Обтяжений злом: на смерть постпреда Росії в ООН

Обтяжений злом: на смерть постпреда Росії в ООН

Укрінформ
Давайте згадаємо, «чи був покійний моральною людиною»

У братів Стругацьких є роман «Обтяжені злом, або Сорок років потому». Він згадується у зв'язку зі смертю дипломата Чуркіна через те, що у українців є вагомі підстави вважати, що душа Віталія Івановича обтяжена неабиякою кількістю зла для щасливої подорожі в потойбічному світі. А ще в цьому романі є епіграф, що добре описує російську дипломатію останніх років: «З десяти дев'ять не знають відмінності тьми від світла, істини від брехні, честі від безчестя, свободи від рабства. Також не знають і користі своєї».

Ну і, зрештою, - про ті «роки», що «потому». Давайте згадаємо, «чи був покійний моральною людиною?»

ГЛАСНІСТЬ І ПЕРЕБУДОВА В ІМПЕРІЮ

Усі останні роки, дивлячись на натхненного і переконливого брехуна в ООН - сивочолого Віталія Чуркіна, важко було повірити, що він був прес-секретарем глави радянського МЗС часів перебудови Едуарда Шеварднадзе і заступником свого однокурсника Андрія Козирєва, міністра закордонних справ новоутвореної після розпаду СРСР Російської Федерації.

Коли змінювалася суто закрита бюрократична система радянських міністерств, у тому числі МЗС, в якому працювали суцільні «містери Ні», Чуркін здавався еталоном нової політики перебудови та гласності. Він не боявся наживо розмовляти з пресою. І тоді це здавалося дивом. Чуркіну допомагав його вроджений артистизм і акторська підготовка. У дитинстві та підлітковому віці він встиг зіграти у кількох фільмах. У тому числі, в «Синьому зошиті» (1963-64) у великого режисера Льва Куліджанова. Зараз мережею активно поширюється ролик з найяскравішим моментом картини - лежанням із Леніним у курені у Розливі. Тоді це було цілком безневинне видовище. Однак нинішня російська Держдума за таке при бажанні цілком могла б і педофілію пришити. (Картина ця на широкому екрані не йшла, оскільки в ній дуже позитивно представлений соратник Ілліча Григорій Зінов'єв, репресований при Сталіні; а після приходу до влади Брежнєва це була надозволенна сміливість).

Коли Чуркін яскраво і наполегливо брехав у Раді Безпеки ООН, часом здавалося, що він зараз, через багато років після того, як завершив акторську кар'єру, всього лиш повернувся до неї. Грає роль, тільки вже не в одній картині, нехай і повнометражній, а у довгому-довгому серіалі, який можна назвати... ну, скажімо, «Картковий будиночок - Росія».

В ООН він працював з 2006 року. І в тому, що Москві так легко обійшлася агресія проти Грузії, є і його велика заслуга. Він вперше показав новий стиль російської дипломатії - легку, спокійну, наполегливу брехня. «Коли з 120-тисячного населення (Південної Осетії - ред.) гине за добу 2000 людей - це геноцид чи ні?» - суворо запитував Чуркін зал, говорячи про «грузинську агресію». І зал замислювався, а може й справді Росія не так вже винна...

Але коли дуже швидко виявлялося, що ці цифри жахливо брехливі, він вже городив наступну брехню. Або ж бив суперника за принципом «А зате у вас негрів вішають!».

І ось вже на наступному засіданні по Грузії, коли «геноцид» розтанув, як туман, аргументація була принципово іншою: «Я хотів би запитати шановного представника Сполучених Штатів: а зброю масового ураження знайшли в Іраку чи все ще шукаєте?.. Якщо б у нашому залі... з'явився б інопланетянин, після того, як він послухав би нашу дискусію, його серце переповнилося б гордістю за членів Ради безпеки. Які принципові люди! Як послідовно вони захищають високі принципи міжнародного права...».

Потім почалася нескінченна брехня про Україну - про Крим, Донбас, збитий «Боїнг» і «ихтамнет», що перемежовується з «це ж добровольці!». Але, мабуть, піку, точніше - западини, Маріанської западини, Чуркін досяг, говорячи про Сирію: «Дітей в Алеппо спеціально покривають пилом на підроблених відео, щоб представити їх жертвами нібито бомбардувань».

