Макмастер. Чи усіх справ майстер?
Після раптової відставки Майкла Флінна, який намагався приховати свої незаконні зв'язки з Кремлем, на посаду радника з питань національної безпеки президент США Дональд Трамп призначив Герберта Макмастера. Цю новину у безпекових колах Америки зустріли із неприхованою радістю, адже Макмастер - славнозвісний боєць та легендарний стратег.
Видається, що ця людина здатна повернути політику США у дуже вигідне для України русло.
ІДЕАЛЬНИЙ ВИБІР
"Я знаю Макмастера багато років і можу стверджувати, що він - людина справжнього інтелекту, характеру та здібностей", - написав про новопризначеного радника голова оборонного комітету Сенату США Джон Маккейн. Його колеги з обох партій відреагували на призначення Макмастера не менш радісно, вихваляючи вибір Трампа.
Таку повагу серед колег Макмастер заслужив як відвагою на полі бою, так і мудрістю на командирській "офісній" позиції. "Срібну зірку" - одну з найвищих бойових нагород США - він отримав за участь у танковій битві 26 лютого 1991 року під час війни у Перській затоці. Тоді 29-річний капітан Макмастер командував танковим підрозділом, який волею випадку був втягнений у найбільший танковий бій з часів Другої світової війни. Тоді 9 американських танків під командуванням Макмастера без жодних втрат знищили більше 80 одиниць ворожої техніки. Ця битва згодом увійшла до підручників з військової історії як приклад використання власних технічних переваг для розгрому супротивника.
Новітню тактику ведення бойових дій Макмастер застосував і під час свого наступного відрядження до Іраку. У 2005 році його війська звільнили стратегічно важливий населений пункт Талль-Афар. На той момент вже полковник Макмастер наполіг, аби союзники, просуваючись із боями углиб міста, оперативно відновлювали цивільні приміщення, здобуваючи прихильність населення. Ця тактика спрацювала і протягом місяця місто було звільнено від понад тисячі терористів, на яких почали вказувати місцеві мешканці.
Серед ветеранів війни в Іраку досі ходять легенди про високі вимоги до підготовки, які Макмастер ставив перед підлеглими. Окрім вогневої та тактичної підготовки, відпрацювання злагодженості та інших традиційних бойових "наук", він також пояснював бійцям основи культури Іраку, глибинні причини конфлікту, розбіжності між сунітами та шиїтами, а також радив їм книги з історії регіону. Такі підходи кардинально відрізнялися від тактики, що превалювала у ЗС США з часу вторгнення до Іраку у 2003 році.
Однак, Макмастер був не першим вибором Дональда Трампа на посаду радника. Спершу президент США запропонував цю посаду відставному віце-адміралу Роберту Ховарду, який, за даними CNN, відхилив цю пропозицію через принципову незгоду із новими підходами до ведення справ у Білому домі. Судячи зі згоди Макмастера, він схоже, поділяє підходи Трампа до державного управління.
ДОСВІДЧЕНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ
Макмастер - кадровий військовий, на службі із 1984 року. Отримавши лейтенантське військове звання у легендарному Вест Пойнті, він відслужив деякий час на дійсній службі, захистив докторську дисертацію з історії Америки та повернувся у Вест-Пойнт в статусі викладача. При чому часто його лекції стосувалися воєнних операцій, у яких він особисто брав участь.
Взагалі гострий розум Макмастера, його стратегічне бачення світу, аналітичні здібності та "заточеність" на результат ні в кого не викликають сумніву. Це довела, зокрема, його робота на посаді директора Центру інтеграції бойових можливостей сухопутних військ США. Це агентство займається розробкою стратегічних доктрин для американської армії та інтеграцією усіх її бойових можливостей у єдину силу. Не з проста після початку російської агресії проти України саме Макмастеру було довірено шукати способи адаптації американської армії до нововиявлених можливостей ЗС Росії.
Зокрема, й за цю роботу у 2014 році журнал "Time" вніс його до списку ста найвпливовіших людей сучасності та присвоїв титул "архітектора майбутньої армії США". "Генерал Макмастер, можливо, є провідним військовим мислителем 21-го століття", - писало тоді про нього видання.
