Вороги кремлівської пропаганди після відходу Обами

Вороги кремлівської пропаганди після відходу Обами

1359
Ukrinform
У Росії на зміну звичній телекартинці з одним головним ворогом приходить нова - особлива й складна ієрархія ворогів РФ

На внутрішню аудиторію кремлівська пропаганда працює просто до примітиву. Щоденне, щогодинне довбання кількома простими тезами, підправлене акуратними одиничними репресіями, призводить до формування потрібної думки. У разі потреби суверенний глас народу регулюється, причому з такою точністю, ніби це керовано особливим пультом, схожим на телевізійний (втім, великою мірою, так воно і є). Робота рутинна, нехитра, особливого інтересу не представляє. За винятком тих випадків, коли відбувається зміна пропагандистських тез. Наприклад, заміна ворогів.

Ось саме це і відбувається зараз у Росії після відходу Барака Обами. Раніше російська схема була ідеально прекрасною у своїй простоті: один Вождь - один Бог - один Ворог. Тепер, на жаль, протягом якогось часу все буде складніше.

ВІД ВЕРХОВНОГО ВОРОГА - ДО МНОГОВРАЗТВА

До 2014 року російська пропаганда була не такою вже й розбірливою у пошуку і знаходженні ворогів. Ними по черзі ставали представники не дуже великих країн і народів, що входили в СРСР або у керований ним колись соціалістичний табір. Польща і поляки, Латвія і латиші, Естонія та естонці, Грузія і грузини. У проміжках, коли відношення до зазначених об'єктів ненависті через якусь причину пом'якшувалося, до послуг Кремлепропа у межах крокової доступності завжди перебували представники ЛГБТ-спільноти.

Перемога Революції Гідності все змінила. Війна з Україною та захоплення частини її території різко підняли ставки. Українці, які виявилися майже суцільно «бендерівцями», яких і вбивати не шкода, стали, безумовно, дуже важливими ворогами. Але не головними (як і представники української влади, політики).

Для безголових голів, сп'янілих імперським «кримнашем», і ворог потрібен був відповідний - вселенський. Тоді ж і з'явилася теза про те, що Україна - поле бою між Росією та злим Заходом на чолі із зовсім вже розлюченими США.

І у 2014-2016 роках для Роспропа існувала така схема. У Росії з Європою, Європейським Союзом - тісні економічні відносини, великий обсяг торгівлі, а з Америкою - набагато менший. Так ось через це, а не через Україну, хитрі Штати, використовуючи всі свої важелі тиску, у тому числі розквартировані в Європі сили US Army, змушують Європу продовжувати і продовжувати санкції. Правда, паралельно у російській пропаганді існувала й інша версія - США практично захопили Україну, управляють нею за допомогою маріонеток і воюють на її території з Росією та усім світовим слов'янством, православ'ям.

Тільки не питайте мене, як дві такі різні схеми могли уживатися в одному телеекрані і в одних і тих же головах. Після багаторічного брейнвошінгу в російських головах, принаймні на 86%, може існувати все, що завгодно.

Втім, за будь-якої з цих схем головним злом для Росії, причому як зовнішнім, так і внутрішнім, залишалися США. А оскільки для пропагандистських п'ятихвилинок ненависті є бажаними персоніфіковані об'єкти, то таким став головний винуватець зас...них російських підворіть та низьких пенсій дехто ОбамаЧмо. Однак з перемогою та подальшою інавгурацією непередбачуваного (у тому числі, для самого себе) Дональда Трампа ситуація змінилася докорінно.

У країні єдинобожжя пропагандистське єдиновразтво стало тимчасово неактуальним (принаймні, до тих пір, поки новий президент не почне теж гадити у російських під'їздах і красти пенсії російських бабусь, про що росіянам розкажуть на радіо і покажуть по ТБ).

Російській пропагандистській машині, що набрала гарний хід і має свою інерцію, доводиться перебудовуватися, намагаючись не сильно скрипіти на швидкості і не відлітати у відстійник на повороті.

ВОРОГ ПЕРШИЙ, АЛЕ НЕ ЄДИНИЙ. АНГЕЛЬСЬКИЙ

Найкраще, як відомо, ворог гарного. Навіщо щось міняти у так гарно і злагоджено працюючій пропагандистській машині. Природно, що ця машина постаралася обійтися малими змінами.

Стежимо за логікою. США з Трампом вже, ніби як, і не ворог, а як говорить РосТБ, практично партнер і союзник. Якщо заглянути в описані вище схеми, це не тільки добре, але й погано. Оскільки виходить, що Росія воює в Україні не з США, а незрозуміло з ким. Чи то з кимось іншим, чи то (страшно і соромно запаленому кримнашівському розуму уявити) з самими українцями. Це відповідно до другої схеми. Так само кепсько (для Роспропа) виходить і за першою схемою. Якщо раніше США змушували Європу вередувати з санкціями, то хто тепер?

