Жорсткий Brexit, або як Лондон підставив Європу і самого себе

У британському суспільстві на сьогодні, за результатами соціологічних опитувань, уже немає більшості, яка підтримала на референдумі у червні рішення про вихід Об'єднаного Королівства з Європейського Союзу. Негативні наслідки Brexit вдарили по економічному життю та політичній репутації Великої Британії. Йдеться про падіння курсу національного фунта, погіршення інвестиційної привабливості країни, яка, як видається, впродовж найближчих кількох років перебуватиме у періоді невизначеності та нестабільності, до чого призвели популізм та безвідповідальність деяких місцевих політиків.

БРИТАНЦІ ТІКАЮТЬ ДО ЄС, НАВІТЬ ОДІОЗНИЙ НАЦІОНАЛІСТ ПРОСИТЬСЯ ДО НІМЕЧЧИНИ

За останні місяці значно зросла кількість подачі британськими громадянами заявок на отримання громадянства країн Євросоюзу. Найбільш зручним варіантом для жителів Туманного Альбіону є Ірландія, яка надає громадянство за спрощеною процедурою тим, хто може довести своє ірландське походження. Також привабливою є Бельгія, столиця якої є центром європейської дипломатії.

Навіть одіозний лідер націоналістичної Партії незалежності Об'єднаного Королівства (UKIP) Найджел Фараж, що був одним із локомотивів і провокаторів Brexit, за свідченнями деяких джерел, подався на отримання німецького громадянства. Даний факт викликав значний скандал у європейських політичних та журналістських колах. Мовляв, популіст не хоче відмовляться від переваг, які забезпечує єдине Співтовариство, але британська молодь, бізнес і тисячі дипломатів будуть вимушені долати численні труднощі у процесі навчання або діяльності в ЄС, як представники звичайної третьої країни.

Серед керівництва Євросоюзу найбільшим публічним критиком Brexit і безвідповідальності британських політиків, як видається, є президент Європарламенту Мартін Шульц. Він користується кожною можливістю, щоб дорікнути колишньому прем'єр-міністру Об'єднаного Королівства Девіду Кемерону в тому, що він підставив під загрозу увесь Європейський континент заради свого політичного виживання, пообіцявши референдум про вихід.

Один із колишніх прихильників Brexit британський журналіст і видавець Гарі Картрайт, який вже багато років живе і працює у Брюсселі, наголошує, що сьогодні вихід його країни з ЄС не на часі, адже змінилася геополітична ситуація в умовах агресії Росії та намагання Кремля дестабілізувати і знищити Співтовариство.

ЧИ ВКЛЮЧИТЬ BREXIT «ЗАДНЮ»?

В Євросоюзі всі розуміють, що вихід Британії із організації послабить позиції політико-економічного блоку, але й період зволікання про початок цих переговорів і невизначеності з боку Лондона також несе багато негативних наслідків: політичних, економічних, безпекових та інституційних. Тому в ЄС на всіх рівнях вимагають від британського уряду якнайшвидше офіційно повідомити про початок застосування ст. 50 Лісабонської угоди та почати домовлятися про умови виходу країни і перспективи подальшої співпраці. Натомість у самій Великій Британії нині склалася цікава ситуація, котра, за деякими оцінками, може й дати «задню» Brexit. Минулого тижня Високий суд постановив, що уряд не може розпочати вихід без схвалення цього рішення парламентом. Нині триває процес оскарження цієї постанови, що також додає невизначеності Brexit та загострює внутрішню ситуацію у країні.

Також і Шотландія, як член Об'єднаного Королівства, але із самостійним урядом і парламентом, не хоче залишати ЄС - громадяни це підтвердили на референдумі - може застосувати політичні і правові механізми, щоб або оскаржити Brexit, або вийти з Королівства і залишитися у Співтоваристві.

