Війна на Дністрі: Рана глибиною в чверть століття

Війна на Дністрі: Рана глибиною в чверть століття

1944
Ukrinform
Молдова однією з перших відчула на собі всю гіркоту «братської любові та дружби» Росії

Не вірте тим, хто каже, що час лікує. Біль нікуди не зникає, він просто ховається глибше. Чверть століття тому, 2 березня 1992 року, на берегах мирної колись річки Дністер спалахнув збройний конфлікт, що розділив Молдову на лівий та правий береги. Протягом п'яти місяців тут стріляли, і лилася кров. Гинули громадяни однієї країни і на лівому, і на правому березі. Гинули діти. Багато хто залишився інвалідом. Біль заляг по обидва боки Дністра, і вже не перестане боліти ніколи.

ВІЙНИ НЕМАЄ, АЛЕ КОРДОНИ ЗАЛИШИЛИСЯ

Минуло 25 років. Сьогодні між берегами кордон. Все по-справжньому: митний і прикордонний пости. Перевірка документів, перевірка транспорту. На правому березі - конституційна влада Молдови, що захищає сьогодні незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. На лівому - самопроголошена Придністровська Молдавська республіка, яка шляхом проведення референдуму у 2006 році оголосила про свою повнунезалежність і не приховує наміру в майбутньому приєднатися до Росії.

Сьогодні, щоб потрапити з одного міста Молдови до іншого, потрібно пройти принизливу процедуру огляду: чи не везе хтось з одного берега на інший зайву пляшку коньяку або коробку цукерок, вирушаючи в гості. А щоб потрапити до сусідньої України на одному з маршрутів молдаванам потрібно подолати чотири пости: виїхати з Молдови, заїхати в її Придністровський регіон, виїхати з ПМР і тільки тоді потрапити до України.

На берегах Дністра більше не стріляють, і конфлікт не «гарячий», а, як його сьогодні називають, «заморожений». Але «на каву» просто так вже не поїдеш, і на свята теж просто разом не зберешся. А що ще образливіше - навіть дзвінок по телефону з одного берега на інший коштує вдвічі дорожче, ніж в країни і ближнього, і далекого зарубіжжя. Дорожче, ніж в Європу. Ось таке життя.

РОСІЯ - СТОРОНА КОНФЛІКТУ

Через шість місяців після виходу зі складу СРСР і проголошення своєї незалежності, Молдова серед перших з колишніх радянських республік на власному гіркому досвіді дізналася про всю глибину почуттів «старшого брата» і трагічність громадянської війни. Війни, в якій сили були далеко не рівними. На боці Молдови воювали, в основному, підрозділи МВС, загони волонтерів, національної армії, а на бік самопроголошеного Придністров'я встала розквартирована в регіоні 14-а російська армія під командуванням відомого генерала Олександра Лебедя. У його розпорядженні було близько 6 тисяч військовослужбовців, сотні танків, БТРів і БМП. Тільки 59-й танковий полк, розквартирований у Бендерській фортеці, налічував близько сотні танків. Пізніше, як підкріплення до регулярних підрозділів, приєдналися козаки, які прибували з Росії.

Влітку того ж 1992 року збройний конфлікт вдалося зупинити, але якою ціною! Після артилерійського артобстрілу в районі Дубоссар, машини «швидкої допомоги» на правому березі Дністра два дні вивозили поранених. А на територію Бендерської фортеці вночі увійшов танковий полк 59-ї мотострілецької дивізії. А проти танків, як кажуть, в «лаптях» не ходять. Прийнято вважати, що саме генерал Лебідь, якому приписують відому фразу «Якщо не перестануть стріляти, то через дві години мої танки будуть в Бухаресті», зупинив війну. Політичне "обопільне" рішення не змусило себе чекати. 21 липня Президенти Росії та Молдови Борис Єльцин і Мірча Снєгур підписали в Москві Угоду про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова.

Там само було прийнято рішення про введення миротворчих сил для поділу молдавської армії з придністровськими збройними формуваннями. Хоча цією угодою Росія тоді, фактично, визнала, що була стороною збройного конфлікту на території Молдови.

Чимало води утекло в Дністрі з того часу. Виросло нове покоління громадян, які знають про конфлікт тільки з розповідей дорослих і меморіалів з прізвищами загиблих, розташованих по обидва боки Дністра. Вони закохуються і одружуються, перетворюючи колишніх «ворогів» на сватів, кумів, батьків і дідів. Життя бере своє і диктує свої правила відносин.

За цей час з'явилося і безліч версій виникнення збройного конфлікту, які зазнали серйозних видозмін.

«БРАТСЬКА ЛЮБОВ» І ШАНТАЖ

Донедавна однією з головних вважалася версія, ніби жителі східних регіонів Молдови у лівобережжі Дністра (Придністровський регіон) побоювалися рішення офіційної влади Кишинева приєднати Молдову до Румунії. Ні для кого не секрет, що на той момент були в Кишиневі і такі настрої.

Але таких «гарячих» голів виявилось набагато менше. Згідно з соціологічними опитуваннями, лише 15% опитаних висловилися за об'єднання з Румунією, а інші 85% - за суверенітет, незалежність і територіальну цілісність держави.

З того часу співвідношення не змінилося, хоча час від часу в країні трапляються і «виступи», і «ходи» уніоністів - тих самих прихильників об'єднання Молдови з Румунією. Але і Придністровський конфлікт так і залишився «замороженим» та неврегульованим.