А працювати треба, тому що пропаганда - як двоколісний велосипед, якщо зупиняєшся, то падаєш. І працювати потрібно не завтра, післязавтра, поміркувавши, а зараз. Тобто робити щось, вирішувати слід швидко. Найпростіше, звичайно, тупо поміняти Обаму на когось іншого. На кого? Хто найбільша і найсильніша країна Європи, Євросоюзу? Німеччина. Санкції підтримує? Так. Хто на чолі Німеччини? Канцлер Меркель! Так у ролі західного сатани неминуче опиняється Ангела.

І починається мочилово. Дмитро Кисельов не блищить різноманітністю. Насамперед, гендерне хамство, казармені двозначності «Чи може уберегтися Меркель?». Це про 62-річну жінку. Оборжатися як смішно. Але для аудиторії, вихованої на Петросяні, підійде. Тим більше, що раніше практично так само Кисельов вже жартував стосовно 69-річної Хіларі Клінтон. І всім подобалося, претензій не було.

Поряд із вишуканим протизаплідним гумором - традиційний ксенофобський: «Трамп для початку зіб'є з Меркель німецьку пиху, щоб вже пізніше зрозуміти, що остаточно зробити з Німеччиною?». От чесно, скажіть мені, де пиха, а де Меркель, ви їх коли-небудь бачили разом? Не кажучи вже про густопсовий сексизм з присмаком садизму (може, Кисельову те горезвісне відео, зняте у московському готелі, показали).

«- Тобі як, одразу вбити або щоб мучився? - Ну, звичайно, краще, щоб мучився». Ось цей, кисельовський Трамп буде спочатку збивати «німецьку пиху». І тільки потім, покуражившись, почне вирішувати «що остаточно зробити з Німеччиною». А що? Ну, не виключено, що і розформує. Або переформатує. Тут вже, як Кисельов скаже. Він же брехати не стане.

І, нарешті, суцільний геронтофобський сарказм. «Меркель раптом різко постаріла», «Меркель вийшла з моди, політичної моди». «Вона постаріла, точніше, навіть застаріла, представляючи минуле Німеччини та Європи, а не їхнє майбутнє».

Ось він - знаменитий кисельовський стиль, лажання жлоба з підворіття. що слизько перетікає у, так би мовити, політичний аналіз. Або навіть аналізи. Ось вони. Кисельов вставляє Німеччину та Меркель у схему «великої держави, що захопила Україну». Тут вибачте, цитата достовірніше, оскільки в короткому переказі непробачно втрачається ступінь нахабства та рівень ідіотизму сказаного: «Якщо придивитися до дій Меркель глибше, то легко впізнається стара для Німеччини теза про брак "життєвого простору". Нам вона до болю знайома у Гітлера... Розширення життєвого простору Німеччини штовхнуло країну на Першу світову, потім на Другу світову. До початку XXI століття Німеччина якось справлялася всередині себе зі спадковим хворобами, але Меркель нишком не витримала. Чому нишком? Та тому, що увесь час голосно промовляла слова "демократія", "світ" і "непорушність кордонів", а Німеччина при ній захотіла буквально проковтнути Україну. Посягання на давню колиску російської державності! Біс поплутав».

Тут просто важко щось говорити далі. Пропагандист, надихаючий на загарбання, відкусювання по частинах України, заявляє, що це виявляється «Німеччина захотіла буквально проковтнути» її. Звідки він це взяв??? Де це при найтихішій Меркель, яка прихильно ставиться до мігрантів, «легко впізнається стара для Німеччини теза про брак "життєвого простору"»??? Яким же рідкісним пройдисвітом і нахабою потрібно бути, щоб порівняти Ангелу з Адольфом.

При цьому як раз сам Кисельов залишається імперцем, як раз у дусі Гітлера, який виправдовував свою завойовницьку політику історією 600-річної давнини. Адже Україна для нього - «давня колиска російської державності». Хто ж засудить - за цією логікою - «російську державність», якщо та, розчулившись, зкомуніздить свою колиску, щоб повісити біля узголів'я. Бо своя, та ще й «давня»!

ВОРОГ №1,5. І ТИ, ШУЛЬЦ!

Свої «Вести недели» Кисельов натхненно проманіпулював у неділю. І, мабуть, заспокоївся. Схема готова, можна спокійно користуватися, принаймні, до найближчих виборів у Бундестаг (призначено на 24 вересня, за їхніми підсумками буде сформовано новий федеральний уряд).

