою країною в графіку відвідувань стане Франція. Така склалася традиція: керівники держави, уряду, МЗС їздять найпеше до Парижу. До речі, в Берліні люблять подавати як приклад нинішні теплі стосунки між сусідами, які в історії так багато і відчайдушно воювали один з одним, як ілюстрацію того, як можна долати складну історичну спадщину.

ВІН І ПЕРША ЛЕДІ

Поки ж президентському подружжю треба обжитися в новому будинку – палаці Бельвю, перед яким у середу після обіду була влаштована урочиста церемонія. До речі, тижні після того, як пішов з посади міністра закордонних справ та перед переїздом в Бельвю Штайнмайєр провів у резиденції Конференції католицьких єпископів Німеччини. Налаштовувався.

Ще минулими вихідними про те, що треба знати новим господарям, Франку-Вальтеру Штайнмайєру та його дружині Ельке Бюденбендер, розповіли Йоахім Гаук і його подруга Даніела Шадт. Поряд вчотирьох сиділи вони і в Рейхстазі на церемонії прийняття присяги.

Нова перша фрау Німеччини - суддя з адміністративних справ. Ім'я її вперше потрапило в пресу в 2010 році, коли стало відомо про операцію з пересадки їй нирки. Донором для коханої дружини став чоловік – Франк-Вальтер. Тоді йому навіть довелося взяти відпустку і залишити на час обов'язки голови фракції СДПН у бундестазі. Німецька публіка гідно оцінила такий вчинок. Тому тепер подружжя воістину однієї крові. І у серпні щороку святкують «другий день народження» – річницю пересадки.

Очевидно, що 55-річній Ельке Бюденбендер тепер доведеться залишити свою роботу в Берлінському адміністративному суді. Того вимагає протокол. Хоча спочатку сама Бюденбендер заявляла, що буде продовжувати практику.

Про її незалежність свідчить й те, що вона залишилася на своєму прізвищі. Втім, як подарунок до 10-річчя подружнього життя, збиралася це виправити, але не стала, «щоб не спочивати на лаврах чоловіка».

У пари, яка познайомилася в університеті Гіссена і у 1995 році взяла шлюб, є дочка Меріт 1996 року народження.

Усі, хто знає подружжя, відзначають їх дуже тепле один до одного відношення і гармонію, що панує в будинку. «Ми – люди, які люблять помірність у всьому: ми не екстравагантні і не надмірно пихаті, і не сваримося кожного дня через дрібниці», – фраза Бюденбендер, яку цитують ЗМІ. Ще вони згадують про те, як у 2009 році, коли Штайнмайєра висунули кандидатом у канцлери на з'їзді СДПН, піднімаючись на сцену на «шпильках», вона втратила туфлю, але не втратила самовладання, пішла далі в одній туфлі. Чи це не показник витримки, такої необхідної для дружини високопоставленого політика.

ЯКІР СТАБІЛЬНОСТІ

Франк-Вальтер Штайнмайєр народився 5 січня 1956 року в місті Детмольд (Північний Рейн-Вестфалі) у робітничій сім'ї. У 1974 році був призваний на військову службу. У 1976 році вступив до Університету імені Юстуса Лібіша в Гіссені, де до 1982 року вивчав спочатку юридичні, а потім і політичні науки. У 1986 році захистив докторську дисертацію на тему «Правове становище безпритульних». З 1986 по 1991 рік – науковий співробітник на факультеті громадського права та політології у Гіссенському університеті. У 1991 році був юрисконсультом з інформаційного права та політики щодо ЗМІ в держканцелярії Нижньої Саксонії, там зблизився з Герхардом Шредером, який, ставши канцлером, забрав розумного помічника в Берлін.

З листопада 2005 року по вересень 2009 очолював МЗС ФРН в уряді Ангели Меркель. Після поразки своєї партії, Соціал-демократичної, на парламентських виборах 2009 року, кандидатом від якої він був висунутий на пост канцлера, став керівником фракції у бундестазі. З 2013-го по 2017 рік знову був міністром закордонних справ. В уряді Меркель, але вже третього терміну. Сама канцлер дуже цінувала свого головного дипломата. І не надто поспішала підтримати його кандидатуру на посаду президента.

Треба зауважити, що не один рік Штайнмайєр очолював рейтинг найпопулярніших політиків ФРН. І якби вибори в країні були прямими, а він знову вирішив балотуватися на пост канцлера, він, швидше за все, ним став би. Але вибори в Німеччині не прямі.

Сьогодні багато хто вбачає у Штайнмайєрі-президенті своєрідний якір стабільності у часи потрясінь.

Ольга Танасійчук, Берлін

Перше фото: Sandra Steins/bundespraesident.de

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-