По рейках їде поїзд і політика Заходу щодо Росії

По рейках їде поїзд і політика Заходу щодо Росії

Аналітика
1943
Ukrinform
Кого б не призначив Дональд Трамп у свою адміністрацію геополітичний вектор Заходу це не змінить: Росію треба ставити на місце, а Путіна - «піти»

Від прогностичних списків майбутніх міністрів і радників Білого дому у Вашингтоні перейшли до конкретики. Обраний президент США Дональд Трамп почав публічний процес формування своєї адміністрації. Про Росію не будемо, але в Україні теж слідкують за цим, затамувавши подих.

Адептів #зради Трамп засмутив, запропонувавши посаду помічника з питань національної безпеки Майклу Флінну. Колишній глава військової розвідки США ніби вважається проросійським політиком. Аргументи щодо «проросійськості» Флінна, на перший погляд, вагомі. Найбільший компромат – присутність американського генерала на банкеті на честь 10-річчя одіозного телеканалу «Russia Today» у грудні минулого року, де він, навіть, сидів поруч з Путіним. Хоча, нічого особливо дивного у тому нема з огляду на те, що рік тому ще зберігалися надії на конструктивну роль Росії в Сирії, а Флінн виступав посередником, коли США намагались виробити модель участі РФ у спільних операціях проти ІДІЛ. Чим це все закінчилось, добре відомо і саме провал американської політики у Сирії був одним з головних аргументів критики адміністрації демократів з боку Дональда Трампа під час недавньої президентської компанії.

Звісно, всього цього аж ніяк не замало для того, щоб про майбутнього ключового помічника президента США (згадайте, які гіганти політики займали цю посаду у різний час – Генрі Кісенджер, Збігнев Бжезінськи) говорили те, що про нього кажуть. Втім, одна важлива деталь: Майкл Флінн публічно визнав, що отримував гроші від  «Russia Today» за консультаційні послуги. Мабуть, у прагматичних Штатах, це не є компроматом, тим більше, для розвідника. Але уявімо, наскільки зручно і можливо, взагалі,  після такої привселюдної і особисто висловленої констатації проводити «проросійський» курс?

Між тим, прихильники #перемоги були потішені чутками, що посаду держсекретаря Трамп запропонує сенатору Мітту Ромні. Домовлено, що у неділю, 20 листопада, Трамп і Ромні обговорять це питання під час особистої зустрічі. Мітт Ромні, колишній суперник Барака Обами на президентських перегонах 2012 року і саме на тих виборах, критикуючи політику свого суперника-демократа, республіканець Ромні назвав Росію, а не Іран з міжнародним тероризмом – геополітичним супротивником №1 для США. Це вже серйозніше. Але, скептики, наголошують, що ще півроку тому Ромні називав свого нинішнього потенційного шефа «лицеміром і шахраєм» і взагалі був лідером серед впливових республіканців у жорсткій критиці Трампа. Уявляєте ситуацію, якщо він тепер погодиться на пропозицію? І якщо це не стане йому на заваді, і він прийме пропозицію стати держсекретарем в уряді «лицеміра і шахрая», то що заважає Ромні змінити свою позицію і щодо Росії?

Але головне – не весь цей вельми цікавий шлейф з чуток і фактів, головне полягає в тому, що все це не має жодного практичного значення. Політика Сполучених Штатів щодо Росії, а відтак і україно-російської війни,  на найближчі кілька років є константою, і від прізвища того, хто її проводитиме, вона залежить хіба що на рівні окремих нюансів. Це, як поїзд, що їде по рейках у визначеному напрямку: змінюється лише швидкість руху, а не пункт призначення. Підтверджень цьому факту – купа, найсвіжіші з них – це доповідь прокурора Міжнародного кримінального Суду, де підкреслено, що відторгнення українського Криму Росією було здійснено у рамках збройного конфлікту. Плюс істерична реакція Кремля на цей крок міжнародної юстиції. O key! – не могли не сказати в Вашингтоні - ви не визнаєте юрисдикції Суду, створеного за рішенням ООН, в якому ви теж брали участь? Але це не означає, що ви уникнете відповідальності за свої дії, а в перекладі з дипломатичної - злочини.

Кінцева станція на цій «колії», навіть, не зміна Росією її агресивного курсу, а зміна режиму і усунення Путіна. Це консолідована позиція Заходу – і США, і ЄС – незважаючи на всі об’єктивні проблеми в їхніх стосунках. І на ці рейки Захід став у той день більш ніж два роки тому, коли фрау Меркель поділилася своїми міркуваннями про те, що герр Путін існує в якийсь своїй, відмінній від інших реальності.

Барак Обама, президент США, якому залишилось два місяці у Білому домі, здається, знайшов тему для свого фінального акорду. Він приїхав до Меркель і сьогодні зустрічається з лідерами Європи. Про що йтиметься на цій зустрічі? Тут майже немає сумнівів: Обама заспокоюватиме європейців. Ніякої катастрофи у стосунках між двома провідними флангами Вільного Світу з приходом у США республіканської адміністрації не станеться. Мабуть, так воно і буде, тому що рівноцінної альтернативи такому розвитку ситуації не існує. Це означає крах останніх надій Росії, що вона зможе,  зіграти на протиріччях по обидва боки Атлантики. І це набагато важливіше, ніж те, кого ще призначить Дональд Трамп.

Сергій Тихий, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-