Так ні, все зіпсував суперник Меркель на виборах. Кандидата у канцлери від СДПН Мартіна Шульца напоумило у середу зробити запис у Твіттері, що він є прихильником Меркель в питаннях, які стосуються РФ. Колишній голова Європарламенту мав нахабство застерегти Трампа від скасування санкцій проти Росії. «Те, що робить Трамп, - це не по-американськи», - сказав політик, нагадавши, що Сполучені Штати, як жодна інша країна у світі, є символом демократії та свободи. Шульц закликав Європу об'єднатися, ставши на захист ліберальних цінностей: «Якщо Трамп зараз починає руйнувати ці цінності, то я скажу йому, будучи канцлером: "Це не політика Німеччини та Європи".

Кандидат у канцлери чітко відзначив - що санкції проти Росії можуть бути скасовані тільки після реалізації мінських угод: «До того часу, поки мінські угоди виконані не у повному обсязі, санкції не можуть бути скасовані. Ми повинні чітко сказати Путіну, що Росія зобов'язана поважати і захищати міжнародне право».

Ну, як вам? Хіба це не ворог Росії?...

І ось вже інший видатний журналіст-політик, нещодавній держдумівець, а тепер член ради федерації Олексій Пушков припечатує Мартіна Шульца: «Кандидат у канцлери від СДПН Шульц не відрізняється від Меркель щодо Росії: все ті ж заклинання на користь санкцій. Статист у політиці, статист у мізках».

Розумієте, що виходить. Точніше - не виходить. Опозиції «Поганий Обама (Погана Меркель) - Хороший Трамп (Шульц)» не виходить. Отже, образ Меркель як ворога №1 вже трохи тьмяніє. Треба буде крутитися, ускладнювати картинку, змінювати схему, вписуючи в неї практично настільки ж ворожого Шульца. Ворога номер півтора.

ВОРОГ №2. ОЙ, МЕЙ. АЛЕ ВИРУЧАЄ БРЕКЗІТ

Прем'єр-міністр Британії для російської пропаганди особистість, говорячи російською, амбівалентна. З одного боку, в ній є щось для Кремля гарне, оскільки вона змушена проводити Брекзіт, що так сподобався кремлівським баштам. І кожне її слово або дія в цій якості підхоплюється з радістю.

Але, з іншого боку, позиція Британії щодо Росії та антиросійських санкцій залишається досить жорсткою. А тонкий англійський гумор з приводу флагманського російського димоходу «Адмірал Кузнєцов» з його неквапливим ходінням за три моря - був взагалі за межею. Та ще пані Тереза мала нахабство заявитися до Трампа - наживо! - до того, як той подоленосить по телефону з Володимиром Володимировичем.

Природно, таке нахабство не могло залишитися невідомщеним. Дмитро Кисельов показав буквально все, чого навчився за довгі роки роботи в політичній журналістиці: «Нічого нового Тереза Мей в Білий Дім не привезла. Це підкреслював навіть її улюблений помаранчевий костюм стюардеси "Аерофлоту", до якого вона додає ще й чорний пояс. Ще одна деталь - туфлі, яким, як відомо, британський прем'єр надає велике значення. Леопардові, наприклад, вона називає "політичними криголамами". Цього разу не до криголамів. І навіть без каблука».

Але до чого, здивуєтесь ви, все це верзіння в дусі «Диявол носить «Прада»? А всього лиш для того, щоб логічно - у Кисельова ж інакше не буває - підійти до фіналу-висновку: «Метою, схоже, було стелитися перед Трампом у човниках під колір костюма». (Криголами, човники - хто б говорив, але не земляк копченого авіаносця).

В цілому, однак, Кисельов був до Мей більш поблажливим, ніж до Меркель, все ж не №1. Принаймні, обійшовся без прямого хамства. Правда, слідом, для рівноваги, хамську квоту по відношенню до неї, до Мей повністю підібрали у «Недільному вечорі» Володимира Соловйова.

Там, наприклад, був такий витончений діалог про британського прем'єр-міністра: «- Та що говорити про те, що сказала Тереза Мей на зустрічі з Трампом? Це як у байці Крилова: воша на спині вола, яка говорить "ми орали". - Ну, британських прем'єрів завжди було прийнято називати американським пуделями, а не комахами».