До речі, "російське питання" якраз і може у майбутньому стати джерелом конфлікту між Макмастером і Трампом. Новопризначений радник на багатьох публічних заходах і слуханнях відкрито наголошував на небезпеці, яку поширює Росія, а також прямо звинувачував Кремль у веденні гібридної війни в Україні. Дональд Трамп, як відомо, займає у цьому питанні іншу позицію і прагне нормалізувати відносини із РФ.
Зате це ж може зблизити Макмастера із міністром оборони США Джеймсом Маттісом, якого дуже важко віднести до прихильників Росії. Гарні стосунки цього тандему тим паче важливі, враховуючи відсутність у радника з питань національної безпеки прямих важелів впливу на Пентагон, на відміну від секретаря з питань оборони, який має доступ до величезного бюджету свого відомства. Натомість, Макмастер потенційно буде значно ближчим до Трампа (навіть його робочий офіс знаходитиметься поруч із Овальним кабінетом). Чи розвинеться із цього продуктивне партнерство - покаже час.
ПОЛІТИК-НОВАЧОК
Незважаючи на свій довгий армійський стаж, у політичний іграх Макмастер досвіду зовсім не має. На відміну від свого попередника Флінна, він не брав жодної участі у кампанії Трампа і взагалі до призначення не був із ним знайомий. Утім, поки незрозуміло, який вплив ця недосвідченість матиме на Макмастера, адже ще з початку своєї кар'єри він відомий рішучим відстоюванням власних переконань, за що іноді навіть ризикував кар'єрою.
У 1997 році він опублікував книгу "Порушення службового обов'язку", в якій критикував дії політичного та військового керівництва США під час В'єтнамської війни. Ця праця отримала дуже схвальні відгуки та стала обов'язковою для усіх кандидатів на присвоєння старших офіцерських звань. Водночас, критики Макмастера не уникли і сучасні йому генерали за війни на Близькому Сході. Незважаючи на статус "одного з найвидатніших офіцерів війни в Іраку", отримати звання генерала Макмастеру вдалося лише з третього подання, та й лише після втручання колишнього командувача мультинаціональними силами в Іраку генерала Девіда Петреуса, у безпосередньому підпорядкуванні якого він служив на Близькому Сході. Хоча причин затримки ніхто не пояснював, найвірогіднішою причиною були саме численні випадки відкритої незгоди Макмастера із військовим керівництвом.
Сам же Макмастер завжди заохочував підлеглих доносити до нього обгрунтовану критику. "Дехто вважає, що в армії усе вкрай субординовано, сам дух не сприяє критиці і люди не хочуть чесних оцінок. На моє переконання, все якраз навпаки", - сказав він якось в інтерв'ю Columbus Ledger-Enquirer.
НАША ЛЮДИНА У ВАШИНГТОНІ
Однак, при усіх перевагах Макмастера, є у нього один серйозний недолік - начальник. Велетенська інтелектуальна потуга, яку представляє Макмастер, служитиме дуже специфічним інформаційним потребам Дональда Трампа. Враховуючи, що повноваження радника із питань національної безпеки можуть дуже сильно варіюватися, у залежності від особистих якостей самого радника та бачень президента, Макмастеру доведеться знайти свій особливий підхід до президента США, але в питанні "придворних інтриг" генерал якраз ніколи сильним не був. Та й його вільнодумство, враховуючи неоднозначне ставлення Дональда Трампа до критики, може зіграти злий жарт.
Утім, можна сміливо стверджувати, що призначення на місце Флінна Макмастера є однозначною перевагою для України. Своїми поглядами, підходами, ідеями та словами новий радника кардинальним чином відрізняється від попереднього, а його ставлення до Росії взагалі є діаметрально протилежним. Через відсутність політичного минулого, Макмастер також не зв'язаний жодними зобов'язаннями і зміг уникнути "брудних" контактів із Кремлем. Його ж ставлення до Росії визначається відмінним розумінням цинізму гібридної війни в Україні, яку генерал ретельно вивчав кілька років. "Неможливо уявити собі кращу, більш підготовлену команду із питань національної безпеки, ніж чинна", - написав після призначення Макмастера сенатор Маккейн.
"Силову" команду довкола себе Трамп дійсно формує досить потужну, утім поки незрозуміло, який вплив свита матиме на короля.
Максим Наливайко, Оттава.
Перше фото: AP, Susan Walsh