При всьому тому західні колеги після смерті віддали належне акторсько-дипломатичним талантам Віталія Івановича, який «захищав позицію своєї країни».

Звичайно, українцям, які справедливо вважають, що багатотисячні жертви російської агресії і на його, Чуркіна, совісті (якщо така ще була), неприємні такі слова. Але що поробиш, якщо вже у світі, навіть переживши Нюрнберзький процес, знову готові пробачити, цього разу вже Росію, стару імперську максиму «Моя країна не права, але це моя країна».

ЗНОВУ «ЧОМУ НЕ ПОБИВАЄТЕСЬ, СВОЛОТО?!»

Поряд з тим смерть російського постпреда при ООН Чуркіна стала гідним і вельми логічним продовженням його життя. У тому сенсі, що надзвичайно яскраво показала можливу ступінь моральної, професійної деградації дипломатії.

Річ у тому, що з лютого в Раді безпеки ООН головує Україна, той самий «Чорний квадрат», який артистична натура Чуркін регулярно мазав своїм дьогтем.

А тепер увага - стежимо за руками московських шахраїв. Після смерті Чуркіна Радбез ООН під головуванням України випускає заяву для ЗМІ у зв'язку зі смертю постійного представника Росії при ООН Віталія Чуркіна. Рутинну заяву, яку випускають у подібних випадках (які, щоправда, трапляються не так часто).

Перше після смерті Чуркіна засідання Радбезу Володимир Єльченко, головуючої як представник України, відкрив з хвилини мовчання в пам'ять посла Росії при ООН Віталія Чуркіна. Після цього представник України надав слово російській делегації, представник якої зачитує пам'ятну промову.

Що не так? На думку Росії - все!

Російська Федерація вимагала, щоб у зв'язку зі смертю Чуркіна була прийнята офіційна заява Ради безпеки ООН (як виняток, обвійшовши прийняті правила), яку голова Радбезу, тобто представник України, повинен був би зачитувати. Що для жертви агресії було б справжнім і привселюдним знущанням. Коли ж українська делегація знайшла вихід цілком дипломатичний (обов'язкове прийняття якого-небудь рішення, заяви жодним протоколом не передбачено), то Сергій Лавров як подяка заявив, що дипломати України вчинили «не по-християнськи», і їхні дії перебувають «за межею добра і зла».

Упізнаєте стилістику злих кремлівських коміків, продемонстровану Україні та світу ще після падіння борту міноборони РФ, який віз людей поспівати, потанцювати і все це яскраво продати журналістськи на димлячих руїнах Алеппо: «Чому не побиваєтесь за нашими танцюристами в погонах, сволото?!»

Ноу комент, я не знаю, що ще можна додати до слів Лаврова. Хіба що чорний жарт, що гуляє мережею, що тепер російська дипломатія відкрила своє постійне представництво в пеклі.

ЩОСЬ НЕ ТАК?

Але в умовах багато в чому вже звичної напруженості російського інформполя нинішня істерія, божевільної сили хвиля, піднята Росією після смерті Віталія Чуркіна, здається дещо дивною. Судіть самі...

Путін вже нагородив покійного орденом мужності. (За прикладом «старшого брата» пішов президент Сербії, який заявив про нагородження орденом своєї країни). Держдума і Мосміськдума буквально за день висунули та підтримали рішення увічнити пам'ять померлого на карті Москви. Організовано покладання квітів до будівлі МЗС РФ на Смоленській площі.

Їй-богу, можна подумати, що помер який-небудь «Гіві» або «Моторола». А не черговий постпред РФ в ООН.

Які можуть бути пояснення цьому. Перше - логічне, само собою напрошується. Дивним чином, за чотири місяці померло чи загинуло досить багато російських дипломатів, послів, консулів, радників (Чуркін - п'ятий, ось список).

Найболючішим для Росії стало вбивство в результаті терористичного акту російського посла в Туреччині Карлова (19 грудня 2016 року). Фотографії, зроблені після цього теракту, виявилися настільки художньо ефектними, символічними, що одна з них була визнана кращим фото минулого року. Вбивча безпорадність російської дипломатії, що тілом посла валяється на підлозі - сильний образ, який застряє в мозку.

