Колишня в'язниця Штазі має вчити на помилках тоталітарних режимів

Колишня в'язниця Штазі має вчити на помилках тоталітарних режимів

Фоторепортаж
735
Ukrinform
Для осмислення того, що відбувається сьогодні в Росії, інших країнах з тоталітарними режимами, надзвичайно можуть допомогти уроки не такого вже далекого минулого НДР. Країни, якої вже існує на карті, а 3 жовтня відзначається 26 річниця Об‘єднання  Німеччини.

Так вважає заступник директора меморіалу Берлін-Хоеншенхаузен - колишньої в'язниці зловісної Штазі (Міністерства держбезпеки НДР) Гельмут Фрауендорфер, про що він заявив журналістам, серед яких була і кореспондент Укрінформу у ФРН.

"З урахуванням сьогоднішньої ситуації в Росії, з Путіним потрібна дискусія, у людей збільшується інтерес до того, як Німеччина вирішує неоднозначні питання своєї історії", - зазначив Фрауендорфер, анонсуючи початок екскурсій російською мовою.

"Ми намагаємося донести до якомога більшої і якомога ширшої міжнародної аудиторії те, що не потрібно повторювати помилки, які зробили ми", - пояснив Фрауендорфер кореспондентові Укрінформу мету нововведення. І додав, що сам відвідував Київ і буде радий бачити українських відвідувачів. Заявки від організованих груп поки що не надходили, але окремі зацікавлені з нашої країни в музеї бувають, вони в основному слухають екскурсії англійською мовою.

Раніше в музеї, який існує з 1994 року, особливої потреби в організації екскурсій для російськомовних, а це представники різних держав-колишніх республік СРСР, не проводили. Відтепер такі проводитимуться один раз на тиждень, по неділях, водночас, екскурсії німецькою і ще 6 іноземними мовами проводяться для декількох груп на день. Щорічно музей відвідують більше 440 тисяч туристів, з них чверть - іноземці. Дуже багато школярів, яким, схоже, дійсно цікаво.

Проводить екскурсію російською Лотар Шульц. Сам він - колишній в'язень такої в'язниці. У 1978 році насмілився у віці 28 років приєднатися в центрі Берліна до акції протесту проти головної Соціалістичної Єдиної Партії Німеччини (до якої раніше відмовився вступати), за що і був скручений через 5 хвилин і провів у застінках 1 рік і 10 місяців.

Колишній політв'язень, який на своїй шкурі відчув "справедливість системи", розповідає про особисте, про те, які методи психологічного впливу застосовувалися (бити ув'язнених з 1953 року не дозволялося, НДР прагнула показати свою цивілізованість і гуманність світові, підписавши відповідні міжнародні конвенції).

Починається екскурсія з відвідування "Підводного човна" - підвалу, де до поразки фашизму розташовувалася фабрика-кухня націонал-соціалістичної організації "Народна благодійність". Саме тут НКВС вирішила влаштувати радянський табір для інтернованих осіб (через який пройшло 20 тисяч полонених, з них загинули одна тисяча). У жовтні 1946 року підвали перетворилися на центральну слідчу в'язницю Східної Німеччини, яку охороняли бійці дивізії Дзержинського.

Назва "Підводний човен" - тому що ув'язнені без суду і слідства місяцями і навіть роками, знаходилися по одному або по кілька чоловік у камері не лише без денного світла, але і вентиляція, не кажучи вже про опалення. Окрім дерев'яних нар, одних на усіх, у кам'яному мішку знаходилася тільки параша.

Свідчення політичних опонентів, представників демократичних партій, а також комуністів і радянських офіцерів, не згодних з керівною лінією партії, вибивалися украй жорстокими методами. Судив їх згодом Радянський військовий трибунал.

У 1951 році в'язницю передали у підпорядкування новоутвореного Міністерства держбезпеки НДР, яке використовувало комплекс аж до 1989 року (коли впала сама НДР, МДБ і СЄПН) як центральну в'язницю попереднього утримання, а також управління усіма в'язницями Штазі в НДР. Всього в країні таких в'язниць було 17. Більше 40 тисяч людей, в першу чергу, дисидентів, і тих, хто намагався втекти на захід, а також викрадені східно-німецькими спецслужбами західні німці, пройшли через ці в'язниці і табори.

Останніми роками умови утримання, звичайно, поліпшилися в рази: "Підводний човен" зовсім перестали використовувати наприкінці 1960-х, з'явилися споруджені силами самих ув'язнених нові багатоповерхові корпуси. У них були досить просторі камери з вікнами, лежаком, туалетом і раковиною, столом і навіть настінною шафкою.

Що стосується методів психологічного впливу, вони майже не мінялися. Давило на людей раніше те, що все було влаштовано таким чином, що вони навіть не знали, де знаходяться - в якій частині країни, в якій будівлі, на якому поверсі. На допити спеціально водили заплутаними шляхами з поверху на поверх, повністю дезорієнтуючи ув'язнених. Згодом, повернувшись додому, вони стикалися з тим, що їх вважали божевільними, настільки неймовірними здавалися їх оповідання.

Але не лише як в'язниця використовувався Хоеншенхаузен. Тут розташовувалася центральна лікарня для хворих політв'язнів, а також майстерня з виготовлення шпигунського устаткування, зокрема мікрофонів для прослуховування.

Машина Штазі працювала без втоми. Щодня(!) її фахівці - в цілому це були 91 тисяча штатних співробітників і 189 тисяч позаштатних - розкривали по 90 тисяч листів, які були написані або надходили громадянам НДР. Контроль над населенням був тотальний.

Наш екскурсовод розповідає, що йому потім вдалося ознайомитися з власною справою, в якій виявилося більше тисячі сторінок і плівки з прослуховування квартири, а він про це навіть не підозрював.

В'язниця Берлін-Хоеншенхаузен була закрита 3 жовтня 1990 року, після Об'єднання Німеччини, 26 річниця якого відзначається цього року. Колишні ув'язнені ініціювали створення меморіалу, який був відкритий 1994 року. З липня 2000 року музей має статус громадського некомерційного фонду. Усі екскурсоводи в ньому - колишні в'язні.

Фото: Ольга Танасійчук, Укрінформ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-