Деякі експерти, не особливо аргументуючи свою версію, намагалися представити війну як міжетнічний конфлікт, хоча ця версія не знайшла підтримки ні у політологів, ні у громадянського суспільства.

Коріння Придністровського конфлікту, в тому числі і «гарячої його фази» весни-літа 1992 року, «йдуть» в Москву, вказуючи на винятково політичні та геополітичні причини виникнення Придністровського конфлікту. І абсолютно очевидно, що це не був конфлікт народу, це був конфлікт політиків.

Ця версія, яка виглядає куди більш правдоподібною та переконливою у своїй аргументації, була неодноразово озвучена експертами і політиками, у тому числі першим президентом Молдови Мірча Снєгуром.

Після так званого «параду суверенітетів» 1991 року і розпаду Радянського Союзу, Москва ніяк не могла змиритися з тим, що з-під її впливу йдуть колишні союзні республіки. І розпочався спочатку політичний, а потім і військовий тиск й шантаж. Молдова, на жаль, однією з перших відчула на собі всю гіркоту «братської любові та дружби» Росії.

Москва наполягала на підписанні союзного договору, а після відмови відкрито пообіцяла Кишиневу великі проблеми, які не змусили себе довго чекати.

Війна на Дністрі та утворення самопроголошеної Придністровської Молдавської республіки - яскраве тому підтвердження.

Є ще один факт, який свідчить про зацікавленість Росії у збереженні конфлікту, навіть в замороженій його стадії. За довгі роки існування переговорних форматів з Придністровського врегулювання, Росія, як посередник у переговорному процесі, з найвищих трибун безліч разів заявляла про те, що цілком підтримує суверенітет і територіальну цілісність Молдови у загальновизнаних міжнародним співтовариством кордонах. Однак, вона надає постійну підтримку, включаючи фінансову, самопроголошеній Придністровській Молдавській республіці. А лідерів невизнаного Придністров'я в Москві приймають, як найдорожчих гостей та керівників окремої, нехай і ніким не визнаної, держави.

Москва неодноразово брала на себе зобов'язання вивести свої війська та озброєння з території Придністров'я, проте обіцянки не виконує. При цьому офіційна влада в Кишиневі, і Україна, і ОБСЄ, ЄС і США у рамках переговорів у форматі «5+2» з Придністровського врегулювання цілком підтримують виведення військ і озброєння. Безумовно, сьогодні 14-ї армії там немає, але є так званий Обмежений контингент російських військ (близько 1,6 тисячі військовослужбовців), і є склади боєприпасів у селі Колбасна, де зберігаються понад 20 тисяч тонн снарядів. Що, при виникненні непередбаченої ситуації, може обернутися трагедією. Але Москву це мало хвилює.

Російська сторона також висловилася проти заміни російських миротворців у зоні конфлікту на міжнародну місію цивільних спостерігачів. При цьому у Кремля і лідерів Придністров'я за всіма перерахованими параграфами «завидна» одностайність. На підтвердження цього Придністров'я зробило своїм «шефам» знаковий (з урахуванням дати) «подарунок». Верховна Рада невизнаного регіону вчора ухвалила законопроект про використання на території ПМР російського прапора як другого державного поряд з придністровським (прапор Придністров'я - колишній прапор Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки).

ПРИДНІСТРОВ'Я ТА ДОНБАС

Сценарій розвитку подій в Молдові (і її Придністровському регіоні) у 1992 році дуже нагадує те, що відбувається сьогодні на Донбасі. І дає передумови для повторення цього сценарію з заморожуванням ще одного конфлікту.

За 25 років існування Придністровського питання його врегулювання розглядалося у найрізноманітніших форматах. Сьогодні це звичний для всіх формат «5+2» за участю Придністров'я та Молдови, як сторін конфлікту, України, ОБСЄ та Росії, як посередників і гарантів, і ЄС з США як спостерігачів.

Обговорювалися також усілякі варіанти остаточного врегулювання, в тому числі і з наданням Придністров'ю особливого статусу в складі єдиної Молдови, проте придністровська сторона продовжує наполягати на наданні незалежності регіону з подальшим входженням до складу Росії. При цьому в своїх заявах про входження до складу Росії, лідери регіону чомусь посилаються на дані проведеного 2006 року на території Придністров'я референдуму, учасники якого висловилися за приєднання до Росії.

Але доречно нагадати, що за 11 років багато що у Молдові, так і у самому Придністров'ї змінилося. До речі, не на краще для регіону. Молдова інтегрується в Євросоюз, громадяни країни отримали право безвізових поїздок в ЄС, країна вільно торгує з країнами Євросоюзу, причому обсяги торгівлі з ЄС вище показників товарообміну з Росією. При цьому торгівля підприємств Придністровського регіону з Євросоюзом розвивається більш активно, ніж торгівля з Росією, що відзначає і влада невизнаної регіону. Та й самі громадяни Придністров'я, вже не ховаючись, перетинають «кордон» на маршрутках, щоб закупити більш дешеві та різноманітні товари в Кишиневі.

Можливо, саме з цієї причини у Придністров'ї воліють посилатися на референдум десятирічної давності, чудово розуміючи, що якщо цей референдум відбувся би сьогодні, то, як кажуть «баба надвоє»... А попередній референдум, як і все в цьому житті, має термін придатності.

Зінаїда Гурська. Кишинів

Фото: Валерій Соловйов


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-