На цьому тлі уряд Британії почав заявляти про можливість так званого «м'якого» Brexit. Мовляв, країна формально залишить Євросоюз, не матиме перед організацією нинішніх зобов'язань, у тому числі бюджетних, але збереже більшість вигод і переваг у подальших відносинах з країнами-членами. Йдеться про участь у режимі європейської економічної зони, дозвіл для своїх громадян на працевлаштування.

Але в ЄС позиція щодо цього є рішучою. Як заявив президент Європейської ради Дональд Туск, має бути лише або повний і жорсткий Brexit, або не має бути жодного. Тобто сторони цивілізовано розійдуться, Британія стане для ЄС звичайною третьою країною, а далі вже можна буде домовлятися, на яких засадах взаємодіяти. Адже треба буде з нуля розпочати переговори про двосторонні угоди щодо вільної торгівлі, візового режиму, трудових ресурсів, багатьох інших питань, але на взаємовигідних умовах. У такому випадку, навіть Україна буде ближчою до Євросоюзу, маючи Угоду про асоціацію, поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі, а також у найближчому майбутньому й безвізовий режим.

КРЕМЛЬ РОЗГУБЛЕНИЙ

Колись Росія з ентузіазмом ставилася до Brexit - як до самої ідеї, так і до підсумків референдуму. У російських верхах, здається, всерйоз повірили в свою ж пропаганду, що Brexit - це початок довгоочікуваного Москвою «кирдика Європі».

Тому коли російська дипломатія і сам національний лідер разом із «британським виходом» отримали холодне ставлення Терези Мей і жорсткі слова Бориса Джонсона, вони дещо розгубилася, замовчали. І остаточно зіскочили з цієї гілки на іншу - вибори у США.

Після чого у російських медіа почало відбуватися щось неймовірне, у що українцям важко повірити. Події викладаються не в пропагандистському ключі, а досить об'єктивно, за журналістськими стандартами. Та тут ще із цим конкретним фактом - суперечкою лондонського Високого суду та уряду Великої Британії щодо процедури виходу з ЄС - збіглися більш різкі ніж зазвичай заяви глави британського МЗС про звірства Росії в Алеппо та перформенс із горою відірваних манекенних рук у воріт російського посольства в Лондоні.

Кремль у подібних випадках просто з глузду їде - всю свою міць витрачає на «дзеркальну відповідь», тобто проведення якогось банального неподобства біля «ворожого» посольства. (Хоча, правду казати, одне із традиційних гасел подібних збіговиськ тут несподівано виявилося дотепним, рівня англійського гумору: «Руки геть від російських дипломатів!»).

А поки нема теми для великої пропаганди, в російському інформполі збирають хіба що невеличкий врожай європейського маргінесу. То причепляться до несолідних слів екс-генпрокурора Домініка Грива в солідній The Times, мовляв, лайка преси на адресу трьох членів Високого суду "страхітлива, обурлива" і нагадує про часи Третього рейху. То відкопають в таблоїді Expressen (шведському, не британському!) слова лідера Партії незалежності Великої Британії Найджела Фаража про те, що якщо Brexit не відбудеться, то Фараж повернеться у велику політику. Але все без натхнення.

Коли незрозуміло, кого хвалити, а кого трощити, Кремль відчуває себе якось незручно.

БРИТАНІЯ КИЇВ НЕ КИНЕ

Відносно України, звичайно, політики, експерти і пересічні українці жалкують про перспективи Brexit. Це послабить єдність і позиції найбільш рішучих країн ЄС під час обговорення політики стосовно агресивної Росії, продовження проти Москви санкцій. Але на двосторонньому рівні Британія традиційно підтримуватиме Україну та, якнайвірогідніше, приєднається до антиросійського санкційного режиму ЄС та США.

Нині британський міністр закордонних справ Борис Джонсон, також доволі одіозний і суперечливий політик, чи не найгучніше висловлюється про неприпустимість жодних послаблень відносно Москви, доки триватиме агресія проти України та доки російська авіація продовжуватиме вбивати мирне населення у Сирії.

Андрій Лавренюк (Брюссель), Олег Кудрін (Таллінн)