Ну, по-перше, це байка не Крилова, а Дмитрієва. Однак не будемо чіплятися. Нинішній російській свідомості (ну, ви пам'ятаєте, «Один Народ, Один Вождь - Один Бог...») важко уявити, що може бути більше, ніж Один Байкар». По-друге, у байці «ми орали» говорила не воша, а муха. Але, очевидно, політологам російського ТБ муха видалася твариною дуже благородною та величною для якогось там прем'єр-міністра якоїсь там Британії (Що це? Де це? Напевно, десь між Великомихайлівкою та Великоіванівкою). Ось воша - якраз. (Особливо якщо подивитися на таку велику у всіх сенсах фігуру, як, скажімо, російський прем'єр-міністр).

Загалом, з ворогом №2 у цілому все зрозуміло. Хороший... в сенсі хороша, надійна вражина. Але на №1, звичайно, не тягне. Брекзіт із Заратустрою не дозволяють.

ВОРОГ №3... СТАНОМ НА ПОЧАТОК ЛЮТОГО

Ось де-де, а не президентських виборах у Франції у Кремля до недавнього часу все було чудово і безхмарно. У старому доброму радянському дусі - «боротьба кращого з гарним». Гарне - це, звичайно ж, симпатизант Путіна, помірно правий Франсуа Фійон, згідно з усіма опитуваннями - найімовірніший кандидат у президенти. А краще - непомірковано права Марін ле Пен, вірогідний переможець першого туру та добре відома паризька путІна.

І раптом ця надійна, спокійна картина світу почала геть розпадатися. Вірна Пенелопа Фійон потрапила в захоплюючу бюджетну одіссею. І тепер разом з прокуратурою намагається з'ясувати, за що саме чоловікова контора заплатила їй 600 тисяч євро. Зрозуміло, що за російськими мірками сума мізерна, нікчемна, але ж там, у Європі, такі прискіпливі. Та ще й з'ясувалося, що і діти Фійона отримували щось ні за що.

Мало того, ще знайшовся свій паризький кіндер-сюрприз. Рейтинг симпатичного 38-річного ліволіберального кандидата Еммануеля Макрона зійшов, як на дріжджах. І тут вже, з ним, історія зовсім інша, любовний трикутник на кшталт Ле Пен - Фійон - Путін не виходить. «Я не зачарований паном Путіним, я не зображую з себе його друга», - заявив в інтерв'ю недавній міністр економіки, натякаючи на проросійський імідж Фійона. Втім, одразу ж молодий політик для рівноваги підкреслив, що виступає за «незалежний» від США діалог: «Необхідно максимально нормалізувати відносини з Росією, адже саме з нею ми повинні вирішувати сирійське питання». Однак при цьому Макрон ні на мікрон не збирається здавати загальноєвропейські позиції: «Говорити з Росією - не означає забувати про те, що у нас різні цінності».

Звичайно, говорити про щось напевно у цих як ніколи божевільних, непередбачуваних французьких виборах рано - мало що ще до квітня станеться... Але зараз, станом на початок лютого, саме Еммануель Макрон є найвірогіднішим кандидатом у президенти... а також і на пост ворога №3 для російської пропаганди. І навіть можна передбачити, про що буде витончено жартувати Дмитро Кисельов - з приводу чуток про гомосексуальність цього Еммануеля (я навіть здогадуюся, якою музикою, і яким кадрами на заднику в студії він буде супроводжувати свою розповідь), з приводу деяких фінансових мікро-зловживань Макрона. Зрозуміло, непорівнянних з тим, у чому звинувачують Фійона, але все ж... Тим більше, ми знаємо, як на російському ТБ вміють роздувати з воші - слона... або з мухи - вола. Вибачте, щось я заплутався.

Втім, це не дивно, з урахуванням предмета розгляду.

ЕПІЛОГ. ВОРОГ №4 І ВІН ЖЕ - №1, МОЖЛИВО...

Те, про що хочу сказати, як раз той випадок, коли інтереси Одного Вождя і його медіа-обслуги розходяться. Ох, як не хочеться цього Путіну. Але як би це полегшило роботу його пропагандистам.

Поки що у парі Трамп-Путін букетно-цукерковий період не закінчився. І надії плекають кремлівських володарів не менше, ніж відкати.

Але як же це все хитко. Від любові до ненависті один крок. І якщо він буде зроблений, то Трамп у ролі ворога №4 довго не засидиться, а впевнено займе перше місце. І тоді зазвичай прозрілі росіяни побачать безглуздість його зачіски, надмірність його автозасмаги, не кажучи вже про лихомовну плутанину промов.

Можливий й інваріант. Якщо трапиться імпічмент Трампа, про що говорить багато хто, тоді президентом стане Майк Пенс, який Путіним зачаровувався поменше і говорив про нього жорсткіше. Тому ворог №1 для Кисельова-Соловйова буде просто чудовим.

І тоді країна єдинобожжя знову повернеться до єдиновразтва.

Олег Кудрін, Рига

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>