Щоб вибити його, в Росії почали героїзувати покійного Андрія Карлова, теж заговорили про нагороди, про вулиці його імені. Але, схоже, цього виявилося замало. І знадобився ще один герой.

Друга версія - конспірологічна. Коли країна має настільки погану репутацію, як сьогоднішня Росія, то така раптова смерть викликає підозри апріорі. А тут ще на фейковому «акаунті Юлії Латиніної» з'явилися повідомлення про те, що Чуркін помер після розмови з Путіним, що Чуркін насправді був проти російської політики щодо Криму. І що цікаво - після розповідей екс-депутата держдуми Дениса Вороненкова про Суркова, і в це теж були готові повірити. І фейкові твіти пішли гуляти мережею.

Але поки це лише фантазії. Але в реальності, між іншим, є заява нью-йоркських коронерів, які після розтину тіла Чуркіна, заявили, що для встановлення причин смерті необхідно проведення додаткових експертиз, які зазвичай включають в себе токсикологічні та інші аналізи. «На це можуть знадобитися тижні». Таке ось коротке повідомлення від Ассошіейтед Прес.

Так і хочеться вигукнути: «І ти, Полоніє?!» А чому ні? Ось однокурсник Андрій Козирєв живе собі десь в Майамі, пише антипутінські статейки до «Нью-Йорк Таймс». А ти тут крутися, забрехавшись, як вуж на вилах. А що якщо і Чуркін хотів спокійного життя за програмою захисту свідків?..

Втім, не будемо поспішати. Почекаємо на результати таких важливих «додаткових експертиз».

РЕАКЦІЯ ТРАМПА, МБХ І ЛАРІНОЇ

І як епілог - ще декілька слів про реакцію на смерть Чуркіна.

Несподівано ця смерть виявилася небезкорисною для президента Трампа. Білий дім у вівторок поширив заяву: «Президент Дональд Трамп зі скорботою дізнався про несподівану смерть постійного представника РФ при ООН Віталія Чуркіна». І висловив співчуття від імені американського народу російському народу та уряду. Трамп, відповідно до роботи спічрайтера, нагадав, що «висококваліфікований дипломат Чуркін працював разом з американськими партнерами в Нью-Йорку більше 10 років». «Незважаючи на те, що США іноді не погоджувалися з російськими партнерами, Чуркін зіграв найважливішу роль у співпраці з США у низці ключових питань міжнародної безпеки».

Дійсно, ідеальний був привід для Дональда зробити безкоштовний жест, який нічого не вартий і ні до чого не зобов'язує .

А ось - російські ніби як ліберали, західники. Головний редактор сайту Московського центру Карнегі Олександр Баунов: «Його неможливо сприймати як пішака диктатури, Чуркін - не рекрут української війни, хоча за цей час його багато звикли сприймати у цій якості, коли він захищав російську позицію щодо малазійському «Боїнгу», Криму та Донбасу. Але потрібно розуміти, що він працював на майданчику, де рішення однієї сторони поводити себе у відповідності до ідеалів людяності та гуманності, не брехати і не маніпулювати думкою міжнародного співтовариства не означає, що інші сторони поведуть себе так само... Ми втратили людину, яка добре вміла захищати російську позицію, переконливо виступав і помер, швидше за все, від стану перманентного стресу».

А ось Михайло Ходорковський: «Мої співчуття родині В. І. Чуркіна, людини, яка виконувала свій обов'язок, як він його розумів. Чиє серце не витримало».

Але закінчу не цим. А чудовим постом журналістки «Ехо Москви» Ксенії Ларіної, що присвячений описуваній події. Ось він.

Ой, що це?

«Прибираю свій пост про смерть Віталія Чуркіна. Як етично недоречний».

Усе зрозуміло - Олексій Олексійович Венедіктов зажадав зняти. А він знає, що говорить. Значить, так треба, щоб «Ехо Москви» не закрили ВЖЕ.

Але й люди в Мережі досвідчені. Кнопці Print Screen навчені.

Тому її пост, насправді етично бездоганний, поститься та перепощується. І тут немає нічого, крім правди...

Олег Кудрін, Рига.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-